Валерія Новодворська підтвердила істину, що немає пророка у своїй Вітчизні. Коли б Росія дослухалася до неї, то не зазнала б такого падіння, такого провалу в шовіністично-імперську прірву.
У середині червня 1990 р. приїзд Новодворської до Харкова анонсувався як щось украй незвичайне. Це справді був вибух. Для мене, тоді юнака, її харківські виступи стали чи не найсильнішим враженням у житті. Ця людина повністю змінила мій світогляд, а отже, й життя; саме вона зробила мене таким, яким я є нині. Це вона пояснила мені, звичайному харківському хлопцеві зі зросійщеної родини, що таке націоналізм у неспотвореному значенні цього слова. Завдяки їй я зрозумів, ким насправді були Мазепа, Петлюра, Бандера, яких сатанізувала Москва. Я дізнався, що таке ОУН, чим вона славна і в чому перейшла дорогу російському шовінізмові. І, нарешті, саме росіянка Новодворська донесла до моєї свідомості, що немає України без української мови і саме цією мовою має послуговуватися в Україні той, хто вважає себе демократом і порядною людиною.
Після цих зустрічей я почав читати українську патріотичну періодику, яка остаточно сформувала мої погляди. Я вступив до Демократичного Союзу, який очолювала Валерія Іллівна. Але влітку 1993 року Новодворська сказала мені: “Общий ДС – это как КПСС. Или вы создаете свой, украинский ДС, или я не подам вам больше руки”. І наприкінці жовтня 1993 року було створено УДС. Він проіснував до 2000 року.
Валерія Новодворська нікого і нічого не боялася. Хоч що там казали всупереч їй різні політикани та дурні – вона спокійно і впевнено наполягала на своєму, нітрохи не дратуючись. Під час своїх виступів вона легко цитувала класиків літератури та філософії. Вона могла миттєво дати блискучу оцінку будь-якому явищу. Всі її прогнози справджувалися.
Ще в 1990-х роках, попри те що при владі в Росії тоді були помірковані сили, вона передбачала: Росії на шляху до демократизації треба здолати ще дуже багато перепон. Прихід Путіна не став для неї несподіванкою. Вона казала українцям з ноткою гіркоти: “Ви будуйте вільну демократію, а нам до цього ще довго, довго йти”.
Незадовго до смерті Валерія Іллівна, бажаючи підтримати Україну в її спротиві черговому імперському наступу, разом з іншим відомим російським політиком Костянтином Боровим прийняла присягу на вірність Україні і демонстративно повідомила, що повісила в себе вдома портрет Бандери. Цей жест є свідченням незламності, принциповості цієї людини. Хочеться вірити, що прийде час – і її заслуги будуть оцінені Україною, Росією і світом.
Я планував відновити з нею зв’язок, поспілкуватися по Скайпу, розповісти їй про наші проблеми і здобутки, спитати поради, попросити моральної підтримки. Не встиг.
12 липня Валерія Новодворська несподівано відійшла від нас. Такі несподіванки – як гострий біль, який ще довго не вщухає.
Євген ЛЕВІН,
член Харківського обласного проводу КУНу, член ради Харківської обласної “Просвіти”, референт Харківської крайової управи Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. Романа Шухевича
|
