Історичний клуб “Холодний Яр”, полк “Азов”, ДУК “Правий сектор”, “Легіон Свободи”, Українська православна церква Київського патріархату, Черкаська обласна державна адміністрація, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина”, Чигиринська РДА, Національний заповідник “Чигирин”, музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, а також вояки “Айдару”, “Донбасу”, батальйонів “Миротворець”, “Золоті ворота”, “Чернігів”, “Полтава”, “ОУН”, батальйону ім. генерала Кульчицького, роти “Східного корпусу”, Національної гвардії та прикордонники з Черкащини гідно вшанували полеглих у Визвольній боротьбі за Українську державність у 1917 – 1920-х та 2014 – 2015 роках.
Участь у вшануваннях узяли Вінницький козацький полк ім. Івана Богуна, Чорні запорожці з Перемишля, Пласт, “Український легіон”, та велика кількість козацьких і молодіжних організацій.

Свято героїв почалося 25 квітня в Чигирині на Богдановій горі, в бастіоні Дорошенка. Вшанування відкрив голова оргкомітету Роман Коваль. “Шановні козаки, дорогі козачки! – звернувся він. – 20 років тому Всеукраїнське політичне об’єднання “Державна самостійність України” встановило перший пам’ятний знак на честь Холодноярських героїв. Освятив його Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. За 20 років ДСУ, Історичний клуб “Холодний Яр” та наші однодумці спорудили багато пам’ятників у Холодному Яру, відродили могили наших героїв, перейменували вулиці на їхню честь. Цього року виповнюється 20 літ відродження слави Холодного Яру. Сьогодні особливий день, бо вклонитися героям Холодного Яру приїхали вояки легендарних вояцьких формацій. Упевнений, що про цих людей історики та письменники напишуть книги, а режисери й оператори створять фільми. Ці люди йдуть у бій під прапорами Холодного Яру та своїх бойових частині, продовжуючи холодноярську традицію лицарського служіння Батьківщини. Слава полеглим, перемога – живим! Сава Україні!”
Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет провів молебень за Україну, благословив вояків на боротьбу за Україну та освятив їхні бойові прапори.
Далі промовляли голова оргкомітету голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко, голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко, командир ДУК “Правий сектор” Андрій Стемпіцький, командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, командир 2-ї штурмової роти “Айдару”, народний депутат України Сергій Лапін (“Зола”), народний депутат України, представник полку “Азов” Олег Петренко, заступник командира батальйону “Миротворець” Андрій Бахтов, командир добровольчого батальйону “Чернігів” Віталій Костюченко та заступник командира 1-ї роти батальйону ім. генерала Кульчицького Володимир Пастушок.
Пісню про переможні походи Богдана Хмельницького “Ой Богдане, батьку Хмелю, славний наш гетьмане!” виконав кобзар Тарас Силенко, а козацтво добровольчих частин прийняло присягу на вірність Україні, яку зачитав Володимир Караташ, член ОУН з 1942 р., вояк УПА, учасник Кенгірського повстання. Ось її текст: “Присягаюсь до останньої краплі крові, до останнього подиху вірою і правдою служити українському народові. Якщо ж я порушу цю присягу, нехай впаде на мене кара мого народу і нашого Бога”.

