Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2017 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


червень 2017

    > “Український календар Визвольної боротьби”
    > “Вогонь запеклих не пече”
    > Уклін комбатові Гуменюку
    > Дорогі друзі та однодумці!
    > “Тепер я зрозумів, яка справжня Україна”
    > До 100-ліття Української революції
    > Дитячий спортивний табір ім. Миколи Міхновського в с. Івківцях
    > Геть творців “руского міра”!
    > Червневий календар
    > Видання Історичного клубу “Холодний Яр” Через “Нову пошту”
    > Видання Історичного клубу “Холодний Яр”, які можна придбати через “Укрпошту”, здійснивши передоплату
    > Газета за червень 2017 р. у форматі *.pdf

“Український календар Визвольної боротьби”

Нова книжка

27 квітня 2017 р. в бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” (у серії “Видатні українці”) вийшла книжка “Український календар Визвольної боротьби”. Це неповний календар дат життя творців української культури та вояків, які захищали у всі часи її зі зброєю в руках. Упорядник-редактор Роман Коваль. Рецензент – кандидат історичних наук Євген Костюк.
Епіграфом до книжки упорядник узяв слова полковника Петра Болбочана “Обов’язок перед Батьківщиною кличе мене до зброї”.
Передмову до книжки написав Олег Куцин, командир Окремої добровольчої чоти “Карпатська Січ”. Ось уривок: “З дитинства зачитувався книжками про козацтво, Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса, Северина Наливайка, Максима Залізняка, Івана Ґонту… На початку 1990-х відкрив для себе січових стрільців, вояків УНР, Карпатської України, УПА, згодом –  боротьбу холодноярців. Усе частіше приходив до розуміння того, що боротися ще доведеться зі зброєю в руках, що попереду українців чекає важка боротьба за свою державу, а може, й за саме існування української нації… Мені пощастило – я побачив нову когорту українських героїв, які гідно стали в один ряд з тими, про кого читав, ким захоплювався. І мав щастя формувати цю силу. Я доторкнувся до історії Визвольної боротьби і тепер можу говорити з войовничими предками на рівних.
У цій книжці тільки маленька частка імен героїв, потрібен ще не один том написати про нашу боротьбу. Унікальність цієї книжки в тому, що герої різних часів тут стоять поруч – різні епохи, а шлях один – “здобути Українську Державу або загинути в боротьбі за неї”.
На обкладинці книжки використано світлину літа 2014 року: Сергій Фесенко в зеленому береті, з кулеметом у руках. І от 4 травня 2017 р., під час відкриття пам’ятника комбатові Олександру Гуменюку упорядник книжки зустрівся зі своїм героєм.
Сергій Фесенко –  унсовець, 5 років воював у “Французькому легіоні”, потім в “Айдарі”. Крутий хлопець! Для нього було несподіванкою, що він опинився на обкладинці цієї пам’ятної книжки.
Козакам слава!

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

  

На світлині – Сергій Фесенко і Роман Коваль



“Вогонь запеклих не пече”

15 травня у Миколаєві в 45-му Гарнізонному будинку офіцерів Роман Коваль прочитав лекцію про Визвольну боротьбу в добу УНР. Були присутні вояки Миколаївського спеціального центру бойової підготовки авіаційних фахівців ЗСУ, 10-ї бригади морської авіації, 79-ї Окремої десантно-штурмової бригади, 198-го Навчального центру ВМС ЗСУ, 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації, 299-ї бригади тактичної авіації, 406-ї Окремої артилерійської бригади, військовослужбовці частини А3130 Південної військово-морської бази та вояки інших формацій. У зустрічі взяли участь активісти ВО “Свобода”, “Правого сектору”, “Національного корпусу”, доктор філософських наук, професор Галина Лозко зі своїми студентами, захисники Донецького аеропорту Микола Тихонов, Геннадій Влачига-“Терміт” та інші легендарні вояки.
“Я досліджую епоху, коли жили люди, які не вели нудних розмов про міжнаціональну злагоду і порозуміння з ворогом, – почав лекцію Роман Коваль, – не переконували окупантів любити нашу неньку, не стріляти у “своїх братів і сестер”, не ґвалтувати наших матерів. Мої герої розуміли, що ворог залишається ворогом – попри умовляння його бути людяним. Життям козаків доби УНР стало нищення ворогів. Спочатку вони викорчовували їх з почуттям – палко і жадібно. Потім робота ця стала для них буденною. Вони виконували її щодня до втоми, бо знали, що або їх втопчуть у землю, або вони здолають чужу силу. Цю істину в 1920-му на Чигиринщині пізнав і поручник Армії УНР Юрій Городянин (згодом письменник Юрій Горліс-Горський). Він визнавав, що “від того, скільки цеглинок ворожого муру проб’ємо лезами і кулями, залежить висновок боротьби”.
Далі Роман Коваль представив “Історію України-Русі” Миколи Аркаса та збірку спогадів “Чорні перемагають”, які видав Історичний клуб “Холодний Яр”.
У зустрічі взяли участь кобзар Тарас Силенко та лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк. Вони спільно виконали “Пісню про отамана Зеленого”, історичні пісні “Гей, зібралися орли”, “Ой сів пугач на могилу”, “Чорна рілля ізорана”, “Засвіт встали козаченьки”, “Любо, братці, любо”, які викликали радість у вояцьких серцях, а “Меч Арея” вояки слухали стоячи.
Волонтер 72-ї бригади Валерій Мартишко виконав власні пісні про війну на Донбасі “Авдіївський вальс” та “Дочекайся мене”, а також прочитав поему “Переяславська рада отамана Зеленого”.
“У житті кожної державної нації найсвятіше – це вшанування оборонців рідної землі, рідної держави, – завершуючи зустріч, сказав Роман Коваль. – І чим більше оборонці уб’ють напасників, тим більше шануватиме їх народ. Нам немає чого соромитися рік крові, пролитої в обороні нашої землі. “Вогонь запеклих не пече!” – писав Тарас Шевченко. Вірю, що це він сказав і про вас, шановні козаки”.
Останнім акордом зустрічі стала пісня Сергія Василюка “Їхали козаки”.
Організували свято вояцької думки і пісні волонтер Валентина Охлопкова, Рух захисту української мови та Історичний клуб “Холодний Яр”.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

  

Світлини Валентини Охлопкової і Миколи Тихонова.



Уклін комбатові Гуменюку

Підполковник Гуменюк був із тих, хто не посилає в бій, а веде до бою. Він завжди йшов попереду – як полковник Петро Болбочан, як Петро Дяченко. Тому й увесь батальйон вірив своєму комбатові.
Олександр Гуменюк створив 11-й батальйон територіальної оборони “Київська Русь”, став його першим командиром, відтак співтворцем відродженого українського війська. “Чим більше дбаєш про товаришів, тим міцніший колектив, – вважав він. – Головне, щоб політики не заважали нам виконувати свій обов’язок перед Україною”.
Олександр Гуменюк звільнив 5 міст. Комбат брав участь в усіх боях. Він умів підбадьорити тих, хто занепав духом. Дбав про вояків як про своїх дітей. Вони його любили. “Війна має великі мінуси, – казав він, – але має і плюси, адже тільки з утратами люди починають розуміти, що таке воля і якою ціною вона здобувається”.
На війні став жорстким.
Запилюжений, обвітрений, спокійний і небагатослівний – таким побачила комбата Гуменюка на горі Карачун у Слов’янську журналістка Віолетта Киртока. Коли вона почала говорити з ним, зрозуміла, що треба записувати кожне його слово.
Пані Віолетта вдячна долі, що встигла сказати слова поваги та вдячності Олександрові Гуменюку. Щира подяка й п. Віолетті, що зберегла для нас, для нашої історії думки комбата Гуменюка. Вже за чотири дні після загибелі, 19 серпня 2014 р., завдяки публікації Віолети ми дізналися, кого втратив наш народ.
Олександр Леонідович Гуменюк народився 5 серпня 1964 р. в Любашівському районі Одеської області, який у добу УНР був одним з епіцентрів повстанського руху. Козацького роду. Привела його у світ Віра Шишко.
Своє 50-ліття він відзначив у поході – під час переведення батальйону з гори Карачун під Дебальцеве. “День народження – це не свято, а підсумки, що ти зробив, що не зробив”, – вважав Олександр Гуменюк.
Хоробрі гинуть першими. Так сталося і на цей раз. До 15 серпня 2014 р. – останнього дня комбата Гуменюка – в батальйоні “Київська Русь” не було жодної втрати.
У тому бою загинув і один з найкращих розвідників батальйону Олег Оникієнко-“Корсар”. Дістав поранення старший лейтенант Олексій Демченко. Був важко поранений розривною кулею в обличчя Едуард Мальований. Убивці Олександра Гуменюка та Олега Оникієнка – російські спецпризначенці – того ж дня були відправлені в пекло.
Мужній і енергійний. З гумором, з усмішкою на устах. Вимогливий. Цілеспрямований. Справедливий. Таким його запам’ятали товариші.
4 травня 2017 р. в Києві на Лук’янівському військовому цвинтарі Олександрові Гуменюку відкрито пам’ятник. Зробили це сини комбата – Святослав, Олег і Максим, полковник Валерій Вовк і козак Михайло Година, а освятили монумент священики УПЦ КП Андрій та Олександр. Промовляли полковники Валерій Вовк та Олексій Савич, автор пам’ятника народний художник України Анатолій Гайдамака, народний депутат України Андрій Тетерук, Михайло Година, доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” Микола Тихонов, поетеси Антоніна Литвин і Зоя Ружин, дружина комбата Олена Гуменюк. Кобзар Тарас Силенко виконав пісню про Олександра Гуменюка (сл. Антоніни Литвин, муз. Василя Литвина). Мені випала честь вести меморіальний мітинг.
“Війна засвідчила, хто друзі, а хто вороги”, – казав Олександр Гуменюк. Але війна показує також, яка в тебе родина. Олександрова дружина виявила себе в найтяжчі хвилини козачкою, вірним другом чоловіка, послідовницею, продовжувачкою його справи. Їй випала честь виховувати синів Народного Героя України.
В останньому інтерв’ю комбат Гуменюк висловив переконання, що ми в цій війні переможемо. Він вірив, що ми не тільки заберемо Крим, а й відвоюємо в Росії українські землі, звичайно ж і Кубань. “Якщо воювати, – казав комбат, – то все своє забирати. Дайте мені очолити військо, і я доведу його до Москви!”
Віримо, що ще наше покоління здобуде Соборну Українську Державу, а Святослав, Олег і Максим Гуменюки допоможуть втілити шляхетну мрію свого батька.

