Було це 2 жовтня 2003 року. Після зустрічі письменників з російською поетесою Риммою Казаковою Леонід Череватенко запросив мене на спільну вечерю в ресторані “Фортеця” на Виноградарі. Окрім Римми Казакової, Валентина Оскотського та Леоніда Череватенка, були Іван Драч, російськомовний поет Василь Шкода та Олександр Петік – начальник управління внутрішньої політики Київської міської державної адміністрації, який, власне, за все і заплатив, як я розумію, коштом міста. Немає часу оповідати детально про все, та ось розповідь Івана Драча хочу зафіксувати.
Оповідав він, що під час одного застілля у Грузії в радянські часи промовці весь час виголошували тости за Сталіна. Надійшла черга й українського поета. Проголошувати здравицю на честь ката він, зрозуміло, не хотів. Не вшанувати ж людину, на якого молилися його товариші-грузини, теж не личило. Тоді Іван Драч розповів піонерську історію свого життя.
Якось у школі повідомили сумну вістку – помер “всесоюзний староста” Михайло Калінін. Ця новина вразила піонерів.
Пригноблений Іванко Драч, командир піонерського загону 3-го класу, приплентався додому і трагічним голосом розповів мамі “жахливу” новину.
Заклопотана домашніми справами мама неуважно запитала:
– А на якому кутку він жив?
Іван був вражений: його рідна матір не знає, хто такий Калінін! У сум’ятті вийшов на подвір’я і направився до дядька Тихона, що порався біля коня.
– Дядьку Тихоне, – сумно промовив Іван в надії, що хоч тут зустріне порозуміння, – Ви знаєте: Калінін помер?!
Дядько неприхильно щось хмикнув.
Івана це заїло.
– Навіть Сталін плакав, коли взнав, що Калінін помер, – сказав обурено піонер.
Дядько Тихон спокійно одповів:
– Так плакав, що сльози по сраці текли.
Розгублений і розлючений Іван аж закляк – його рідний дядько глузує над Сталіним!
Піонер оскаженів і почав несамовито битись головою об одвірок. Завдаючи болю своїй дурній голові, він розпачливо приговорював:
– Буду таким як Сталін, буду таким як Сталін, буду таким як Сталін...
– І ця розповідь зійшла за тост, – з усміхом закінчив розповідь сивочолий Іван Драч. – Грузини були задоволені.
Роман КОВАЛЬ
Київ, 2003 – 2006 рр.
Незборима нація (Київ). – 2007. – Червень. – Ч. 6 (256). – С. 2.
|