Голова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко нагородив командирів батальйонів і полків, які взяли участь у вшануваннях, а також багатолітнього організатора вшанувань Романа Коваля відзнакою “Холодний Яр”.
Після брифінгу Патріарха Філарета Святійший разом з головою Черкаської обласної ради Валентиною Коваленко, головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком та владикою Черкаським і Чигиринським Іоанном поклали квіти до пам’ятника Богданові Хмельницькому.
У цей час на вулицях міст та на стадіоні відбувся парад учасників АТО.
Другий етап вшанувань відкрив голова Чигиринської РДА Володимир Клименко.
Звертаючись до учасників вшанувань, лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок наголосив: “Українці приїздять у Холодний Яр, бо саме тут живе дух холодноярців, які разом з українськими козаками, січовими стрільцями, бійцями Карпатської Січі, повстанцями, бандерівцями – усіма, хто поклав свою голову за незалежну Україну, – були сподвижниками князя Святослава”.
Олег Тягнибок заявив, що вшанування героїв Холодного Яру має стати державним святом. Зі сцени промовляли також інструктор “Українського легіону” Олександр Голубчик, підполковник прикордонної служби Ігор Іващенко, член Проводу військового-політичного руху “Правий сектор” Андрій Бондаренко, боєць полку “Азов” Дмитро Кухарчук та провідник ДУК “Правий сектор” Дмитро Ярош.
Показову тренувальну евакуацію поранених здійснила ОДЧ “Карпатська Січ” (Юрій Чорнота).
Показовий виступ продемонструвала Волинська молодіжна ГО “Школа козацького гарту” (отаман Олександр Середюк), а “Український легіон” провів військовий і медичний вишкіл для дітей і дорослих, а спеціально для маленьких захисників Вітчизни – ще й стрільбу з пневматичної зброї.
Чигиринські красуні охоче фотографувалися з вояками АТО.
Відбулися книжковий фестиваль “Чигирин-2015”, ярмарок виробів народних майстрів, благодійна виставка-продаж фотокартин Володимира Захарука “Холодний Яр: вшанування героїв. 1995 – 2014”, конкурс дитячих малюнків та інших виробів – подарунків воякам. 1-ше місце посіла Ольга Заїченко (робота “Козацький дух”), 2-ге – Олена Шпичак (“Нескорена нація”), 3-тє – Марія Капуста (“Козак Мамай”).
О 16.00 було урочисто відправлено півсотню добровольців полку “Азов” на фронт. Перед вояками виступив організатор полку, народний депутат України Андрій Білецький. “Ця війна іде не з 2014 року, – сказав він. – Це війна двох цивілізацій. Війна Євразії проти України, яка стоїть на сторожі Європи. Це війна, яка почалася більше тисячі років тому”, – сказав Андрій Білецький під час проводів новобранців полку “Азов” із Чигирина. А його заступник Олег Однороженко дещо пізніше, у Суботові, сказав: “Щоб мати права, потрібно не забувати про обов’язки. Зараз ті, хто пам’ятає про свої обов’язки, виконують їх на Сході України. Адже наразі там іде війна проти одвічного ворога – Московії”.
О 16.30 в Чигирині розпочався Мистецький фестиваль козацької слави “Холодний Яр-2015”. Участь у ньому взяли цимбаліст Василь Палагнюк (Гуцульщина), бандурист і вояк батальйону “Донбас” Данило Мельник, кобзар Михайло Коваль (Черкащина), Олекса Бик (Київ, ДУК “Правий сектор”), Неля Франчук (Київ), Тарас Житинський (Івано-Франківськ), Тарас Силенко (Київ), гурти “Передзвін” (Калуш), “Друже Музико” (Одеса), “Вертеп” (Дніпропетровськ), “Широкий лан” (Калуш), “Рутенія” (Київ),  “Тінь Сонця” (Київ), “Кому вниз” (Київ) та Арсеній Білодуб (Київ, ДУК “Правий сектор”), а Роман Коваль провів конкурс знавців Холодного Яру. Перемогла команда “Холодний Яр” на чолі з Олександром Лущаном. Переможці дістали в подарунок від оргкомітету книжки про Визвольну боротьбу.

