Історичний клуб “Холодний Яр” спільно з Національною спілкою письменників України провели історико-мистецький захід “Концерт на Банковій”.
Розпочали його скрипаль-віртуоз Кирило Стеценко та голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський, а продовжили Володимир Самайда, Анатолій Сухий і Гриць Лук’яненко піснею “Повіяв вітер степовий” – на пам’ять про борців, які боронили Україну і полягли за неї. Потім Володимир Самайда, Гриць Лук’яненко і Тарас Силенко виконали пісню “Ой у полі вітер віє”.
Роман Коваль, який вів цей захід, представив книжку, котра щойно побачила світ. “«Батькам скажеш, що був чесний», – розпочав він свій виступ. – Так улітку 1920 року на полі бою сказав товаришеві смертельно поранений козак Армії УНР Левко… Спогад про його останній бій я розшукав в одному з київських архівів. Ці останні слова простого сільського хлопця схвилювали мене. «Тату, мамо, – хотів сказати він, – я до кінця життя залишився таким, як ви виховували мене». Як важливо це! Як важливо, щоб наші діти були схожі на своїх батьків, дідів, прадідів! Ще ж запорука того, що ніхто не розмиє нашої ідентичності. А така небезпека сьогодні є!
15 років минуло відтоді, як я розшукав спогад про останній бій козака Левка. І ось ця Левкова думка лягла на обкладинку моєї нової книжки. Книжка вийшла у видавництві «Холодний Яр», яким керує Марко Мельник. Великий внесок у створення цієї книги зробили члени Історичного клубу «Холодний Яр» Владислав Карпенко, Надійка Овчарук, Тарас Беднарчик та Юрій Юзич, голова Наглядової ради Пласту в Україні. Велика подяка цим гарним людям, які допомагали мені охоче, сердечно і професійно!”
Роман Коваль попросив присутніх привітати оплесками нащадків героїв цієї книжки, а саме Наталку Дубровську, онучку мотовилівського отамана Гончара-Бурлаку, та Елеонору Донець, рідну племінницю переяславського отамана Чорного (Гаврила Куреду), її сина Сергія та дочку Оксану.
На пам’ять про отамана Гончара-Бурлаку Тарас Силенко заспівав “Козацьку колискову” – на слова Володимира Косовського, сина сотника Армії УНР. Саме Володимирова сестра – Ольга Косовська-Михайличенко – познайомила Романа Коваля з Галиною Гончар, дочкою курінного Вільного козацтва Овсія Гончара. А Володимир Самайда вшанував пам’ять отамана Чорного-Куреду піснею на слова Тараса Шевченка “Нащо мені женитися” (муз. Броніслава Литвина).
У книжці “Батькам скажеш, що був чесний” (уперше від 1927 р.) опубліковано спогади Бориса Монкевича “Полковник Болбочан у Київі” – про найактивнішу участь Болбочана у придушенні більшовицького повстання у Києві в січні 1918 р. – та розповідь Романа Коваля про Петра Болбочана під назвою “Тобі, мій краю дорогий, складаю я свою присягу”.
“Непереможний у бою полковник Болбочан мав шанс стати українським Бісмарком, здобувачем та об’єднувачем рідних земель, творцем козацької армії, з якою мусили б рахуватися всі держави світу, – вів автор книги. – Але загинув з рук українців, які боялися його слави. Сьогодні виповнюється 100 років від дня його трагічної загибелі. Рівно сто років тому, 28 червня 1919 р., визволителя Полтави, Харкова і Криму розстріляли свої… На пам’ять про полковника Петра Болбочана прозвучить пісня «Пане полковнику»”. Виконали її Гриць Лук’яненко та автор слів і музики Анатолій Сухий.
І Неля Франчук присвятила пісню пам’яті Петра Болбочана. Петро Болбочан був з тих, котрі “цілують спершу меч, а потім – жінку”. Ці слова належать Оксані Пахльовській. А музику до пісні “Я усміхнусь тобі” створила Неля Франчук.
Військовий капелан Дмитро Присяжний помолився за світлу пам’ять про полковника Болбочана.
У цей вечір Юрій Коцегуб та Василь Ковтун представити свої твори – історичну повість “Болбочан: поміж двох вогнів” та поетичну збірку “Дорогою через Майдан”, а редактор газети “Культура і життя” Євген Букет розповів про книжку Володимира Покотила “Лицарі золотого тризуба” – про антибільшовицьке підпілля на Київщині.
До Спілки письменників, що на вул. Банковій, 2, прийшов і Андрій Осадчий (1932 р. н.), племінник Ганни Осадчої, козачки отамана Орлика, яка загинула в бою під Радомишлем. У книжці “Батькам скажеш, що був чесний” про неї опубліковано розповідь. Саме п. Андрій зберіг про неї спогад. На пам’ять про Ганну Осадчу Неля Франчук заспівала пісню на сл. Лесі Українки “Ви щасливі, пречистії зорі” (муз. Нелі Франчук).