Роман КОВАЛЬ

Світлина Миколи Тихонова.



Дорогі друзі та однодумці!

Основною метою діяльності Історичного клубу “Холодний Яр” є дослідження боротьби українського народу за побудову національної держави, відновлення історичної справедливості щодо полеглих, увічнення їхнього подвигу. Члени Історичного клубу “Холодний Яр” зробили чимало добрих справ.
Історичний клуб “Холодний Яр” – це відроджені могили героїв, це десятки книжок і фільмів про Визвольну боротьбу, сотні радіопередач і вечорів пам’яті героїв, тисячі статей. Це робота в архівах. Це пам’ятники українським героям, меморіальні дошки, перейменування вулиць на їхню честь. Це Всеукраїнські щорічні вшанування героїв Холодного Яру, які, на думку Юрія Сиротюка, стали головною культурною подією року.
Завдяки великій праці ми стали – колись зруйнованою ворогом – ланкою між героями доби УНР і нинішнім поколінням, яке має реалізувати нарешті державницьку ідею вояків Армії УНР, отаманів нескореної України та вояків УПА.
Хто бажає сприяти діяльності Історичного клубу “Холодний Яр”, просимо надсилати пожертви на наш рахунок: р/р: 26003052681886, МФО: 320649, ЄДРПОУ:  41265356, ПАТ КБ “Приватбанк”.
При сплаті вказувати призначення платежу: “безповоротна фінансова допомога”.
Щиро дякуємо за бажання допомогти у шляхетній праці Історичного клубу “Холодний Яр”.

Роман Коваль, президент Історичного клубу “Холодний Яр”

На світлині – члени Історичного клубу “Холодний Яр” та його прихильники у с. Соснівці Олександрівського району Кіровоградської області біля пам’ятника соснівчанам, яких порубав червоний ескадрон. 1 травня 2017 р.



“Тепер я зрозумів, яка справжня Україна”

Так сказав на святі героїв Холодного Яру хлопчина з Куп’янська, який ніколи до того не виїжджав за межі Харківщини

 

Поділився радістю і поет Юрій Руф, що вперше прибув на батьківщину Максима Залізняка, в с. Івківці, на околиці якого височіє гора Семидубова. “Панорама холодноярської землі, яка відкривається із Семидубової, – сказав він, – прекрасна! Неможливо передати почуття, коли ти перебуваєш у центрі творення української історії! Десь усередині зароджується трепет, який схиляє тебе перед величчю рідної землі, що розлого розкинулася до блакитноокого обрію. Наша земля має обличчя, має форму та межі, впевнений, наділена душею”.
А голова оргкомітету Роман Коваль сказав: “Я завжди відчував радість буття в Івківцях на горі Семидубовій і завжди хотів поділитися цією радістю з іншими українцями. І ось знову привів сюди добірне товариство! В Івківцях зібралося три покоління українців – від малечі до сивих козаків, і між ними панувала злагода і гармонія. Серце переповнювалося радістю. Як правило, молодь сторониться старших, мовляв, у нас різні інтереси, а тут ні, тут усе сплелося в любові до своєї Батьківщини й радості українського буття”.

Розумівка

А почалося Свято вояцької звитяги 29 квітня 2017 р. в с. Розумівці (колись Чигиринського повіту), де біля братської могили отамана Чорного Ворона і його козацтва активісти з м. Кропивницького урочисто відкрили пам’ятник Юрієві Горлісу-Горському (скульптор Віктор Френчко). Ініціатором і головним організатором цієї доброї справи став к. і. н. Юрій Митрофаненко. Він і вів меморіальний мітинг. Участь в урочистій події взяли делегації Історичного клубу “Холодний Яр” на чолі з Романом Ковалем, Легіону Свободи на чолі з Олегом Куцином, ОУН на чолі з Богданом Черваком, козацькі організації, селяни Розумівки, розумівський козак Микола Джоган, сільський голова Микола Христенко.
Офіційно відкрив Всеукраїнські вшанування героїв Холодного Яру в Медведівці біля пам’ятника Максимові Залізняку Роман Коваль. Промовляли голова партії “Правий сектор” Андрій Тарасенко, доброволець полку “Азов” Дмитро Кухарчук-“Сліп”, голова Черкаської ОО ВО “Свобода” Андрій Куча, заступник голови “Батьківщини молодої” Олексій Захарченко, прес-офіцер 44-ї Окремої артилерійської бригади Юрій Кульпа. Чудово співав дитячий хор “Орелі”.

Івківці

У цей час в Івківцях було відкрито Дитячий спортивний табір ім. Миколи Міхновського. Кандидат історичних наук Назар Лавріненко розповів дітям про с. Івківці, гору Семидубову, Максима Залізняка, козаків та гайдамаків. Промовляли також голова ГО “Ветерани АТО Лиманщини” Володимир Калюжний, молодший сержант 28-ї Окремої механізованої бригади Олександр Голопотелюк та керівник Федерації козацького фехтування Твердислав Філатов. Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” привітав присутніх кобзар Тарас Силенко – і словом, і піснею.
Далі – реконструкція бою з використанням військової техніки, експозиція озброєння й екіпірування сучасного воїна та військово-практичні навчання. Все це організувала і представила Всеукраїнська громадська організація “Сокіл”. Сотні дітей із захопленням спостерігали, як наші хлопці атакують “російський блокпост і знищують ворожу силу”.
Величезний інтерес викликав Козацький турнір зі стрільби зі страйкбольних автоматів ім. Василя Чучупака, який в околицях гори Семидубової провів Центр спеціальної тактичної підготовки “Білий вовк”. У турнірі взяли участь 89 козаків та козачок віком від 7-ми до 16 років (19 учасників – від 7 до 11 років та 70 учасників – від 12 до 16 років). Турнір проведено в два етапи. Всі учасники мали можливість зробити 10 пристрільних та 10 основних пострілів у положенні “лежачи”. Переможці 1-го етапу зробили ще по 10 пострілів уже з положення “стоячи”.
У категорії від 7 до 11 років переможцями стали: 1-ге місце – Валентин Чуб, 2-ге місце – Настя Атамась, 3 місце – Мілана Приходченко. У категорії від 12 до 16 років перемогу здобула Оксана Барабаш (рій “Характерники” Бориспільської загальноосвітньої школи № 3), 2-ге і 3-тє місця вибороли відповідно Владислав Діденко і Віка Шевчик.
Головний суддя турніру Леонід Раденко нагородив переможців гільзами від набоїв, використаними проти ворогів України на Донбасі, та почесними грамотами з пергаменту. Ось що було написано в одній із грамот:
“У століття Української революції та відродження Вільного козацтва.
Грамота від товариства лицарського, холодноярського за перемогу в Козацькому турнірі зі стрільби зі страйкбольних автоматів ім. Василя Чучупака (вік 12 – 16 років) Оксані Барабаш.
В с. Івківці – батьківщині Максима Залізняка, гетьмана Запорозького і князя Смілянського. Року Божого 2017, квітня, 29 дня.
Підписом і печаткою Війська запорозького стверджуємо:
Голова оргкомітету вшанування Холодноярських героїв Роман Коваль.
Писар і земляк гетьмана Запорозького і князя Смілянського  Назар Лавріненко”.
Багато яскравих вражень залишилося в дітей від екскурсії до Музею народних старожитностей Zernoland, який створив Назар Лавріненко, та майстер-класу ковальського мистецтва. А голова Федерації козацького фехтування Твердислав Філатов провів майстер-клас із козацького фехтування і прецікаві козацькі забави.
Чудове враження на дітей справила лекція про козацького коня, яку провів мельничанський козак Вогнедар. Звичайно, діти з радістю поїздили на коні, багато хто вперше в житті.
Найбільша дитяча команда патріотів була з Лиманського району Одеської області –  60 дітей, учасників гри “Сокіл” (“Джура”) з м. Доброслава, сіл Курісового, Сичавки, Першотравневого, Кремидівки, Крижанівки і Фонтанки. Організував її керівник ГО “Ветерани АТО Лиманщини” Володимир Калюжний за сприяння заступника голови Лиманської РДА Олександра Коритова, керівника апарату Тетяни Замковенко, в. о. начальника відділу економічного розвитку Тетяни Кушнір, керівника терцентру Наталії Ковбаско, начальника управління освіти Валентини Харламбової, керівництва 28-ї Окремої механізованої бригади, ГО “Чорноморське гайдамацьке з’єднання” та ГО “Ветерани АТО Лиманщини”.
Участь у змаганнях взяли команди шкіл із Черкащини – Медведівської, Головківської, Чигиринської № 2, Лебединської № 3, Тернівської зі Смілянського району, туристичний клуб “Кипарис” Черкаського районного будинку дитячої та юнацької творчості, а також команда з м. Борисполя Київської області.
Незабутнє враження справило сходження на гору Семидубову, в якому взяли участь 9 дитячих команд. Перше місце завоювала команда “Патріоти”, друге – команда “Терен”, третє – “Козацька ліга” з Лиманського району Одеської області.
Переможців нагороджували доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” Микола Тихонов, заступник командира батальйону “Азов” у 2014 р. Микола Кравченко-“Крук” і майор поліції Олександр Черненко. Одна з нагород – книжка Романа Коваля “Крізь павутиння змосковщення” – про братів Кратів, борців за волю України. Переможцем у загальному заліку сходження на гору Семидубову став представник команди “Патріоти” тринадцятилітній Данило Філатов, восьмикласник Курісовської ЗОШ Лиманського району Одеської області.
Із захопленням спостерігали діти за козацьким фаєр-шоу, яке виконав Театр вогню Олександра Воробйова. При вечірньому вогні вояки АТО розповідали про війну на Донбасі, а кобзарі Тарас Силенко і Михайло Коваль співали історичні пісні.
Ось враження сестер Кадочникових з Одещини – 12-літньої Анни й 11-літньої Дар’ї: “Подорож до Холодного Яру залишила дуже гарні враження. Життя в наметах, їжа, приготовлена на вогнищі, змагання та екскурсії до музею та пам’ятників, спілкування зі справжніми козаками, вогняне шоу, спів бандуриста біля ватри – все це залишиться в пам’яті нашій надовго”.