26 квітня, в неділю, в Мельниках, центр, біля Меморіалу героям Холодного Яру меморіальний мітинг відкрили Роман Коваль та представник полку “Азов”, народний депутат України Олег Петренко, який наголосив: “Холодний Яр готує вояків не тільки тут, на Чигиринщині, а й в усій Україні”.
За ним виступили Юрій Ткаченко, Валентина Коваленко та заступник голови ВО “Свобода” Юрій Сиротюк, який, зокрема, сказав: “Холодний Яр завжди був місцем безкомпромісної боротьби українців за свою, українську за суттю, державу. Україну соціально і національно справедливу. Тому головне завдання воїнів, які в ці дні зібралися в Холодному Яру, – знищити одвічного ворога, Москву. Помститись за низку голодоморів, утиски української мови та знищення мільйонів українців”. На мітингу виступили також вояки полку “Айдар” Євген Городничук (Харківщина) та Сергій Мороз (“Горець-молодший”), сотник Чорних запорожців з Перемишля Роман Боровик, народний депутат України, організатор полку “Айдар” Сергія Мельничук, лідер молоді ВО “Свобода” Юрій Ботнар, барди Тарас Житинський з Івано-Франківська та Микола Більшевич з Ковеля, дочка Юрія Горліса-Горського Леся Янг, народний депутат України Юрій Левченко, а кобзар Тарас Силенко проспівав історичну пісню “Про перемогу козаків Івана Виговського над москалями 1659 р. під Конотопом”.
З благословення і за дорученням Святійшого Патріарха Філарета голова Черкаської обласної ради Валентина Коваленко вручила медаль УПЦ КП “За жертовність і любов до України” Анатолію та Олені Голіковим – батькам загиблого вояка Віктора Голого, нащадка чорноліських повстанців, члена ВО “Свобода”.
– Герої не вмирають! – рознеслося Холодноярщиною...
Для вшанування могили Головного отамана Холодного Яру та братської могили холодноярців Петра Токовенка, Прохора Деркача, Руденка і Гаврилка “Полтавця” на кладовищі с. Мельників було сформовано делегацію на чолі з панотцем Володимиром із Суботова, Олегом Петренком, Юрком Чорнотою та членом Історичного клубу “Холодний Яр” Богданом Легоняком. Вони поклали квіти на могили героїв, священики відслужили літію. Полеглим співав кобзар Михайло Коваль.
Після покладання квітів до пам’ятника поручникові Армії УНР письменникові Юрієві Горлісу-Горському учасники вшанувань вирушили в Холодний Яр. Колони розділилися: перша, на чолі з головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком та головою Чигиринської РДА Володимиром Клименком, направилася до Мотриного монастиря, де було освячено пам’ятник на могилі холодноярського сотника Івана Компанійця, а друга, на чолі з Романом Ковалем та головою Черкаської обласної ради Валентиною Коваленко, пішла на Гайдамацький став, де владика Іоанн освятив зброю кільком сотням вояків добровольчих батальйонів. Це було величне видовище!
На берегах Гайдамацького ставу промовляли Валентина Коваленко і Роман Коваль, представник ДУК “Правий сектор” друг Беркут, командир ГО “Сокіл” Юрко Чорнота і командир “Легіону Свободи” Олег Куцин, який, зокрема, сказав: “Сьогодні ми прийшли сюди, щоб віддати пошану героям, які вчили нас нищити ворога. Ми розуміємо, що війна тільки починається. Вона не закінчиться підписанням мирного договору. Завданням нашого покоління є знищити всесвітнє зло – Російську Федерацію”.
Тарас Силенко виконав повстанську пісню, яку співали козаки Степової дивізії Костя Пестушка, “Вже день війни народної”, а Василь Ковтун прочитав вірш про Холодний Яр:

Холодний Яр, славетний краю,
Хрестами встелена земля,
До духу предків припадаю,
До твого сина Василя.

Тут в кожній хаті гайдамака,
Тут пахне порохом туман,
Тут спочиває Чучупака,
Холодноярський отаман.

Тут зріє колос в полі битви,
Политий кров’ю вояків,
Тут тріск набоїв, спів молитви
Ще недозрілих козаків.

Тут прахом дихає повітря,
Тут кулю знає кожен дуб,
Жовто-блакитна ввись палітра
Возносить полум’ям тризуб…

І знову 90-літній вояк УПА Володимир Караташ зачитав присягу. За ним її повторили сотні вояків-добровольців.
Завершилися урочистості на хуторі Буда. Було покладено квіти до пам’ятника Небесній сотні, а протоієрей УПЦ КП Василь Цириль здійснив заупокійну літію за невинно убієнними за волю України в час важких протистоянь.
Виступили господиня “Дикого хутора” Леся Островська, бандурист Данило Мельник, кобзар Михайло Коваль, сопілкар і цимбаліст Василь Паланюк, барди Тарас Житинський і Микола Більшевич, письменник Василь Шкляр, гурти “Черкаські козаки” (Черкаси), “Передзвін” (Калуш) і “Заспів” (Новомосковськ).
Привіталися прочани і з дубом Максима Залізняка – патріархом української природи.
На хуторі Буда через крайню перевтому членів оргкомітету сталася прикра помилка: воякам не було вчасно роздано талони не безкоштовний обід, відтак багато хто не зміг отримати свою порцію. Просимо вибачення!