У книжці “Батькам скажеш, що був чесний” опубліковано нарис “Родинна трагедія сотника Будзила”. Сотник Будзило, бойовий побратим Якова Гальчевського та Ананія Волинця, у складі Гайсинського куреня ім. отамана Симона Петлюри придушив більшовицький заколот на Поділлі.
На презентацію книжки прийшли і праправнуки сотника Василя Будзила – фармацевт Олександр Кухар та Олег Заварзін, завідувач кафедри дизайну середовища Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. На пам’ять про сотника Будзила та його побратимів Неля Франчук виконала пісню на слова Василя Стуса “Даруйте радощі мої” (муз. Нелі Франчук).
І знову на сцену вийшов легендарний Анатолій Сухий, лідер гурту “Рутенія”, який уже 30 років дарує нам радість своїми піснями. Публіка щиро вітала його!
На пам’ять про Едмунта Бреннейсена, Генрієту Ган і Тіну Пекарчук (героїв книги “Батькам скажеш, щоб був чесний”) прозвучала лірична пісня про українських партизанів “У саду, де розквітлая груша” та “Ой як люблю, ой як люблю ті наші гори”. Виконали їх заслужені артисти України Тарас Силенко і Кирило Стеценко, голова Київської “Просвіти”. А потім шалений успіх мали “Шалені коломийки” Кирила Стеценка.
Настав час виступу співачки з Харкова Люцини Хворост. Її представила київська поетеса Олена О’Лір. Люцина Хворост виконала 5 пісень: “Танечниця”, “50, 60, 70 літ тому”, “Брати і сестри”, “Солодко-гіркий романс” та “Повстанське танго” легендарної підпільниці УПА Ольги Ільків. Успіх був величезний! “Пісні Люцини Хворост – це щира і прониклива сповідь, елегантна і вишукана, це пристрасть і вир запальних мелодій, – зазначила поетеса Тетяна Добко. – Гармонійне поєднання давніх шлягерів і нових пісень. Люцина – не тільки цікава співачка, а й яскрава особистість, сповнена внутрішнього шарму і високої культури, якої так не вистачає на великій сцені. Щиро дякуємо Люцині Хворост за театр пісні, красу творчості і душевність!”
У той вечір радували публіку віршами та піснями поет Владлен Ковтун і заслужений діяч мистецтв України Володимир Гонський, ведучий Майдану у 2013 – 2014 роках, а пісні на слова Тараса Шевченка виконали Володимир Самайда та Назар Носенко, випускник факультету акторського мистецтва Київського національного університету ім. Івана Карпенка-Карого. Ось назви цих пісень: “А вже років 200…”, “Зоре моя вечірняя, зійди над горою”, “Ой крикнули сірі гуси…”
Завершили “Концерт на Банковій” поетеса Ніна Шаварська (директор Будинку письменника) і Неля Франчук піснею на слова Ліни Костенко “Вечірнє сонце, дякую за день”.
Незабутній вечір тривав близько чотирьох годин. Люди розходилися щасливі й натхненні. Це сказала Люба Криворот, козачка Історичного клубу “Холодний Яр”. Це підтверджують відгуки в Інтернеті. “Була на презентації в Будинку письменників, це було щось неймовірне! – написала Валентина Лук’янова. – Цієї атмосфери єдності українців найбільше жадає душа!”
Такі ж почуття опанували й Марину Таращук. “Грандіозний творчий захід, просочений щирим патріотизмом історії Визвольних змагань України! – майже вигукнула вона. – 3,5 години щирого спілкування, без єдиної ноти фальшу, геніальні виступи письменників і музикантів. Я потрапила випадково, проходила повз по Інститутській, була зачудована музичними виступами українських бардів, виконавців авторської пісні Володимира Самайди, Нелі Франчук, Люцини Хворост та інших. Злива загнала з вулиці в актовий зал Спілки, але не завадила продовженню події. Вечір завершився обіцянкою зробити такі творчі зустрічі-концерти регулярними!”
“Естетична й інтелектуальна насолода, патріотичний дух, – відгукнувся й Тарас Марусик. – Відбувалося це дійство під Спілкою письменників і в самій Спілці, у залі, де творився Народний рух України, де в кінці 1980-х – на початку 1990-х щовечора вирувало. Зустрів там чимало друзів. Насолоджувався співом Тараса Силенка і Володимира Гонського, поетичним словом Олени О’Лір, вишуканою грою Кирила Стеценка. Дуже втішений, що приїхала з Харкова Люцина Хворост. Вона проникливо виконала низку своїх і не своїх творів, зокрема “Повстанське танго”, яке в 1940-х написали зв’язкові Романа Шухевича. Одна з них жива – це 99-річна Ольга Ільків!”
Співорганізаторами свята українського слова та української пісні до Дня Конституції стали Історичний клуб “Холодний Яр”, Національна спілка письменників України, Київська “Просвіта”, видавництво “Холодний Яр” та видавець Марко Мельник.
Слава творцям української національної культури!
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
“Незборима нація” у Мережі http://nezboryma-naciya.org.ua/
Сторінка газети у Facebook https://www.facebook.com/NezborymaN/
|
