Лицар духу і чину
Яким бачив своє майбутнє юний повстанець Мирослав Симчич, коли мерзнув узимку 1947 року в космацьких лісах? Чи міг він подумати, що його
90-літній ювілей відзначатиме вся Коломийщина?
5 січня зал Народного дому був заповнений ущерть – Мирослав Симчич приймав вітання. Розпочав урочистості хор Братства ветеранів ОУН та УПА під орудою Марії Маївської. Разом з побратимами співав і Мирослав Симчич.
Ювіляра поблагословив і побажав здоров’я та наснаги єпископ Микола Сімкайло. Для публіки показали відеозйомку, де Мирослав Симчич співає свою улюблену пісню “Ой, горе тій чайці”, яку він уперше почув 1932 року у рідному селі від хору Дмитра Котка, створеного з ветеранів Армії УНР
– На нього чигали тисячі смертей, – мовив про героя підпілля письменник Михайло Андрусяк, – однак він не лише уникнув смерті, а й не зачерствів душею, виховав двох синів, дочекався онуків разом із дружиною Раїсою Мороз, козачкою із Запоріжжя.
Привітали ювіляра очільники міста й району – міський голова Ігор Слюзар, голова Коломийської районної державної адміністрації Михайло Негрич, голова Коломийської районної ради Богдан Болюк.
Засвідчити свою шану до легендарного сотенного УПА приїхали делегації з багатьох міст України, у тому числі з Півдня і Сходу.
Видатний поет Дмитро Павличко зачитав уривок зі своєї поеми “Космач”, у якій героєм виступає Мирослав Симчич.
Привітали ювіляра народні депутати Олександр Сич, Олесь Доній (який спеціально приїхав з Києва), Руслан Зелик, депутати Львівської обласної ради, а також голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук та його перший заступник Олександром Левицьким. Добродій Левицький відзначив, що на нинішній день прожив рівно стільки, скільки Симчич відсидів – 32, 5 роки! Ювіляру вручено медаль “За заслуги перед Прикарпаттям”.
Сердечні слова вітання висловив заступник голови Верховної Ради “свободівець” Руслан Кошулинський та зачитав привітальну телеграму від народного депутата В’ячеслава Кириленка.
Ювіляр отримав у подарунок від голови Івано-Франківської обласної адміністрації Михайла Вишиванюка, голови РДА Михайла Негрича та міського голови Ігоря Слюзара свій портрет у повний зріст, який створив художник Роман Захарчук.
Влучно висловився про пана Симчича літописець повстанського руху в Україні Роман Коваль із Києва: “Ви – хоч не майстер слова, зате – майстер кулеметних черг”.
Від імені ветеранів УПА привітав колишнього сотенного голова Всеукраїнського Братства вояків УПА Богдан Борович.
Мало залишилося серед живих побратимів по зброї. Тим більшу вагу мають їхні свідчення. Однією з таких є Стефанія Костюк, яку на короткий час доля звела з Мирославом Симчичем у 1945 році. Тоді вона була розвідницею УПА.
Висловили шану до ювіляра члени громадської молодіжної організації “Патріот України”.
Схвильовано пригорнулися до свого дідуся онуки Мирослав та Катруся, – мабуть, не сподівалися такого гучного й велелюдного віншування.
Ще довго зі сцени лунали слова шани на адресу головного винуватця свята – героя українського підпілля Мирослава Симчича.
Вела вечір Ольга Руданець.
Довга черга вишиковувалися на сцені, аби потиснути руку винуватцеві ювілею: гості з Львівщини, Рівного, Одеси, Горлівки, Полтавщини, представники Українського козацтва, головний просвітянин області Степан Волковецький та голова Коломийської “Просвіти” Василь Глаголюк – всі бажали славному сотенному “Кривоносу” довгих літ життя.
Бажаю йому многая літа і я!
Іван ДЖИНДЖУРА |