Медведівка

29 квітня в м. Золотоноші коштом Черкаської ОДА було відкрито пам’ятний знак Чорним запорожцям. Участь у відкритті взяли народні депутати Юрій Левченко та Андрій Іллєнко.
Людно було в цей день і в Медведівці. Неймовірно багато подій: ярмарок народних майстрів, книжковий ярмарок, експозиція озброєння та екіпіровки, які використовує полк “Азов”, показові бої шкіл козацьких бойових мистецтв “Спас-Хорс”, “Спас-Метелиця”, “Спас-Арей” та “Спас-Штурм”, відкриття пам’ятника “Слава Україні! Україні слава!” (його відкрили голова ЧОДА Юрій Ткаченко, “кіборг” Андрій Шараскін-“Богема” і депутат Черкаської обласної ради Юрій Ботнар).
Завдяки Історичному товариству “Чорні запорожці” (Роман Боровик і Владислав Загородній) та Історичному клубу “Холодний Яр” (Валерій Мартишко) працювала польова кухня.
У Медведівці вперше за її історію відбувся Фестиваль українського короткометражного кіно. Організував його режисер Михайло Іллєнко.
Фільми вже були представлені у прифронтових містах, а також на передовій – у м. Щасті, в селах Водяному, Пісках і Гранітному.
У Медведівці глядачі побачили 6 ігрових та документальних фільмів про війну на Донбасі (“Шрам”, “Віддача”, “Жінки війни”, “Буратіно”, “Моя маленька незалежність” і “Волонтери війни”) та 4 ігрові фільми про людей, які ведуть свою особисту війну далеко від лінії фронту: “Екзамен”, “Попала у казку”, “Останній лист” і “Зупинка”. Фільми представляв Михайло Іллєнко. Зал Будинку культури було заповнено вщерть.
О 16.30 у Медведівці розпочався Музичний фестиваль вояцької пісні “Холодний Яр-2017”. Виступили пречудові гурти “Тарута”, “Друже Музико”, “Орелі”, “Дель Тора”, а також кобзарі Тарас Силенко і Михайло Коваль, барди Олексій Бик, Валерій Мартишко, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, ведучий фестивалю.
Уперше на фестивалі завдяки гурту “Орелі”, Тарасові Силенку і Тетяні Наумчук люди танцювали  народні танці, в яких зійшлися і діти, і старші люди.
З головної сцени фестивалю Роман Коваль презентував книжку “Чорні перемагають”, а командир Легіону Свободи Олег Куцин – “Український календар Визвольної боротьби”. А у свободівському таборі вже вночі, біля ватри, заступник голови ВО “Свобода” Юрій Сиротюк уперше презентував книгу “Як завершити національну революцію”.

Мельники

30 квітня, о 10.00, у “столиці Холодного Яру” біля пам’ятника борцям за волю України розпочався 2-й день вшанування. Меморіальний мітинг на славу козакам і старшинам полку гайдамаків Холодного Яру відкрив голова оргкомітету Роман Коваль. Виступили лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок, керівник Черкаської організації “Національного корпусу” Дмитро Кухарук-“Сліп”, голова партії “Правий сектор” Андрій Тарасенко, 90-літній вояк УПА Теодор Дячун, заступник командира з виховної роботи реактивного дивізіону 72-ї бригади Євген Гарькавий, народні депутати України Андрій Іллєнко та Юрій Левченко, командир Легіону Свободи Олег Куцин. Співали Сергій Василюк і Валерій Мартишко.
На цвинтарі с. Мельників вояки Легіону Свободи на чолі з Олегом Куцином вшанували Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та козаків-холодноярців, похованих у братській могилі. Літію відслужив протоієрей УПЦ КП Василь Циріль. Під час громадянської панахиди виступив Богдан Легоняк, співорганізатор вшанування, та заступник голови Кропивницької обласної ради Ігор Степура. Півчота ВГО “Сокіл” на чолі з Юрком Черкашиним-“Чорнотою” вшанувала полеглих сальвою.

Холодний Яр

У лісі на Кресельцях було вшановано могилу гайдамацького ватажка ХVІІ ст. Гната Голого. Отаманові співав кобзар Михайло Коваль.
Промовляли Роман Коваль, Леся Островська, заступник командира роти з виховної роботи 72-ї бригади Руслан Сулименко, командир розвідувальної роти 72-ї бригади майор Віктор Скатерний, доброволець полку “Азов” Дмитро Кухарук-“Сліп”, доброволець ОДЧ “Карпатська Січ” Юрко Черкашин-“Чорнота”, отаман Вінницького козацького полку ім. Івана Богуна Володимир Воловодюк, козак з Кіровоградщини Віктор Тріщенко, а Валерій Мартишко прочитав поему “Переяславська рада отамана Зеленого”.
Уже за годину на берегах Гайдамацького ставу протоієрей УПЦ КП Василь Циріль освятив зброю вояків Легіону Свободи, полку “Азов”, ДУК “Правий сектор”, ОДЧ “Карпатська Січ”, 72-ї Чорної бригади та інших вояцьких формацій. Промовляли Роман Коваль, командир Легіону Свободи Олег Куцин, керівник ВГО “Сокіл” Юрко Черкашин-“Чорнота” і старший лейтенант Роман Жованик. У січні 2015 р. під час виконання бойового завдання на опорному пункті “Лєха” в районі Дебальцевого гірсько-піхотний взвод 128-ї Окремої гірсько-піхотної бригади під командуванням Романа Жованика зупинив колону з 28 танків та БМП ворога. В результаті запеклих боїв було знищено 13 танків і бойових машин противника. Діставши поранення в руку і важку контузію, Роман Жованик продовжував керувати опорним пунктом упродовж двох днів, доки його не замінив інший офіцер. Роман Жованик сказав, що вражений масштабом фестивалю в Холодному Яру і тим позитивом, який на ньому панував.
Протоієрей УПЦ КЦ Василь Циріль освятив зброю і дітям, зокрема пневматичний автомат “Узі” 14-літнього Володі Любуні. Вперше батько дав йому потримати зброю в п’ять років. На переконання Василя Любуні, його син стріляє краще за багатьох офіцерів. Так, на полігоні в Нових Петрівцях, що під Києвом, Володя переміг на стрільбах із пістолета Макарова чотирьох полковників і трьох капітанів Національної гвардії України.
Освятивши зброю, добровольці Легіону Свободи, ОДЧ “Карпатська Січ”, полку “Азов” та ДУК “Правий сектор” вишикувались у колону і вирушили в Мотрин монастир вклонитися могилі холодноярського сотника Івана Компанійця. Заступник командира батальйону “Азов” (у 2014 – 2015) Микола Кравченко-“Крук” зачитав молитву націоналіста, яку підхопили вояки.

Україно, Мати Героїв, зійди до серця мого,
прилинь бурею вітру кавказького,
шумом карпатських ручаїв,
боїв славного Завойовника Батька Хмеля,
тріумфом і гуком гармат революції,
радісним гомоном софійських дзвонів.

По молитві півчота “Карпатської Січі” трьома сальвами вшанувала сотника Івана Компанійця. У Мотриному монастирі лунали вигуки: “Геть московського попа!”, “Пам’ятай, чужинець: тут господар українець!”, “Наша земля ? наші герої!”.
 На подвір’ї не було жодної монашки. Поховалися…