У вшануваннях у Холодному Яру взяли участь багато достойних людей, серед них – вояки УПА Степан Петраш із Калуша та Теодор Дячун із Білої Церкви, народний депутат України Іван Крулько (“Батьківщина”), народні депутати України від ВО “Свобода” Михайло Головко, Юрій Левченко, Юрій Бублик та Олександр Марченко, політв’язень Василь Овсієнко, командир батальйону “ОУН” Микола Коханівський, колишні міністри Андрій Мохник та Ігор Швайка, журналіст Дмитро Колоша, онучка Федора Петриченка, начальника кулеметної команди отамана Зеленого, Ніна Цвєткова та онук січового стрільця і полтавського отамана Михайла Гаврилка професор Орест Абрагамович зі Львова, сільський голова с. Рунівщини Полтавської області Володимир Сухаренко, який створив Музей Михайла Гаврилка в його рідному селі, члени Політради ВО “Свобода” Ігор Мірошниченко, Олександр Семененко та багато інших достойників.

Пожертви на організацію вшанувань у Холодному Яру здійснили Історичний клуб “Холодний Яр”, полк “Азов”, ДУК “Правий сектор”, ВО “Свобода”, Черкаська обласна державна адміністрація та ВО “Батьківщина”. Датки також склали Іван Омелянюк (Київ, 10000 грн.), Ігор Гаврищишин (Київ, 7000 грн.), Поліна Охрименко (3000 грн.), Окрема добровольча чота “Карпатська Січ” (Олег Куцин) та Юрій Левченко з Києва (по 200 у. о.), Координаційна Рада громадських організацій і політичних партій міста Калуша (через Ігоря Сметанського, 2000 грн.), поет Владлен Ковтун (1000 грн.), Віктор Кобзар із Дніпропетровщини, ГО “Криворізьке міське правозахисне товариство” (Микола Коробко) та Сергій Руденко (по 500 грн.), Надія Омелян (Львів, 300 грн.) та Олег Голуб (200 грн., Черкащина). А директор ООО “ТРАНСМАРИН” Андрій Хребтов безоплатно надав два автобуси для організаторів і музикантів. Фінансово допомогли Торговельна мережа “МІЛІТАРИСТ” (Олександр Карасьов) і марка молодіжного та спортивного одягу “SVASTONE”. Ці добродії й організації є співорганізаторами свята в Холодному Яру.
Завершилися урочистості вшануванням братської могили козаків Чорного Ворона в с. Розуміївці Олександрівського району Кіровоградської області. Квіти на могилу поклала делегація Історичного клубу “Холодний Яр”. Приєдналася й делегація земляків Чорного Ворона з Криворіжжя на чолі з журналістом Іваном Богуном. Пісню козацтву Чорного Ворона співав Тарас Силенко.
Ось характерні відгуки учасників свята в Холодному Яру.
Валентина Крячко: “Я була там вперше. Це така енергетика, неймовірні відчуття, словами не передати!”
Наталія Салимова: “Вшанування в Холодному Яру – це величезний заряд енергії, це можливість власними руками доторкнутися до живої історії, відчути себе часточкою могутньої української нації, це укорінення почуття гордості за те, що звешся українцем”.
Марина Хаперська, Харківщина: “Яка ідилічна картина – місто, де скрізь ходять “азовці” і “Правий сектор”, де з усіх усюд лунає українська мова, скрізь – добрі, усміхнені люди, ввічливі та виховані, майорять національні та червоно-чорні прапори! Це не мрія, це реальність. Це Холодний Яр-2015”.
Володимир Іваненко: “Там було круто! Я просякнув духом козацтва”.
Валентин Бугрим, академік: “Враження і стан – унікально-патріотичні та надихально-оптимістичні”.
Олександр Бесєдков, юрист, Одеса: “Свято вийшло чудове! Мілітарно-музичний фестиваль – це те, що треба в нинішній ситуації”.
Прес-служба полку “Азов”: “Два дні “азовці” провели на Черкащині. Відвідали місця, де раніше боролися за волю українського народу наші предки, адже зараз саме вони взяли цей обов’язок на себе. Чигирин, Суботів, Мельники стали святими для нас. Історія Холодного Яру і тепер надихає патріотів на боротьбу”.
Василь Кіндрацький, вояк батальйону “ОУН”: “Чигиринщина, Холодний Яр... Неймовірно енергетична земля, впродовж багатьох століть заряджена українською ратною славою… Ми повернулися до Києва піднесені духом”.
Юрій Ткаченко, голова Черкаської ОДА: “Чудові враження від спілкування з людьми під час Холодноярських вшанувань 25 – 26 квітня: з Патріархом всієї Руси-України Філаретом, воїнами і командирами добровольчих підрозділів, що воюють у зоні АТО, письменниками, священиками, істориками… Тисячі людей, сотні прапорів і мільйони позитивних моментів від двох днів у Чигирині й Холодному Яру – з цими враженнями гості Черкащини вирушили в усі куточки держави. Знаменитий вогонь Холодного Яру запалює серця на нові звершення для блага України!”

