1 листопада 2007 р. на могилах молодих вояків УПА Петра Марутяка-“Морозенка”,
Василя Марутяка-“Понурого” і Степана Буська було відкрито пам’ятник з чорного
граніту у вигляді трьох мальтійських хрестів, об’єднаних в одне ціле.
Загинули хлопці 16 вересня 1945 року. Того дня сховок у Чорному лісі неподалік
с. Великий Любінь, де вони перебували, оточила сотня московських головорізів.
Під час бою хлопці застрелили кількох карателів, а, коли залишилося по кулі,
пострілялися. Їхні тіла вороги забрали до Городка для ідентифікації, а тоді
закопали неподалік міського кладовища.
Невдовзі, під покровом ночі, підпільники разом із грабарями Володимиром Лейманом
і Данилом Жуком таємно переховали побратимів на городоцькому кладовищі за меморіалом
Січовим стрільцям. Хрестів не ставили, щоб окупанти не дізналися про перепоховання.
Лише 1990 р. було насипано могили і встановлено дерев’яні хрести без зазначення
прізвищ. А 1999 року мені вдалося встановити прізвища героїв та опублікувати
їх у газеті “Народна думка”. Я не раз звертався до місцевої влади із пропозицією
встановити на могилах належний пам’ятник, не раз порушував цю проблему у пресі.
І ось нарешті сталося. Настоятелі городоцьких церков усіх конфесій відправили
поминальну панахиду та освятили пам’ятник. Багато достойників виступило того
дня, серед них і зв’язкова УПА Осипа Яхніцька, бойова подруга Петра і Василя
Марутяків. Її москалі арештували 1947 року. Страшно катували, але дівчина нікого
не видала, відтак її вислали “на перевиховання” за полярне коло у м. Норильськ.
Після 43 років поневірянь у Росії пані Осипа повернулася до рідного краю. Для
неї відкриття пам’ятника було особливим днем, адже вона була заручена з Петром
Марутяком. Шлюб мав відбутися 1 жовтня 1945 р., але немилосердна доля забрала
її коханого 16 вересня, за два тижні до одруження. Сестра Осипи Марія Яхніцька,
також зв’язкова УПА, була заручена з Василем Марутяком. І вони не встигли побралися.
Через три місяці й Марія загинула від московської кулі.
Того світлого дня виступила і сестра Степана Буська – Ганна Паньків, яка щиро
подякувала за вшанування брата і його побратимів. Ініціатори спорудження пам’ятника
Роман Сас і Роман Дунас склали подяку громаді Городка за фінансову підтримку.
Згадали добрим словом і мене – за пошукову роботу, публікації про героїв і пропаганду
ідеї встановлення пам’ятника.
Вічна пам’ять Героям!
Любомир СВІТЕНКО, Історичний клуб “Холодний Яр”
м. Городок Львівської обл.
|
