 (24.11.1956, м. Ніжин Чернігівської обл. – 27.01.2022, Київ)
Помер мій старший брат Андрій. У мене були з ним складні стосунки, часом ми роками не спілкувалися, але завжди відновлювали стосунки. Торік він багато за що попросив вибачення. Сказав і багато добрих слів про мою діяльність. У найвищих дефініціях.
Наприкінці життя він, колись багата людина, опинився у вкрай скрутному становищі. Він розтринькав усе, що мав. Ніхто з рідних він нього не відвернувся, всі допомагали.
Андрій Коваль – історик за фахом, учитель, потужний український інтелектуал, філософ, історіософ. Мені завжди з ним було цікаво вести розмову. Останні роки ми часто гуляли в парку на Курській. Я переважно слухав. Найкраще він знав світову історію, розбирався в тонкощах світових релігій. Коли він щось запитував про українську історію, я йому розповідав. Але більше слухав.
Андрій Коваль – автор блискучих афоризмів. На жаль, багато років він писав їх російською і лише під моїм впливом перейшов на українську, почав перекладати свої афоризми з російської. Я зараз публікую їх у кожному номері “Незборимої нації” (під псевдонімом Андрій Курило – це прізвище нашої мами Надії). Розділ з його афоризмами під назвою “Непереборні труднощі – лише віхи на шляху героя” є в книжці “Микола Міхновський”, яку ми створили разом з Юрієм Юзичем.
Я пообіцяв Андрієві видати книгу його афоризмів. Сподіваюсь наступного року виконати цю обіцянку. Вважаю його афоризми сильними, часто геніальними. Я взагалі вважаю його генієм. Який змарнував своє життя. Який мав кошти видати свої книги, але цього не зробив.
У юнацькі роки він складав музику, писав оригінальні вірші (російською мовою), був бардом, мав успіх, але з часом занехаяв цей свій талант.
Я вдячний Андрієві, що він дав кошти на 2-ге видання моєї книги “Багряні жнива Української революції”, разом з Ренатом Польовим видав мою книгу “Нариси із історії Кубані”. Звозив мене на двотижневий відпочинок у Таїланд (світлини з цієї поїздки публікую).
Відійшла людина, яка могла стати окрасою української культури. І стане, коли я видам книгу його афоризмів. Ось кілька його думок:
“Наука розчакловує світ, мистецтво повертає його чари.
Насолоджуючись фальшивим, втрачаєш смак до справжнього.
Очевидне – не доказ істини, бо істина неочевидна.
Тому, хто дивиться у вічі вічності, нема куди поспішати.
Розум часто позбавляє щастя, а щастя – розуму.
Погано бути рабом своїх пристрастей, ще гірше – чужих.
Для більшості головне в житті – вижити, для меншості – стати безсмертними.
Смерть з усіма на «ти»”.
Була смерть і з Андрієм на “ти”: він помер у будинку для старших людей…
Андрій був єдиною ланкою мого зв’язку з батьками, які давно вже відійшли. На моє прохання згадував їхні характерні слова та вислови, а я їх записував, і батьки несподівано оживали, я ніби чув їхні голоси. Тепер я осиротів у цьому важливому для мене зв’язку, вже немає жодної людини, яка може пригадати чи уточнити деталі мого дитинства.
Прощай, брате! Нехай Господь упокоїть твою душу!
А я виконаю свою обіцянку, і ти книгою повернешся в Україну.
Роман КОВАЛЬ
|