Буда

А в цей час на хуторі Буда уже працювала Літературна сцена. Координатором і ведучим сцени був поет Василь Ковтун. Окрім нього, читали свої вірші поети Олександр Бондаренко, Марія Волинська, Злата-Зоряна Паламарчук, Мальва Кржанівська, Анатолій Глигало, Петро Безпалий. Співали Ганна Солонична, Світлана Касьяненко, заслужений артист України, учасник бойових дій Ян Апріль, отаман Христинівського козацького куреня Степан Ковбасюк і кобзар Борис Бабенко. Тамара Швець, дружина Героя України Віктора Швеця, який загинув на Майдані, закликала не розчаровуватися, не падати духом та продовжити справу, за яку загинув її чоловік і його побратими під час Революції Гідності. Волонтер Раїса Шматко за значний внесок у відновлення історичної правди і розвиток українських традицій вручила Лесі Островській медаль “Пресвятої Богородиці Покрови”.
У післяобідню пору на хуторі Буда розпочався 2-й день Музичного фестивалю вояцької пісні “Холодний Яр-2017”. Виступили гурти “Друже Музико”, “Полікарп” і “Вертеп”, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк, кобзарі Тарас Компаніченко і Тарас Силенко, бард Валерій Мартишко, народний артист України Олесь Харченко, гітарист Сергій Шматок. Пролунала з великої сцени й пісня сл. п. кобзаря Василя Литвина “Українці, вчуймо голос крові”, а його дружина – поетеса Антоніна Литвин – звернулася до присутніх зі словом про козацтво як основу українського буття. Член Історичного клубу “Холодний Яр”, доброволець батальйону “Золоті ворота” Петро Билина представив книжку спогадів “Війна кличе”.
На хуторі Буда відбулася персональна виставка картин члена Історичного клубу “Холодний Яр” Дмитра Бур’яна (картини отаманів Холодного Яру та вояків АТО, які народилися на Черкащині). Дмитро Бур’ян представив портрети Миколи Міхновського, Юрія Горліса-Горського, братів Чучупаків (Василя, Семена і Петра), отаманів Костя Блакитного, Семена Гризла, Ларіона Загороднього, Федора Уварова, Івана Компанійця, Луки Полудня та вояків АТО, які народилися на Черкащині, зокрема вояків Чорної бригади – капітана Андрія Кизила, козака Віталія Шамрая із с. Летичівки Монастирищенського району, вояка батальйону “Золоті Ворота” Петра Билини з Кам’янки, роботи “Гроза степів” і “Чорний рубає червоного” – саме ця картина викликала найбільше схвалення у глядачів.
Учасники відчули українську гостинність і сердечність господині “Дикого хутора” Лесі Островської та відвідали Музей визвольної боротьби.
Люди привіталися з тисячолітнім велетнем – дубом Максима Залізняка, з яким вітався колись і наш Пророк Тарас Шевченко. Під кроною дуба Максима Залізняка ВГО “Сокіл” облаштував експозицію озброєння й екіпірування сучасного воїна, з якою могли ознайомитися учасники свята.
Участь у 22-х вшануваннях героїв Холодного Яру взяли військовослужбовці 11-го батальйону територіальної оборони “Київська Русь”, 24-го батальйону “Айдар”, 28-ї Окремої механізованої бригади, 30-ї бригади, 44-ї Окремої артилерійської бригади, 72-ї Чорної бригади, 93-ї ОМБр, 80-ї і 81-ї аеромобільних бригад, батальйону “Донбас-Україна”, 122-го батальйону, 128-ї Окремої гірсько-піхотної бригади, Навчального центру “Десна”, батальйону НГУ ім. генерала Кульчицького, інших частин ЗСУ і Національної гвардії, Ліцею ім. Івана Богуна, звичайно ж і Легіону Свободи, полку “Азов” і ДУК “Правий сектор”.
Участь у святі українського духу взяли легендарні українські вояки – командир ДУК “Правий сектор” Андрій Стемпіцький, командир 3-ї роти 1-го батальйону полку “Азов” Петро Горбатенко-“Ролло”-молодший, командир Окремої тактичної групи ім. капітана Воловика ДУК “Правий сектор” друг “Кулібін”, командир 1-ї Окремої штурмової роти ДУК “Правий сектор” друг “Да Вінчі”, командир полку “Азов” (у 2014 – 2016) Ігор Михайленко-“Черкас”, заступник командира батальйону ОУН Андрій Пастушенко-“Сивий”, керівник оборони Нового терміналу Донецького аеропорту у грудні 2014 – січні 2015 рр. Микола Скиба, вояк батальйону “Січ” Ірина Рубля, член проводу Національно-визвольного руху “Правий сектор” Василь Лабайчук, добровольці полку “Азов” Данило Мельник-“Вирій”, Данило Яковлєв, Максим Зайченко, Дмитро Мельник, вояки “Айдару” Олександр Зацарінний, Андрій Коновал-“Гайдамака”, Дмитро Варівченко-“Самурай”, Микола Нестеренко-“Кузнєц”, Сергій Прудиус-“Самурай”, доброволець батальйону “Золоті ворота” Петро Билина, боєць 11-го батальйону “Київська Русь” Володимир Назаренко та багато інших, а також капітан 1-го рангу Євген Лупаков, народний депутат України 7-го скликання Андрій Міщенко, член проводу партії “Правий сектор” Дана Виноградова, ідеологічний референт ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери Віктор Сердулець, козаки і старшини багатьох козацьких організацій, зокрема Чорноморського козацького з’єднання, Протовчанської паланки, Вінницького полку ім. Івана Богуна, Козачанського куреня Вільного козацтва, Військово-патріотичний клуб “Сокіл” із Павлограда, члени Спілки офіцерів України, делегація Меджлісу кримськотатарського народу, багато діячів культури, серед них і талановиті письменники Євген Стеблівський та Василь Шкляр, журналістка Лариса Громадська, поет Дмитро Павличко, керівник Павлоградського “Хорсу” Сергій Тищенко, к. і. н. Юрій Митрофаненко, Конотопський міський голова Артем Семеніхін, голова Київської МО ВО “Свобода” Петро Кузик, організатор святкування 100-ліття відродження Вільного козацтва на Звенигородщині Олег Голуб, голова Київського осередку Легіону Свободи Василь Зозуля, делегації з Новоукраїнки, Приірпіння, Канева, м. Долини Івано-Франківської області, Кропивницького, Львівщини, Одещини та багатьох інших країв.
У Холодному Яру панувала українська пісня. Ось для прикладу пісні, які виконували кобзарі Тарас Силенко і Михайло Коваль: “Виїхав Ґонта та із Умані”, “Максим, козак Залізняк”, “Гей, хвалився та козак Швачка”, “Та не буде лучче, та й не буде краще, як у нас та на Україні!”, “Про Саву Чалого” (гайдамацькі пісні), народна козацька дума “Вітчим”, історичні  пісні “Ой полети, галко!”, “До города Конотопа” (про перемогу Івана Виговського над москалями), “Та ой як крикнув же та козак Сірко”, “Ой із-за гори чорна хмара” (про Івана Богуна), “Ой сів пугач на могилі”, “Зібралися всі бурлаки до одної хати”, повстанські пісні “Чи то хмара гуде, чи то буря гряде?”, “І шумить, і гуде – то повстанець іде”, “Любо, братці, любо!”, стрілецька пісня “Як прощався стрілець зі своєю ріднею”, народні пісні “Копав-копав криниченьку”, “Ой мати-мати, москаль у хаті...” (кубанська), пісні на слова Тараса Шевченка – “За байраком байрак”, “До Основ’яненка” (муз. Михайла Башловки), “Посіяли гайдамаки в Україні жито” (муз. В. Захарченка), а також “Пісня про отамана Зеленого” (сл. Миколи Щербака, муз. Т. Силенка), “Пісня про отамана Івана Савченка-Нагірного” (сл. Василя Бойка, муз. Т. Силенка), “Мій друже Ковалю”, “Ой батьку, батьку”, “В Мельниках, на цвинтарі козацька могила” (сл. Лідії Чучупак-Завалішиної, отаманів Чорного Ворона, Біди, Ламай-Ярма, муз. Тараса Силенка), “Ой наварили ляхи пива” (муз. Святослава Силенка), “Із полону, з-під Ізмаїлу” (сл. і муз. Едуарда Драча), “Гей, степами, темними ярами” (сл. і муз. Степана Малюци), “Меч Арея” (сл. і муз. Живосила Лютого), “Сховалось сонце за горою” (сл. і муз. Мусія Кононенка), “Козак пана не знав звіку” (сл. і муз. Тимка Падури), “Гей, браття опришки!” (сл. Миколи Устияновича, муз. народна).
А скільки було ще співаків!  Скільки було їхніх пречудових пісень!
Холодний Яр потужно відзначив 100-ліття Української революції та 100-ліття Вільного козацтва. Організували свято козацького духу Історичний клуб “Холодний Яр”, Легіон Свободи, ВГО “Сокіл”, Центр спеціальної тактичної підготовки “Білий вовк”, ВО “Свобода”, “Національний корпус”, “Правий сектор”, ВО “Батьківщина”, Національний заповідник “Чигирин”, Етнографічний комплекс “Дикий хутір”, Історичне товариство “Чорні запорожці”, ГО “Рух захисту української мови”, “Спілка ветеранів АТО Лиманщини”, Музбат, Координаційна рада політичних партій і громадських організацій демократичного спрямування м. Калуша і Федерація козацького фехтування.
“Ця поїздка запам’яталася нам на все життя, – написали учні Доброславського навчально-виховного комплексу, що на Одещині. – Дух патріотизму, мужності, витривалості переповнював наші серця. Чигиринщина – унікальна місцевість, краєвидами якої хочеться милуватися щохвилини. Велике спасибі!”
Щира подяка меценатам заходу: членам Історичного клубу “Холодний Яр” – народним депутатам України Юрієві Бублику та Юрієві Левченку, Олегові Куцину, Ігореві Гаврищишину, Лесі Островській, Валерію Мартишку, Марині Хаперській, дідові Карбалі із с. Цвітної, а також журналістові Ростиславу Мартинюку, Вадимові Стоянову, Юрієві Мацаку, Тарасові Конечному з Прикарпаття, Ользі Булавин із Трипілля, Петрові Данишу, дочці політв’язнів Надії Омелян зі Львова, Юрієві Ковбасенку, І. Мацаку з Києва, Наталії Коробцовій, добродіям з Червонограда, Кам’янця-Подільського, Черкас та Володарки.
Підсумувала враження від свята вояцької звитяги Марина Хаперська з Харківщини. “Все організовано і чітко, але без нудного офіціозу і чиновництва, – сказала вона, – щиро і душевно, піднесено та урочисто, без фальшивого пафосу. Так буває лише тоді, коли за справу беруться люди з гарячим серцем та щирими переконаннями. Шляхетність, щирість, чесність із собою та людьми Романа Коваля, голови оргкомітету, створюють відповідну ауру, задають тон і атмосферу українськості.  У Холодному Яру неймовірний дух єднання українців, тут всі свої, тут ти серед братів і сестер. У Холодному Яру українці в себе вдома”.
1 травня Роман Коваль, Олег Куцин, Тарас Силенко, Василина Наконечна, Анатолій Балюк, Люба Криворот, Тарас Куцин, Оксана Герасим’юк та Юрій Сьомкін поклали вінки в с. Матвіївці до пам’ятника козакам Матвіївської сотні полку гайдамаків Холодного Яру, до монументу загиблим у с. Соснівці Олександрівського району Кіровоградської області, до пам’ятника Пилипові Хмарі в його рідному селі Цвітна, де поспілкувалися з дідом Карбалою (співорганізатором свята героїв Холодного Яру) і Юрком Хмарою, племінником отамана, який побудував пам’ятник отаманові та його козакам. У Чорнолісці квіти лягли на могилку закатованих росіянами Євгенії і Миколки Бондаренкам – дружині й синові легендарного отамана Миколи “Кібця”-Бондаренка.
Попивши води із 300-літньої гайдамацької криниці, що в розораному “соввластью” селі Чорнолісці, вирушили в с. Цибулів на Гайдамацьку Січ Володимира Вознюка, де сальвами на честь героїв всіх епох і завершили цьогорічні вшанування в Холодному Яру.
Щиро дякую всім, хто допоміг організувати свято українських героїв у Холодному Яру! Щира подякам усім, хто приїхав вклонитися могилам героїв!
Слава Україні! Козакам слава!

