 7 липня виповнилося 75 років Іванові Омелянюку, творцю ВГО “Рух захисту української мови”.
Радіоінженер, кандидат технічних наук, винахідник. Засновник НВП “Квант-Ефір” – першої компанії в Україні, яка освоїла розробку та виробництво сучасного телерадіомовного передавального обладнання.
Керівник науково-дослідних робіт із впровадження в Україні цифрового ефірного телерадіомовлення стандарту DVB-T/T2. Автор науково-технічних публікацій про цифрове ефірне телебачення в Україні, Нідерландах, Франції, Швейцарії, Великобританії та в Росії.
Успішний українець, який знає міру своїм матеріальним потребам, але без міри допомагає іншим. У рідному краю заснував благодійний фонд “Майбутня Волинь-Україна” – на підтримку духовності, культури та обдарованих дітей з усієї України. Він меценат УПЦ КП, допомагає воякам і волонтерам, письменникам і журналістам, які обстоюють національні ідеали. Особливо вболіває Іван Омелянюк за долю рідної мови.
Його поява на світ у волинському селі Підсинівка Старовижівського району схожа на легенду. У його батька, хазяйновитого поліського селянина, було шість доньок і син Іван – найстарша дитина, гордість і надія батьків. Розумний, допитливий, небайдужий до книжок, він рано начитався про гетьманів та козаків, любив Тараса Шевченка, співав українських пісень. Та в 1939-му прийшли російські окупанти… До Ковельської тюрми разом з багатьма потрапив й Іван. З неї він уже не вийшов.
Дочка рідної сестри Івана Омелянюка Марія Хотинська у родинній хроніці “Минуле стукає у серце” згадала розповідь баби Палажки, матері загиблого, як одного разу приснився їй сон. “Зайшов до хати чоловік у білому, нібито як ангел. Тримає на руках немовля і каже:
– Не журіться, я приніс вашого Івана.
– Хіба це Іван? Мій Іванко був великий, вродливий. А це ж дитя мале!
Мовив на те чоловік:
– Це Іван. Будете мати сина Івана. Виросте з нього велика людина, по закордонах буде їздити. Ви всі будете ним пишатися!”
Незабаром відчула Палажка, що зародилося в ній нове життя. Людоньки, їй 43 роки, куди родити?! Дочка заміж виходить, а вона вагітна. Та нікуди не дінешся: жінка була віруючою людиною – виносила дитя і перед святом Івана Купала народила сина. Пригадався сон, тому й вирішила назвати його Іваном...»
Однією з перших публічних акцій фонду Івана Омелянюка “Майбутнє Волині”, було відкриття 15 жовтня 2007 р. в Ковелі стели і Хреста пам’яті жертв більшовицького терору – на пам’ять про розстріляних НКВС в’язнів Ковельської тюрми в червні 1941 року.
А позаторік на початку жовтня в с. Підсинівці Іван Омелянюк на пам’ять про свого брата Іван, якого він замінив на посту служіння Україні, побудував пам’ятник.
Многії літа Вам, Іване Васильовичу, в Самостійній Україні, за яку боровся Ваш брат і про яку Ви дбаєте з усією силою свого щоденного подвижництва! Ніна ГОРИК
Волинь 
На світлині – Іван Омелянюк із сестрами Настею і Марією біля пам’ятника старшому братові Іванові. Село Підсинівка, жовтень 2015 р. |