Олександр Навроцький, член Історичного клубу “Холодний Яр”, Одеса: “Хочу від усіх одеситів, учасників ювілейних вшанувань у Холодному Яру, подякувати Вам за чудово організовані заходи! У мене в групі було 40 осіб, із них тільки 10 вже побували в Холодному Яру, решта поїхали вперше. Всі без винятку, без перебільшення – вражені! Дуже вражена та задоволена моя мама! Ольга та Святослав, мої дітки, не можуть дочекатись наступного року! Взагалі не хотіли повертатися додому!”
Марина Мірзаєва: “Я зарядилася енергією гайдамацької землі. Було шалено! Хочу ще!”
Отже, до зустрічі в Холодному Яру у квітні 2016 року!

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Юлія Козелецька, 6 клас: “Мені поїздка до Холодного Яру дуже сподобалась! Ми побували в дуже цікавих і легендарних місцях. Я відчула могутню патріотичну енергетику, яка змусила мене ще більше пишатися тим, що я українка і мешкаю в цій славетній країні”.

Родіон Радіонов, 7 клас: “Поїздка до Холодного Яру запам’ятається мені на все життя! Тут я дізнався багато цікавого, мої знання поповнилися. У Холодному Яру я вкотре переконався в героїчній історії нашого величного народу”.

Тамара Вертелецька, 7 клас: “Мені найбільше сподобалися краєвиди Черкащини. Недарма ці краї подарували нашій Батьківщині геніального Тараса Шевченка. Холодний Яр неодноразово надихав нашого пророка. Відвідавши ці місця, я зрозуміла, чому це місце так надихає. Дуже вдячна людям, які організували нам цю поїздку”.

Тетяна Мороз, 6 клас: “Холодний Яр – це дуже мальовниче та історично багате місце. Найбільше мені сподобалося в Суботові, адже це село тісно пов’язане з гетьманом Богданом Хмельницьким, на честь якого названо гурт мого класу, в якому я навчаюся”.

Олексій Дикуша, 7 клас: “Історію рідного краю потрібно знати кожному. Холодний Яр – це одна з найдраматичніших сторінок історії нашої держави. Тут дуже багато цікавих історичних місць. Мені дуже сподобалося”.

Максим Кіхтенко, 6 клас: “Холодний Яр мене вразив. Віковічні дерева, мальовничий рельєф, безліч пам’ятників... Ця поїздка відкрила мені багато нового і цікавого з історії України”.

Вадим Шевчик, 6 клас: “Особливе враження на мене справив Чигирин – колишня гетьманська столиця. У цьому місці все українське відчувається особливо, не так, як в інших місцях нашої держави”.

Надія Нещерет, 7 клас: “Черкащина – неймовірний край. Це серце України, її духовний центр. Після поїздки до Холодного Яру, після зустрічей з воїнами АТО я переконалася, що ворог буде вигнаний з нашої землі, оскільки в нас є могутній бойовий дух. І тут це відчувається особливо...”

