• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Ще 15-літнім юнаком Зеновій “став на прю з чудовиськом сторуким”. Багато лиха зазнав від нього, але не зламався, не змирився.
Красівський казав прямо: “Мій ворог – Росія, яка своєю потугою заполонила нас, розтлила. Примусила багатьох забути свою мову, віру, свої святині… Єдиною зброєю поневоленого народу є націоналізм – готовність кожного з нас віддати своє життя за ті ідеали, щоби нашим дітям було легше, щоби ми продовжили своє життя в наступних поколіннях, щоби ми були нескінченні ніколи”.
Героями його поетичної збірки “Невольницькі плачі”, написаної у Владимирському централі, стали ті, що приймають смерть із погордою до ворога. “Поезії ці – не стільки плач, скільки гімн козацькій Україні і заклик битися з ворогом до переможного кінця”, – писав Роман Коваль у передмові до одного з видань.
Присутні на святі пізнали історію написання “Невольницьких плачів”, дізналися як рукопис Святослав Караванський перевіз за кордон…
Закінчилося літературне свято “Молитвою” Зеновія Красівського.

Народе мій, стою перед Тобою,
А серце, як розбитий дзвін,
Гуде скорботою Твоєю і журбою,
І я не підведусь з колін.
До неба Твого підіймаю руки,
Стискаю з болю Твого кулаки:
О Господи!
Приємлю смерть!
Приємлю муки!
Лишень верни розбиті черепки
Твоїх святих! Хай знову бризне кров!
Хай в серці захлинесь обломок сталі!
Впаде на сонну пам’ять хоругов,
Обпльована і втоптана в болото!
Хай блисне! Прогуркоче грім!..

І грім прогуркотів. Знову наша нація піднялася на боротьбу проти “чудовиська сторукого”. Мусимо на цей раз перемогти його, бо на кону доля нашого народу, нашої держави!..
Вийшовши з Народного дому, учасники вечора пам’яті не розійшлись. І полинули над Болеховом повстанські пісні, пісні наших предтеч.
Слава борцям за волю України!

Лариса ДОБРОХВАЛ

На світлині
Олена Антонів і Зеновій Красівський. 1980-ті рр.