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

  

  

  

  

На світлинах Григорія Юрика, Володимира Калюжного і Вадима Момота –
Козаки ВГО “Сокіл” після навчального бою.
Козак Вогнедар мав доручення катати дітей…
Роздаю скарб, знайдений в околицях гори Семидубової.
Олег Куцин, Роман Коваль і Леся Островська.
Наші славні вояки Роман Жованик та Олександр Голопотелюк.
Турнір зі стрільби із страйкбольних автоматів ім. Василя Чучупака. Івківці, 29 квітня 2017 р. Всі світлини 2-ї стор. – с. Івківці, 29 квітня 2017 р.
Гурт із Києва “Орелі”. Медведівка, 29 квітня 2017 р.
Біля тулумбаса – Євген Гарькавий, заступник командира з виховної роботи реактивного дивізіону 72-ї бригади, Роман Коваль, Валерій Мартишко, Віктор Скатерний, командир розвідувальної роти 72-ї бригади і Руслан Сулименко, заступник командира роти з виховної роботи 72-ї бригади. Холодний Яр, 30 квітня 2017 р.
Юрій Левченко і Сергій Василюк. Мельники, 30 квітня 2017 р.
На могилі Головного отамана Холодного Яру промовляє Олег Куцин. Мельники, 30 квітня 2017 р.
Козаки ВГО “Сокіл” і Легіону Свободи на могилі сотника Івана Компанійця. Мотрин монастир, 30 квітня 2017 р.
Виступають Тарас Компаніченко і Валерій Гладунець. Дикий хутір, 30 квітня 2017 р.



До 100-ліття Української революції

12 травня в Тернополі в Галицькому коледжі ім. В’ячеслава Чорновола Роман Коваль і командир “Легіону Свободи” Олег Куцин презентували нові видання Історичного клубу “Холодний Яр” “Український календар Визвольної боротьби” та “Чорні перемагають. Спогади про прадідів 72-ї бригади”.
“Український календар Визвольної боротьби” – це неповний календар дат життя творців української культури та вояків, які захищали у всі часи її зі зброєю в руках, а у книжці “Чорні перемагають” вояки Армії УНР розповідають про збройну боротьбу за Українську державу в 1918 – 1920 роках, про бої полку Чорних запорожців, зокрема і на Тернопільщині.
Участь у зустрічі взяли міський голова Тернополя Сергій Надал, народні депутати України Михайло Головко та Олег Осуховський, голова ВМО “Сокіл” Юрко Черкашин-“Чорнота”, голова Тернопільської обласної організації ВО “Свобода” Олег Сиротюк та голова Тернопільської міської організації ВО “Свобода” Володимир Стаюра.
Роман Коваль висловив жаль, що уряд украй мало робить, щоб виконати Указ Президента про вшанування героїв Національної революції 1917 – 1921 років, фактично саботує його виконання. “Тож громадськість і взяла на себе цю ношу. Передусім це Історичний клуб “Холодний Яр” і Легіон Свободи”.
Роман Коваль звернувся також до міського голови Тернополя Сергія Надала з пропозицією перейменувати одну з вулиць Тернополя на вулицю Євгена Мешківського, творця Галицької армії, похованого в Тернополі на Микулинецькому кладовищі.
10 грудня 1918 р. Євген Мешківський очолив штаб Галицької армії. У ході українсько-польської війни з галицьких напівпартизанських бойових груп за короткий час створив сучасну армію. У “Книзі спостережень” Євген Маланюк писав про Євгена Мешківського: “Сувора дисциплінованість чисто військового, зимного й світлого розуму, солідний науковий багаж і дійсно геніальна пам’ять – ось його найбільш яскраві прикмети. У нього була воля... чисто полководчеського типу”. Євген Мешківський був ще й людяним чоловіком – він постійно відвідував тифозні бараки в Рівному, читав козакам газети, підбадьорював їх. У Рівному він і занедужав на тиф.
6 липня 1920 року під Чорним Островом більшовицька кіннота несподівано атакувала потяг, у якому перебував штаб Армії УНР. У безвихідній, здавалося б, ситуації начальник штабу Євген Мешківський повів штабних старшин в атаку. У цьому переможному бою Мешківського було смертельно поранено. Помер він у Тернополі…
Під час зустрічі лунали пісні Визвольної боротьби. Їх виконали кобзар Тарас Силенко та лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк.
Організувала презентацію Тернопільська обласна організація Легіону Свободи.

 

16 травня 2017 р. на Миколаївщині в Первомайському коледжі Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова відбувся урок патріотизму, який провели члени Історичного клубу “Холодний Яр”.
Роман Коваль насамперед звернув увагу на недоречність називати українські вищі навчальні заклади іменами російських військових, творців імперської політики Росії. “Особливо це дивно виглядає в час війни з Росією, – сказав письменник і запропонував надати закладу ім’я Миколи Аркаса, ад’ютанта головнокомандувача Чорноморського флоту Росії, засновника Миколаївської “Просвіти”, автора “Історії України-Русі”. У Миколаєві та на Миколаївщині саме він найбільше зробив для пробудження українського народу. Про його “Історію України-Русі” Євген Чикаленко сказав, що “після “Кобзаря” ця книга є найкорисніша”.
“На початку ХХ століття України як держави не існувало, – розповідав Роман Коваль. – І все ж Микола Аркас вважав, що завдяки письменникам та історикам “історія наша не скінчилася”. Микола Аркас разом з однодумцями не переставали розповідати, хто ми і яких дідів онуки. Таким чином вони зберегли національну самосвідомість – попри намагання ворогів знищити її. Зброєю українських письменників став “не меч, а духовна сила та безмежна любов до свого народу”. Ще у 1907 – 1908 рр. Микола Аркас передбачав, що культурна праця українських письменників, редакторів та журналістів “незабаром дасть такі жнива, яких ми ще не бачили”. Так і сталося! “Історія України-Русі” перетворювала малоросів на українців, які схотіли бути схожими на Святослава Хороброго, Дмитра Байду-Вишневецького, Северина Наливайка, Максима Залізняка, Івана Ґонту… А син автора Микола Аркас-молодший в добу Української революції командував 2-м кінним полком ім. Максима Залізняка. Про Максима Залізняка він уперше дізнався з батькової книжки “Історія України-Русі”. Оце і є неперервність традиції!”
Роман Коваль розповів і про перемогу Армії УНР під Вознесенськом 16 травня 1920 р., зокрема й про переможний бій Чорних запорожців зі школою червоних командирів, під час якого було знищено дві з половиною сотні російських окупантів. Розповів і про вояків Армії УНР, що народилися в Первомайську, – козака 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького, курінного полку Чорних запорожців Левка Балицького, миколаївських отаманів “Лиха”-Бондарука та Якова Кощового й інших вояків, народжених на Миколаївщині. На жаль, ці прізвища студенти та їхні викладачі почули вперше.
Зустріч організували Первомайська МО ВО “Свободи” та Рух захисту української мови. У ній взяли участь члени Історичного клубу “Холодний Яр” – захисник Донецького аеропорту Микола Тихонов, кобзар Тарас Силенко, лідер гурту “Тінь Сонця” Сергій Василюк і бард Валерій Мартишко. Їхні пісні про Визвольну боротьбу викликали найгарячіший відгук у серцях молоді. За свідченням вчителів і студентів, такого свята українського духу в Первомайську ще не було. Участь у радісній події взяло близько 350 юних українців та їхніх учителів.
Перед поверненням до Києва гості завдяки свободівцям Євгенові Шарію та Михайлові Медведчуку провели дві години на березі Південного Бугу в радісному спілкуванні з природою і друзями.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

  

Світлини Василя Умки та Сергія Василюка.