Вадим Тарадайник, 6 клас: “Найбільше мені сподобалося разом зі своїми друзями мандрувати цими красивими краями. Тут цікаво на кожному кроці. Я хочу неодмінно сюди повернутися ще раз. Дуже дякую тим, хто допоміг нам сюди потрапити”.
“Ми іще їм “Ленту за лентою” покажемо!”

Головне враження від вшанувань на Чигиринщині: у нас виросло нове покоління, і це не бутафорські “хохли”, а вовченята, які стануть вовками.
Чигирин з першого погляду вражає чистотою, зеленню, ошатністю та засиллям патріотичної символіки. Тут жовто-блакитні стовпи, стіни, прапори на кожному кроці. Тут все неспішно і плавно, тут до тебе не повернуть голову, а розвернуться всім тілом, тут так підтягують інтонацію, що ти розумієш: слово “осьосьосьо” з’явилося на Черкащині. І ці майстри маскування можуть ввести в оману, якщо ви не бачили їх у ділі, якщо не спілкувалися з чигиринськими спецназівцями або не чули гладеньке “та я із Золотоно-о-оші” на одному з крайніх блокпостів. Або на усіх крайніх постах...
Ми заїхали в місто в суботу вранці. Хлопці з “Широкого лану” пішли настроювати апаратуру, а я відразу подалася до місцевої волонтерської тусовки. Дівчата організували благодійний ярмарок на підтримку батальйонів, винесли свої роботи, солодощі, різноманітну випічку, короваї. Тут же розклалася черкаська кулінарна сотня, і я з ноткою заздрощів сфотографувала їхню картоплю. У наших так ідеально не виходить. Я накупила браслетів, цукерок, мила ручної роботи, вафель і тістечок (дієто, вибач, це для справи), познайомилася з черкаським жіночим батальйоном.
І раптом, як у казці, відчиняються ворота і на територію стадіону заходять колони наших майбутніх глядачів, сотні й сотні хлопців. Око тішать прапори – тут і червоно-чорні стяги “Правого сектора”, жовто-блакитні “Азова” та “Карпатської Січі”, тут і чота “Айдару”. Ми ходили в цьому морі людей і не могли надивитися, час від часу вихоплюючи знайомі обличчя. Когось впізнавала я або Святослав, хтось навпаки зголошувався першим, і це було до болю зворушливо.
За столиком біля шаурми сиділи вояки УПА та співали старі повстанські пісні. Вони не звертали увагу на натовп, на шум зі сцени, вони були на своїй хвилі та у своєму праві. Я підійшла до дідів, подякувала, як змогла, і побажала дочекатися того дня, коли в Україні все налагодиться. “Нічого, доню, ми так просто не здамося. Ми іще їм “Ленту за лентою” покажемо!”
Ну а далі почався концерт, і тут треба віддати належне організаторам. Вони без перебільшення зібрали кращі гурти та виконавців патріотичної пісні, від “Рутенії” до “Кому Вниз”. Тут були і барди, і кобзарі, колективи з Одеси та Івано-Франківщини, багато київських груп, багато драйву, багато року, справжнього року!
Звичайно, я найбільше переживала за своїх. “Широкий лан” абсолютно не показував боязні сцени, але я під сценою трусилася від адреналіну. І яке полегшення бачити й чути, що нашу музику люблять. Я намагалася зняти відео – нічого не виходить, зображення тремтить. Мене постійно штовхали і відтирали назад глядачі, які хотіли підійти ближче, танцювати під сценою. Виявляється, пісні “Широкого лану” знають і люблять, і я неймовірно горда, що проект, який фактично зароджувався у нас на очах, набирає обертів. І що ідея, закладена в основу цієї музики, знаходить відгук у серцях побратимів, а значить, ми рухаємося у правильному напрямку.

Горіха ЗЕРНЯ

У номері використано світлини Григорія Юрика та Дмитра Колоші, а також Миколи Українця, Віктора Тригуба, Алли Федорченко та Марини Хаперської.

