 Це розділ із книги “Хоробре серце Олега Куцина”. Його повна назва: “Погляд іспаномовних вояків: «У “Карпатській Січі” ніхто не здається, ніхто не кидає побратимів і не потрапляє в полон»”. Інтерв’ю в іспаномовних вояків “Карпатської Січі” взяв їхній побратим Назар Кузьмін-“Наз”, одесит, який 20 років прожив в Аргентині. І повернувся зі своїм братом “Арго” боронити рідну землі. Тарас Кузьмін-“Арго” поклав у боротьбі своє життя. Пам’ятник йому ми цього року поставили в Холодному Яру.
“Наз” узяв інтерв’ю на Донеччині в жовтні 2022 року. Для українського читача підготували його Леся Козенко, Василина Наконечна та Роман Коваль.
І ще. В Окремій добровольчій чоті “Карпатська Січ” воювали вояки не менш ніж 49 національностей. Цю важливу інформацію з’ясував дослідник життя і боротьби Олега Куцина-“Кума” Роман Коваль, співупорядник книги “Хоробре серце Олега Куцина”. І ніде їм не було краще, як у “Карпатській Січі”! Коли таке кажуть іноземці, серце наповнюється гордістю за нас, за Олега Куцина, за його побратимів.
Інтерв’ю публікується вперше.
– Mi nombre es… Mi nickname… y soy de Colombia (Мене звати… Мій позивний… Я з Колумбії), – представився колумбієць.
– Mi eh… Capitán, son de Pan (Мій… “Капітан”, я з Панами), – сказав “Капітан” (Ryfkoger Almegor Efrain Alexis-“Панама”. – Ред.). – Мене звати Назар. Я живу в Аргентині. Але я українець, – усміхнувся Назар. – Я приїхав захищати свою країну.
– Чи знали ви командира Олега Куцина-“Кума”?
– Надзвичайний командир! Ми за ним сумуємо, – відповів “Argento”. – Але він залишив хлопців на своєму місці, вони будуть робити свою роботу.
– “Кум” відкрив дорогу іспаномовним в Україні, – додав Назар.
– Чому ви приїхали в Україну?
– Я вірю в суверенітет та свободу українського народу, – відповів “Argento”.
– За страждання та біль стількох дітей і літніх людей, які були змушені залишити свої землі, – сказав “Капітан”.
– Кажуть, що приїхали захищати Україну від усього, що чинить Росія, і через те, що страждає наш народ, – переклав Назар.
– Це був батальйон, який не здавався і не брав полонених.
– Каже, що найбільше, що його вразило, – це те, що в “Карпатській Січі” ніхто не здається, ніхто не кидає побратимів і тут не беруть у полон, – переклав Назар.
– Чи підтвердились очікування щодо “Карпатської Січі”?
– Виправдались більше, ніж очікував. Цей батальйон – це щось неймовірне. З погляду вірності, боротьби, братерства та довіри, – сказав “Argento”.
– Саме те, що мені було потрібно, – відповів “Капітан”.
– Що ви можете сказати про свого сотенного?
– За “Британцем” (Микола Присняк. – Ред.) – хоч у вогонь – можна йти куди завгодно, – переклав Назар.
– Які ваші найяскравіші враження про батальйон?
– Кожен день добрий, – відповів “Капітан”.
– Кожен день у “Карпатській Січі” – добрий, – сказав “Argento”.
– Але я ніколи не забуду цей танк, – додав “Argento”.
– Ніколи не забудуть, як затрофеїли танк, – пояснив Назар.
– Росіяни кажуть, що туди, де “Карпатська Січ”, вони не хочуть заходити. Що там, мовляв, шість чи сім тисяч вояків, – усміхнувся “Капітан”.
– Де “Карпатська Січ”, кацапи не хочуть заходити, бо думають, що нас тут 6 – 7 тисяч, – переклав Назар.
– Як вам воюється пліч-о-пліч з українцями?
– Українці – воїни від серця. 
|