Дитячий спортивний табір ім. Миколи Міхновського в с. Івківцях

Дуже сподобався історичний козацький дух цього краю. Незабутнім залишиться підйом на гору Семидубову, мальовничі краєвиди села Івківців, Гайдамацький став, біля якого святили свою зброю козаки.
Едик ПРУДИУС, 13 років, 8-й клас Курісовської ЗОШ

Як гарно я провів вихідні дні! Як добре було нам у подорожі! Разом встановлювати намети, брати участь у різних іграх та змаганнях, сидіти біля вогнища і слухати козацькі пісні – це так класно! Швидко пролетів час! Хотілося б залишитися в цих краях надовго.
Дякую всім, хто влаштував такий насичений відпочинок!
Микола ДЕМИДЕНКО, 15 років, 9-й клас Курісовської ЗОШ

Це моя перша подорож до Холодного Яру, та й взагалі я ще не їздив так далеко – 8 годин на автобусі в один кінець. Моментами навіть було важко. Та коли приїхали, то таке почалося! Спочатку “Зерноленд” із масою ігор, яких я ще й не бачив ніколи, потім каша та чай із казана, ставив військовий намет, потім був бій з ворогами. Я навіть у Путіна стріляв, і попав. Бився мішками та шаблями. Виліз навіть на гору Семидубову й полив там посаджений татом дуб. Увечері було вогняне шоу! Я такого ще не бачив! Було круто! А от під час нічної ватри з кобзарями я вже спав, про що дуже жалкую. А зранку ми поїхали до Гайдамацького ставу, і я там освятив свою зброю – новий кларнет. Наступного року буду вже старшим і навантаження долатиму легше. Тоді вже точно все побачу.
А кларнет став звучати краще.
Ярослав КАЛЮЖНИЙ, 8 років,  3-й клас Курісовської ЗОШ

Ми, батьки учнів Курісовської ЗОШ, висловлюємо щиру вдячність Лиманській райдержадміністрації та районній раді, відділу освіти, Володимиру Калюжному за організацію подорожі на Чигиринщину, де ми отримали велике задоволення від краси мальовничої України, від людей, які знайомили нас з історією Холодного Яру, гайдамацького та повстанського руху в Україні. Нашим дітям цікаво було брати участь у козацьких іграх, змаганнях, випробуваннях сили, витримки. Це стало уроком на майбутнє для наших дітей.
Ірина НАЗАРКО, Інна КАНЦУР

Мені дуже сподобалася наша поїздка. Вважаю, що потрібно організовувати більше таких подорожей, адже це так необхідно справжнім патріотам! Найбільше сподобався музей. Дуже цікаві експонати. Сподобалися також різноманітні змагання, в яких я із захопленням брав участь. Дуже сподобалася імітація бою із сєпарами. Якщо буде така можливість, то охоче знову поїду до Холодного Яру. Ще раз дякую!
Олександр ФОМЮК, 14 років, 9-й клас Доборославського НВК Курісовської ЗОШ

Рій “Козацька ліга” Доброславського НВК дуже вдячний за поїздку на Чигиринщину. У нас залишилося дуже багато позитивних вражень від цієї туристичної подорожі. Протягом двох днів, проведених на Чигиринщині, ми вшанували пам’ять Максима Залізняка біля його погруддя, виготовленого Іваном Гончарем, прослухали пісні чудового кобзаря Тараса Силенка. Також наші учні взяли участь у змаганнях зі стрільби з пневматичної зброї та лука і в змаганнях з козацького фехтування. Нам дуже сподобався підйом на Семидубову гору, де, за легендою, перепохований Богдан Хмельницький. Ми дуже зраділи тому, що зайняли 3-тє місце в цьому змаганні. Ще нам сподобався розважально-просвітницький комплекс “Зерноленд”, у якому спостерігали за ковальською справою, побачили, як жили люди в селах у ХІХ ст., мали нагоду пограти у волейбол та в інші ігри. Ввечері на нас чекав сюрприз – фаєр-шоу, яке запам’яталося кожному з нас. Так само нам сподобалася вечірня ватра, під час якої ми також мали змогу почути кобзарів. Наступного дня ми поїхали до с. Мельників, у якому омилися водою Онуфрієвого джерела, побачили Мотронинський монастир. Ця поїздка запам’яталася нам на все життя.
З повагою учні Доброславського НВК

Ми показали нашим дітям справжню Україну. Вже наступного дня, вдома, вони, натхненні побаченим, висипали зі своїх переповнених долоней-сердець зернятка-відчуття. Гарна сівба вийшла, пане Романе Коваль, за що Вам щира вдячність і повага!
Володимир КАЛЮЖНИЙ, співорганізатор Дитячого спортивного табору ім. Миколи Міхновського



Геть творців “руского міра”!

Історичний клуб “Холодний Яр” підтримує ініціативу Юрія Гнаткевича перейменувати вул. Льва Толстого на вулицю Євгена Чикаленка.
Нагадую, що Дмитро Донцов вважав, що “не Криленки й Муравйови заволоділи Великою Україною, а перед ними ще – Пушкіни і Достоєвські”, тобто і Толстой, і Лермонтов та інші творці “руского міра”.
Підтримуємо д-ра Донцова, Юрія Гнаткевича і Євгена Харлампійовича!

Роман КОВАЛЬ



Червневий календар

1 червня 1974 р. помер Андрій ІВАНІВ, козак 1-го кінного полку Чорних запорожців, учасник Першого зимового походу, лицар Залізного хреста, вояк дивізії “Галичина”.
2 червня 1652 р. Гетьман Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ розгромив польське військо під горою Батіг.
2 червня 1899 р. народився Кость ДУДАРІВ, козак Армії УНР, член ЛУН.
2 червня 1935 р. помер Андрій ЧАЙКОВСЬКИЙ, письменник, адвокат, співорганізатор УСС.
2 червня 1978 р. помер Архип КМЕТА, полковник Армії УНР, діяч ОУН.
3 червня 1896 р. народився Юліан ТЕМНИК, вояк УСС, сотник УГА і дивізії “Галичина”, інженер-агроном.
3 червня 1899 р. народився Борис ЄФРЕМОВ, поручник Армії УНР, учасник Першого зимового походу. Лицар ордена Залізного хреста.
4 червня 1775 р. москалі зруйнували Запорозьку Січ.
4 червня 1941 р. народився кобзар Василь ЛИТВИН, співець козацької України.
4 червня 1957 р. помер Ярослав ЯРИМОВИЧ, стрілець УГА, хорунжий дивізії “Галичина”.
5 червня 1917 р. в Києві розпочав роботу Другий всеукраїнський військовий з’їзд.
7 червня 1894 р. народився Олександр ГОНЧАР, сотник Армії УНР, інженер-агроном.
7 червня 1903 р. народився Ларго ЗОЗУЛЯ, поручник Армії УНР.
7 червня 1930 р. народився Іван КАНДИБА, член-засновник УГГ (1976), багатолітній політв’язень, голова ДСУ.
7 червня 1938 р. москалі розстріляли поета Миколу ВОРОНОГО.
7 червня 1941 р. помер Олександр ДОЦЕНКО, підполковник Армії УНР, історик.
7 червня 1966 р. помер Олександр ЄВТУХІВ, начштабу 1-го полку Вільного козацтва м. Києва, отаман 1-го партизанського загону Окремого ударного корпусу.
8 червня 1926 р. народилася Ірина СЕНИК, поетеса, політв’язень, співзасновник ВПО “ДСУ”.
8 червня 1960 р. помер Євген НІКІТИН, підполковник Армії УНР, поручник дивізії “Галичина”.
10 червня 1884 р. народився Ростислав БІЛАС, полковий лікар УГА.
10 червня 1944 р. німці закатували Олега КАНДИБУ-“ОЛЬЖИЧА”, поета, голову ПУН на українських землях.
10 червня 1976 р. помер Роман КУПЧИНСЬКИЙ, письменник, командир сотні УСС, член Пресової кватири УСС, поручник УГА.
11 червня 1899 р. народився Петро РОЖАНЕЦЬ, сотник УГА, поручник дивізії “Галичина”.
11 червня 1973 р. помер Осип ЛЕВИЦЬКИЙ, сотник УГА, начальник Пресової кватири УГА, редактор журналу “Український пластун”, директор Української гімназії в м. Криниці на Лемківщині.
12 червня 1894 р. народився Андрій ГЛУВКІВСЬКИЙ, сотник Армії УНР, лектор математики, інженер-гідротехнік.
12 червня 1972 р. помер Яків НЕСТЕРЕНКО, чотовий 6-ї Січової дивізії, учасник Другого зимового походу УПА.
12 червня 2014 р. загинув Олексій КОНОВАЛОВ, командир взводу, капітан, член ВО “Свобода”. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ст. (посмертно).
13 червня 1899 р. народився Олександр ТИЩЕНКО, козак Армії УНР.
14 червня 1891 р. народився Євген КОНОВАЛЕЦЬ, командир корпусу Січових стрільців Армії УНР, начальний командант УВО, голова ПУН.
14 червня 1896 р. народився Петро ВАЩЕНКО, сотник Армії УНР, скрипаль, інженер-гідротехнік.
14 червня 1919 р. москалі вбили Миколу РЯБОВОЛА, голову Кубанської законодавчої ради.
14 червня 1931 р. помер В’ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ, історіософ, посол Української Держави в Австро-Угорщині.
14 червня 1932 р. у Франції помер Микола ДІДЕНКО, керівник політвідділу Мотовилівського повстанкому, учасник Другого зимового походу УПА.
14 червня 2015 р. загинув Ігор КАНАКОВ-“РИБА”, боєць батальйону “Дніпро-1” та ОДЧ “Карпатська Січ”, член ВО “Свобода”.
15 червня 1888 р. народився Гнат КОЛЦУНЯК, старшина УГА, диригент духового оркестру УГА, художник, етнограф. Убитий москалями 1937 року.
15 червня 1897 р. народився Михайло ГАВРИЛІВ-БУЯР, голова “Просвіти” в м. Дунаївцях, козак Армії УНР, агроном, інженер-лісівник.
15 червня 1971 р. помер Ярослав ГЕРАСИМОВИЧ, стрілець УСС, козак 3-ї Залізної дивізії Армії УНР, повстанець, інженер-хімік, член ЦК ЛУН, секретар президії КУН (1929), діяч УВВ.
16 червня 1578 р. поляки стратили Івана ПІДКОВУ.
16 червня 1898 р. народився Тихон БОЙКО, сотник Армії УНР.
16 червня 1932 р. помер Модест ЛЕВИЦЬКИЙ, викладач української мови, головний санітарний лікар залізниць України, голова Головної управи УЧХ, лікар УГА в Подєбрадах.
17 червня 1892 р. народився Левко БОНДАРЧУК, старшина 3-ї Залізної дивізії, інженер-економіст, кооператор.
17 червня 2015 р. поблизу шахти “Бутівка” в бою загинув Геннадій ДОЩЕНКО-“ДОЩ”, боєць ДУК “Правий сектор”.
18 червня 1869 р. народився Сергій КУЛЬЖИНСЬКИЙ, генерал-хорунжий Армії УНР.
18 червня 1890 р. народився Левко ЖАБКО-ПОТАПОВИЧ, сотник Армії УНР, поет, учитель.
19 червня 1926 р. загинув Володимир ОСКІЛКО, командувач Північної групи військ УНР, видавець, учитель.
20 червня 1897 р. народився Методій ДОВБНЯ, сотник Армії УНР, інженер-лісівник.
20 червня 1964 р. помер Сергій ЛИТВИНЕНКО, сотник Армії УНР, скульптор, педагог.
21 червня 1768 р. гайдамаки визволили Умань від поляків.
21 червня 1890 р. народився Петро Іванович ФРАНКО, співзасновник Пласту, військовий льотчик УГА, педагог, письменник, член НТШ.
21 червня 1964 р. помер Василь БАЙБАРАК, поручник Армії УНР, хорунжий дивізії “Галичина”, учасник битви під Бродами.
22 червня 1893 р. народився Михайло ЗІНЧЕНКО, старшина Запорозької дивізії Армії УНР, директор хліборобської школи в м. Сянок (Галичина).
22 червня 1895 р. народився Іван ГОРБАТЕНКО, сотник 6-ї Січової дивізії Армії УНР.
22 червня 1944 р. помер Микола БУКШОВАНИЙ, хорунжий 4-го полку Сірої дивізії, секретар журналу “Син України”, лікар.
22 червня 1961 р. помер Кость МЕЛЬНИК, поручник УГА і дивізії “Галичина”, адвокат.
22 – 24 червня 1941 р. москалі розстріляли в тюрмах десятки тисяч українців Галичини та Волині.
23 червня 1985 р. помер Дмитро ГАВРИЛЕНКО, старшина Армії УНР, інженер-лісівник, професор університету Сантiабо-дель-Естеро (Аргентина, 1960 – 1970).
24 червня 1897 р. народився Іван ЛЮТИЙ-ЛЮТЕНКО (ҐОНТА), сотник Армії УНР, звенигородський отаман, кооператор, меценат.
25 червня 1951 р. упокоївся Осип КУРИЛАС, живописець, очільник мистецького відділу Пресової кватири УСС.
25 червня 1989 р. помер Леонід БАЧИНСЬКИЙ, в. о. товариша військового міністра УНР, сотник Армії УНР.
26 червня 1958 р. помер Святослав ШРАМЧЕНКО, ад’ютант морського міністра Української Держави.
27 червня 1941 р. москалі стратили Івана ЧМОЛУ, начальника Коша СС, полковника Армії УНР.
28 червня 1893 р. народився Іван ЮРІЇВ, вояк УСС, сотник УГА і корпусу СС Армії УНР, журналіст, просвітянин, член УВО, ОУН і “Просвіти”.
28 червня 1898 р. народився Петро ГОРБУНІВ, вояк 3-го куреня Богданівського полку, осавул повстанського отамана Чорної Хмари.
28 червня 1914 р. у Львові відбувся Великий здвиг “Соколів” і “Січей”.
29 червня 1886 р. народився Петро ДЕРЕЩУК, голова Уманського повстанкому.
29 червня 1919 р. загинув полковник Петро БОЛБОЧАН, командувач Запорозького корпусу, визволитель Криму.
29 червня 1975 р. помер Юрій ГАРАСИМІВ, січовий стрілець, старшина УГА, хорунжий дивізії “Галичина”, співак хору “Думка”, меценат.
29 червня 2016 р. загинув Василь СЛІПАК-“МІФ”, соліст Паризької опери, боєць ДУК “Правий сектор”. Герой України (посмертно).
30 червня 1887 р. народився Василь САХНО, вояк Армії УНР, інженер-економіст, науковець.
30 червня 1896 р. народився Юрій ДРОБОТКІВСЬКИЙ (АНДРІЙ ЧОРНОТА), отаман кінної сотні полку гайдамаків Холодного Яру, хорунжий Армії УНР.
30 червня 1907 р. народився Роман ШУХЕВИЧ, Головний командир УПА.
30 червня 1941 р. у Львові проголошено Акт відновлення Української Держави.
30 червня 1987 р. помер Роман КАЛЬБА, старшина УГА й Армії УНР.
30 червня 2016 р. помер Георгій ХВІЧІЯ, полковник “Мхедріоні”, доброволець УНСО, ДУК “Правий сектор” та ОБЧ “Карпатська Січ”.