Ця книжка – про святих і страшних, про месників нашої розтерзаної Батьківщини. У ній розповідається про боротьбу проти російських окупантів на Київщині та Поліссі в 1920 – 1922 роках, а саме: про отамана Орлика (Федора Артеменка), отаманів Івана Гайового-Грисюка, Івана Галая-Голокопитенка, Панаса Голубенка, Антона Рибку, Якова Смутника-Смутненка, Ілька Струка, Іллю Ґонту-Унятовського, генерала-хорунжого Володимира Галкіна, членів Цупкому Капітона Бендрика-Ґанжу, Федора Наконечного, Івана Чепілка, Грицька Чупринку, Івана Андруха-“Авраменка” та інших діячів Визвольного руху.
Військова рада УССР визнавала отамана Орлика – “крупною фігурою повстанства”. Визнавав ворог і політичний характер його загону. Чекісти писали: “Щоби встановити в Україні УНР, вони так багато вбили червоноармійців, совпрацівників, комуністів, що навіть неможливо з’ясувати їхню точну кількість”.
Так, Орлик безжально рубав, стріляв і вішав, брав у заручники! Руйнував залізницю, пускав під укіс потяги, перешкоджав господарській діяльності завойовників, мобілізував селян, творив партизанські загони, роззброював і роздягав червоноармійців, робив усе можливе, щоб захистити рідну землю від російських орд. А як же з насильниками розмовляти! Терор на терор! Жовто-блакитний терор проти червоного терору!
Епіграфом до книжки “Отаман Орлик” Роман Коваль узяв слова зі звернення ад’ютанта Орлика Ларика Плисаки: “Наші події, які ми творили, будуть записані наколись письменниками в історії золотими буквами. Хай не пропаде даремно пролита кров наших братів-селян, матерів і сестер!” Так і сталося!
У книжці 10 нових розділів, ось деякі з них: “У це важко повірити, але…”, “Спогад російського зайди”, “Гостомельська козачка Ганна Осадча”, спогад Софії Нижник “Зустріч із родичем”, два розділи у співпраці з Владиславом Карпенком – “Орлик визнав його заслуги” (про сотника Сергій Казнодія) і “Січень 1930. Три допити”. Розширено також “Неповний список козаків і старшин Орлика”.
У передмові під назвою “Смерть ворогам нашої неньки України!” автор пише: “Національну ідею полковник Орлик сформулював лаконічно: Українська держава, слава борцям за неї, смерть усім, хто проти неї! Читайте, хвилюйтеся, стискайте кулаки, розпрямляйте хребти!”
Окрім цього видання, в серії “Отаманія ХХ ст.” вийшли у світ книжки Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, “Отаман Зелений”, “Іван Ремболович”, “Сто історій Визвольної війни”, Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемося!” та спогади “Медвинське повстання” (упор. Р. Коваль і П. Гогуля).

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

7 квітня 2015 р. виповнилося 85 років від дня розстрілу сотника Армії УНР Пилипа Васильовича Драника-Косаря, останнього петлюрівського отамана Київщини.
Пилип Драник народився 1895 року в с. Княжичі, тепер Києво-Святошинського району. За фахом художник. До Першої світової навчався в школі живопису та скульптури Галімського.
Служив в Окремому Чорноморському коші, 6-й Січовій стрілецькій дивізії, загоні отамана Ілька Струка. 1920 року був начальником контррозвідувального відділу Армії УНР у м. Василькові. На початку 1920-х створив підпільну організацію на території Київського і Білоцерківського повітів Київської губернії. У червні 1921 р. встановив зв’язки з повстанцями отаманів Гайового й Орлика, а в серпні-вересні 1921 р. – з емісаром ППШ Миколою Афанасьєвим, а також із начальником розвідки ППШ у Києві Віктором Алексєєвим і зі штабом Юрка Тютюнника у Львові. ­Очолював 10-й повстанський район ППШ. Проводив підпільну роботу на Київщині до 26 грудня 1929 року. Під час арешту вчинив збройний опір. Спробував утекти під час посадки у потяг на ст. Боярка.
За постановою судової трійки при колегії ГПУ УССР від 25 березня 1930 р. засуджений до розстрілу. Вирок виконано 7 квітня 1930 року. За висновком військової прокуратури КВО від 27 березня 1989 р. реабілітований.
Пишемо про нього книжку…
Вічна слава!