Видання Історичного клубу “Холодний Яр” Через “Нову пошту”

Книжки можна придбати через “Нову пошту”, попередньо переказавши кошти на картку Романа Коваля у Приватбанку: 5168 7556 2267 7496.
Переславши гроші, просимо зателефонувати до редакції, повідомити про переказ, замовити книжки, вказавши куди і кому надсилати книжки. Повідомлення можна зробити й електронним листом на адресу редакції. Просимо врахувати, що отримуючи книжки, замовник оплачує доставку.
Номери телефонів (044) 242-47-38, 067-726-30-36, 066-211-41-85.

 

Через “Нову пошту” можна придбати
(не враховуючи пересилку)

“Український календар Визвольної боротьби” – 45 грн.
“Чорні перемагають. Спогади про прадідів козацтва 72-ї бригади” – 33 грн.
“Історія Холодноярської організації” – 25 грн.
“Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” Романа Коваля – 300 грн.
“Тиха війна Рената Польового” Романа Коваля – 150 грн.
“Подєбрадський полк” Армії УНР Романа Коваля і Віктора Моренця – 90 грн.
“Отаман Зелений” – 65 грн.
“Історія України-Русі” Миколи Аркаса – 60 грн.
“Сто історій Визвольної війни” – 60 грн.
“Шевченкіана Михайла Гаврилка” Романа Коваля – 55 грн.
“Крізь павутиння змосковщення” Романа Коваля – 50 грн.
“100 облич Самостійної України” Романа Коваля – 50 грн.
“Похід Болбочана на Крим” Бориса Монкевича – 45 грн.
“Отаман Орлик” – 45 грн.
“Прочитайте тую славу” Ольги Страшенко – 35 грн.
Аудіодиск “Солодко-гіркий романс” Люцини Хворост – це вишукані романси, танго, вальси і рок-балади. – 50 грн.
Ціни вказано станом на червень 2017 р.



Видання Історичного клубу “Холодний Яр”, які можна придбати через “Укрпошту”, здійснивши передоплату

Вартість вказано із врахуванням витрат на пересилку книг замовнику

“Український календар Визвольної боротьби” / Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, Видавництво “Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи”. – 2017. – 200 с. – (Серія “Видатні українці”. – Кн. 7). – 65 грн.  Неповний календар дат життя творців української культури та вояків, які захищали її зі зброєю в руках.

“Чорні перемагають. Спогади про прадідів козацтва 72-ї бригади” / Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, Видавництво “Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи”. – 2017. – 144 с. – (Серія “Українська воєнна мемуаристика”. – Кн. 8). – 44 грн. У спогадах козаків та старшин Армії УНР розповідається про збройну боротьбу за Українську державу в 1918 – 1920 роках, про бої полку Чорних запорожців з більшовиками і денікінцями. Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для прочитання військовослужбовцями 72-ї Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Роман Коваль, “Отаман Зелений” (Київ – Кам’янець-Подільський: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Аксіома”, 2016 / 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка) – 85 грн. У книзі йдеться про отамана Дніпровської повстанської дивізії Зеленого (Данила Терпила), його драматичні стосунки із Симоном Петлюрою, боротьбу проти Красної армії та денікінців у 1919 – 1921 роках. Події відбуваються в Києві та на території сучасних Київської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької та Львівської областей, а також у Росії.

Коваль Р. Історія Холодноярської організації / Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр” / Р. М. Коваль. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Кам’янець-Подільський: в-во ПП “Аксіома”, 2016. – 104 с. – (Серія “Отаманія ХХ ст.”. – Кн. 8). – 35 грн. В анотації до неї читаємо: “Витоки Холодноярської організації слід шукати в ХI ст. у дружині смілянського воєводи Мирослава, в добі Богдана Хмельницького, гайдамацьких рухах XVIII – ХIХ століть, “Київській козаччині” середини 1850-х рр., “Чигиринській змові” й “Таємній дружині” 1870-х рр., “Чіґірінскіх аґрарних волнєніях” 1905-го, Українській народній обороні в добу Першої російської революції та у Вільному козацтві, відродженому одразу після Лютневої революції 1917 року, а продовження Холодноярської організації – в козацько-селянських повстаннях 1918 – 1930-х рр. за право жити самостійним життям на рідній землі”.

Страшенко О. “Прочитайте тую славу”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Український пріоритет”, 2015. – 160 с. – (Серія “Видатні українці”. – Кн. 6). – 50 грн. У збірці лауреата вміщено поезії про діячів Визвольного руху різних епох, починаючи від XVII ст. до українсько-російської війни на Донбасі 2014 – 2016 років. Упорядник-редактор Роман Коваль. Літературні редактори – Тарас Силенко і Тетяна Лемешко. Ось назви деяких творів Ольги Страшенко: “Ґонта і Залізняк”, “Міхновський”, “Ватаг тероризму Крат”, “Мирослав Січинський”, “Про Михайла Гаврилка, який на фронті ліпив погруддя курінного”, “Чернігівський отаман Іван Галака”, “Дівчина-отаман (Маруся Соколовська)”, “Отаману Зеленому Дніпро помагає”, “Краще б Струку пам’ятник стояв!”, “Загибель Василя Чучупака”, “Сірожупанник із Кубані Василь Прохода”, “Хліборобам-повстанцям Соснівки”, “Чорний Ворон (Микола Скляр)”, “Медвин, земля козаків”, “Іполит Хмара”, “Микола Кібець-Бондаренко”, “Отаман Орлик”, “Повстання у Лук’янівській в’язниці 9 лютого 1923 р.”, “Василь Білас і Дмитро Данилишин”, “Бандура Михайла Теліги”, “Я – камінь із Божої пращі!” (Олегові Ольжичу)”, “У лавровий вінок Іванові Ремболовичу, підполковнику Армії УНР, сотнику дивізії “Галичина”, “Співець української Еллади (Євген Маланюк)”, “Василеві Куку на славне 90-річчя”, “Тиха війна Рената Польового”, “У вінок пам’яті Юрію Вербицькому, герою Майдану”, “Доброволець Гнат”, “Ключі Василя Овсієнка”. Книжка ілюстрована фотографіями або портретами героїв творів.