Владислав КАРПЕНКО, Роман КОВАЛЬ

На телеканалі “Культура” відбулася прем’єра документального фільму “Сто історій Визвольної війни” Олександра Домбровського (цикл “Роман Коваль. Повернення правди”, оператори Олександр Ящиковський та Борис Михайлов, звукорежисер Дмитро Конопляник, відеоінженер Сергій Байдецький).
У фільмі використано зйомки на Святі соборності 2015 р. року в Українському домі, відтак ми побачили й почули улюблених виконавців – кобзарів Тараса Компаніченка, Тараса Силенка, бардів Сергія Василюка і Василя Лютого. А народна артистка України Галина Яблонська геніально прочитала новелу Романа Коваля “Орисин кожух”.
Роман Коваль розповів про свою книжку “Сто історій Визвольної війни”. Промовляли Іван Драч, Євген Нищук, Володимир Шовкошитний, вояки “Азова” та “Айдара” Дмитро Савченко Євген Городничук та інші достойники. Фільм створено за сприяння колективу Українського дому та Історичного клубу “Холодний Яр”.

Батько двох малолітніх дітей Сергій Товстик повернувся з війни без рук. Він служив у 93-й механізований бригаді. Один протез коштує більше ста тисяч доларів. Переказувати кошти через Western Union або Privat Money на прізвище дружини Олесі Павлівни Товстик (Tovstik Olesya Pavlovna): 5211 5373 2062 7172 – гривня; 5168 7572 4246 2135 – долар; 5168 7572 4246 2127 – євро.
PRIVATBANK,SWIFT CODE PBANUA2X Commerzbank AG SWIFT CODE COBADEFF acc 400886700401 – в євро. PRIVATBANK,SWIFT CODE PBANUA2X JP MORGAN CHASE BANK SWIFT CODE CHASUS33 0011000080 – в доларах.

Учасник АТО Олег Волошин утратив руку і ногу. Був у Дебальцевому в найгарячішій точці 19 лютого. Служив у 3-му батальйоні 30-ї механізованої бригади. У Дніпропетровську обласну лікарню ім. Мечнікова його доправили майже з нульовими шансами на життя. У лікарні дали йому ім’я “Титан”, адже лише титани могли витримати таке. Олег народився 20 квітня 1982 р. у с. Думанові Кам’янець-Подільського району. Номер картки ПриватБанку 5168757262479530, отримувач Марина Миколаївна Волошина (дружина). Наша волонтерська сторінка з перевіреною інформацією https://www.facebook.com/poranenisos?fref=ts. Інна Жмурко.

Андрій Олексійович Іванов, підполковник Українського реєстрового козацтва з Донбасу, активний учасник Революції гідності в складі 4-ї козацької сотні, боєць батальйону “Донбас”. У бою під с. Широкиним, що під Маріуполем, виніс із поля бою 9 поранених товаришів, але сам був поранений 42 осколками. Залишився без руки. Позаду – чотири операції. Мріє дістати протез і бити ворога далі. Слава Україні! Герою слава! 

5 квітня 1915 р. народився Микола Лемик  У 18 років, осіннього дня 1933 р., він зайшов у радянське консульство і пострілом у голову вбив чекіста Андрія Майлова. “Це тобі від ОУН – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…”
Потім Лемик дочекався чекав приїзду польських жандармів. Здався без опору, бо мав мету пояснити на суді мотиви свого вчинку.
Звук пострілу Лемика – ставного, світловолосого, синьоокого юнака із життєрадісною посмішкою – змусив весь світ відкрити очі на трагедію українського народу.

Євген ШЕВЧЕНКО

Благодійний фестиваль Тараса Шевченка “Ше.fest” удруге відбудеться в рідному селі Тараса Шевченка.
Триватиме він два дні – 22 та 23 серпня 2015 року.
Мета заходу: відкрити молодого Шевченка, пройтися стежками його дитинства, набратися його духу.
Усі зібрані кошти передамо на підтримку українських вояків.
Контакти: shefest.org.ua
www.facebook.com/she.fest
vk.com/she.fest
shefest@ukr.net
(097)-17-445-17, Юлія.