Коваль Р., Моренець В. “Подєбрадський полк” Армії УНР. До історії Українських січових стрільців, Богданівського та Гордієнківського полків військ Центральної Ради, 1-ї Сірої, 1-ї Запорозької, 2-ї Волинської, 3-ї Залізної, 4-ї Київської, 5-ї Херсонської та 1-ї Кулеметної дивізій Армії УНР, Галицької армії, Вільного козацтва, повстансько-партизанського руху, Запорозької Січі Юхима Божка, Окремого чорноморського коша військ Директорії, Легії українських націоналістів, УВО, ОУН, Карпатської Січі та дивізії “Галичина”. Том 1. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Український пріоритет”, 2015. – 376 с. – (Серія “Видатні українці”. – Кн. 5). – 115 грн. У першому томі енциклопедії вміщено 400 біографій вояків регулярних та іррегулярних українських збройних формацій 1-ї половини ХХ ст. – студентів і випускників Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина, 1922 – 1932) – і тих воїнів, які прагнули навчатися в подєбрадській академії. Серед них було чимало творців української культури – письменників, художників, композиторів, музикантів, акторів, журналістів, редакторів, кооператорів, спортсменів, державних, громадських і театральних діячів.

Коваль Р. Отаман Орлик. / Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Мистецька агенція “Наш формат”, 2015. – 240 с. – (Серія “Отаманія ХХ століття”. – Кн. 1). – 70 грн. У книжці розповідається про боротьбу проти російських окупантів на Київщині та Поліссі в 1920 – 1922 роках, а саме: про отамана Орлика (Федора Артеменка), отаманів Феодосія Богатиренка, Івана Гайового-Грисюка, Івана Галая-Голокопитенка, Панаса Голубенка, Олександра Грудницького, Юліана Мордалевича, Антона Рибку, Якова Смутника-Смутненка, Ілька Струка, Іллю Ґонту-Унятовського, генерала-хорунжого Володимира Галкіна, членів Цупкому Капітона Бендрика-Ґанжу, Юрка Гриня, Спиридона Орла, Федора Наконечного, Івана Чепілка, Грицька Чупринку, Івана Андруха-“Авраменка” та інших діячів Визвольного руху.

Коваль Р. Сто історій Визвольної війни: Епізоди боротьби УСС, військ Центральної Ради, Армії УНР, повстансько-партизанських загонів та Кубанської армії / Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Мистецька агенція “Наш формат”, 2015. – 368 с. – (Серія “Отаманія ХХ століття”. – Кн. 7). – 80 грн. Про війну за Українську державу – від Гуцульщини до Кубані, про українсько-російську війну в 1914 – 1930-х роках та звичайних українців, які в боротьбі проти російських окупантів ставали героями. Дослідження засноване на спогадах січових стрільців, вояків Армії УНР, учасників повстансько-партизанського руху та кубанських козаків.

Роман Коваль. “Шевченкіана Михайла Гаврилка” (Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2013. – 104 с., іл. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци – 74 грн. У виданні йдеться про першу в історії української культури шевченкіану, яку на початку ХХ століття створив Михайло Гаврилко. Протягом 20 років він увічнював Кобзаря в погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах, листівках та у слові. Шевченкіану Гаврилко творив у несприятливих умовах революційного підпілля, тюрем, еміграції, війни 1914 – 1918 рр. та російської окупації 1919 – 1920 років.

Борис Монкевич “Похід Болбочана на Крим”: Спогади / Редактор-упорядник Р. М. Коваль. Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Київ, “Наш формат”, 2014. – 272 с.; іл. – (Серія “Українська воєнна мемуаристика”. – Кн. 7) – 69 грн. Наклад 2000 пр. Обкладинка тверда, повнокольорова, повнокольорові форзаци, 127 світлин та 11 карт. У виданні йдеться про переможні походи полковника Петра Болбочана на Київ, Полтаву, Харків, Запоріжжя, Мелітополь, форсування Сиваша, визволення Криму від російських окупантів, тріумфальну зустріч запорожців у Сімферополі, про вигнання російських окупантів з Донбасу. Це книжка про бойову співпрацю з німецьким військом у боротьбі проти більшовицької Москви. Події відбуваються у першій половині 1918 року. У книжці вміщено також спогади бойових побратимів полковника Болбочана і сотника Монкевича – старшин-запорожців Степана Самійленка, Івана Дубового, Никифора Авраменка, Всеволода Петріва, Володимира Сікевича, Петра Содоля-Зілинського та козака-болбочанівця Бориса Антоненка-Давидовича.

Роман Коваль. Крізь павутиння змосковщення (Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2013. – 352 с., іл. Обкладинка тверда, повнокольорова – 68 грн. У книжці опубліковані спогади члена Революційної української партії Павла Крата про його молоді літа на Полтавщині наприкінці ХIХ – на початку ХХ століть та матеріали до біографії генерала-поручника Армії УНР Михайла Крата, котрий, як і його двоюрідний брат Павло, прорвавши “павутиння змосковщення”, став на шлях служіння рідному народові. У виданні вміщено також біографії інших членів родини Кратів, учасників Визвольної боротьби, а саме: Миколи, Олександра, Василя й Олександри Палієнків, Євдокії Крат, Павла Терещенка, спогади Михайла Крата про своїх бойових побратимів, а також поезії Павла Крата, його поему “Січинський у неволі” та автобіографічні оповідання, а також нариси Романа Коваля “Доля Павла Крата” і “Генерал-лицар Михайло Крат”. Книжка буде цікава дітям, бо значна її частина присвячена дитячим і юнацьким рокам Павла Крата з його пригодами, бешкетами, першим коханням, бійками і дуелями.

Роман Коваль, “100 облич Самостійної України” (Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; “Український пріоритет”, 2013. – 432 с., іл.; тверда повноколірна обкладинка) – 71 грн. У книжці йдеться про людей, які творили Українську державу в роки Другої світової війни та в 1989 – 2013 роках, – про членів ОУН, вояків та командирів УПА, старшин дивізії “Галичина”, про письменників, кобзарів, художників, скульпторів, акторів, лікарів, редакторів, істориків, краєзнавців, науковців, журналістів, інженерів-винахідників, педагогів, екологів, фольклористів, етнопсихологів, народних депутатів України, дипломатів, нащадків вільних козаків, повстанських отаманів, вояків Армії УНР, дивізійників, членів Центральної Ради та Гетьмана України Павла Скоропадського. Перед внутрішнім зором читача пройдуть легендарні учасники збройної боротьби проти російських окупантів Микола Лебідь, Василь Кук, Василь Галаса, Марія Савчин, Мелетій Семенюк, Мирослав Симчич, Михайло Зеленчук, Леонід Муха, Святомир Фостун, Володимир Малкош, Мар’ян Голембієвський, Юрій Борець, Данило Шумук, Марія Омелян, Зеновій Красівський, в’язні російських тюрем Анатолій Лупиніс, Василь Рубан, Іван Гнатюк, Михайло Іванченко, Олексій Нирко, Ольга Косовська-Михайличенко, Галина Грабець, Петро Хмарук, Василь Овсієнко, Євген Соколовський, Таїсія Калагурська, Ірина Калинець, Павло Скочок, Михайло Горинь, Ганна Караташ, Іван Кандиба, Левко Горохівський, Василь Барладяну, Ярослав Гомза, Степан Сапеляк, Василь Лісовий та інші визначні українські особистості.

Микола Аркас, Історія України-Русі. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”; Кам’янець-Подільський: “Медобори”, 2013 / Упор., передмова, додатки Р. Коваля. Бібліотека Історичного клубу “Холодний Яр”. – 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка, кольорові форзаци, фотододаток – 88 грн. / У книжці Миколи Аркаса зібрано всю історію українського народу до початку ХХ століття. Це репринтне перевидання 2-го (позацензурного) видання “Історії України-Русі” Миколи Аркаса, яке вийшло у Кракові 1912 року. Готували його до друку Богдан Лепкий та В’ячеслав Липинський уже після смерті автора та Василя Доманицького, редактора 1-го видання 1908 року (петербурзького, цензурованого). Більшу частину накладу 2-го видання книжки було спалено російськими військами під час Першої світової війни, відтак воно стало бібліографічною рідкістю. На переконання Євгена Чикаленка, ця книжка після “Кобзаря” є найкориснішою.

Роман Коваль, “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2012; 472 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий) – 300 грн. У дослідженні йдеться про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. У цій книзі вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг.

“Тиха війна Рената Польового” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011 / Автор-упор., автор передмови Р. Коваль; 1040 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний) – 175 грн. У дослідженні йдеться про Рената Польового – нащадка запорозького козака, багатолітнього колимського в’язня, видатного інженера-винахідника, мецената, краєзнавця, учасника хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, члена Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автора книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.

Аудіоальбом Люцини Хворост “Солодко-гіркий романс” – це вишукані романси, танго, вальси і рок-балади – 70 грн.



Газета за червень 2017 р. у форматі *.pdf

Газета за червень 2017 р. у форматі *.pdf




Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