У Золотоноші провели в останню путь бійця батальйону “Айдар” – 37-річного Валентина Черуту. Він загинув 30 червня, в останні години перемир’я. Під час розвідки Валентин і троє його товаришів потрапили під мінометний обстріл у с. Металіст на Луганщині. Два бійці були поранені, а Валентин Черута загинув від снайперської кулі. Залишилося двоє сиріт, удова, сестра й мати. Влада пообіцяла надати сім’ї фінансову допомогу й назвати іменем козака вулицю в Золотоноші. Валентина Черуту посмертно нагороджено відзнакою “За заслуги перед Черкащиною”. Вічна слава!
18 липня Львів прощався із військовослужбовцями 24-ї Окремої механізованої бригади ім. Данила Галицького, які загинули під Зеленопіллям. У гарнізонному храмі св. апостолів Петра і Павла відслужено літургію за упокій Івана-Віталія Берези, Віктора Лущика та Юрія Голуба. Юрію Голубу та Івану-Віталію Березі було по 23 роки. Життя Віктора Лущика перервалося на 35-му році. Полеглих героїв поховали на Личаківському кладовищі. Ще двох загиблих героїв – Богдана Цікало з м. Кам’янка-Бузької та Володимира Поповича із с. Гряда Жовківського району – поховали на рідній землі. Вічна слава!
Тисячі жителів Новоград-Волинського прийшли до місцевого Будинку офіцерів на церемонію прощання з капітаном 30-ї механізованої бригади Дмитром Герасимчуком.
Дмитро народився 1985 року. Служив у Збройних Силах України з 2006 року. Працював ординатором госпітального відділення медичної роти 30-ї Окремої гвардійської механізованої бригади 8-го корпусу. Загинув 8 липня в бою із терористами за 10 км від Луганська поблизу селища Металіст. Залишив у смутку дружину, батьків, сестру та двохрічного сина. Вічна пам’ять!
15 липня на Львівщині поховали двох загиблих під Зеленопіллям у Луганській області 22-річного Петра Василиху і 23-річного Василя Вовка. Вони загинули 11 липня під час обстрілу з “Граду”. Тоді загинуло 23 бійці, понад 100 було поранено. А у Черкасах поховали викладача Оршанського навчального центру Державної прикордонної служби Ігоря Петріва. Він загинув 11 липня під Амвросіївкою. Вивозячи тіло свого командира із зони АТО, підірвався на фугасі. Вічна пам’ять!
16 липня під час другої спроби терористів знищити блокпост Нацгвардії біля с. Маринівки Шахтарського району Донецької області загинув командир роти спецназу в/ч 3029 лейтенант Богдан Завада. Перед цим він підбив БТР терористів, знищив 10 терористів і цим допоміг перегрупуватися бійцям Нацгвардії. Після загибелі лейтенанта терористи взяли його телефон і з радістю повідомили дружині, що вбили її чоловіка...
Богдан Олексійович Завада народився 26 червня 1979 р. в Запоріжжі. За виняткову мужність, героїзм і самопожертву, виявлені в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності Української держави нагороджений званням “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота зірка” (посмертно).
Без батька залишився син 12 років.
У Сумах попрощалися зі старшим лейтенантом 95-ї Окремої аеромобільної бригади Максимом Савченком. У бойових діях брав участь чотири місяці. 19 липня, під час взяття висоти під Лисичанськом, Максима прошила автоматна черга. Попрощатися прийшли кілька сотень сумчан. Поховали героя на Алеї Слави в закритій труні, накритій синьо-жовтим стягом. Максим Савченко – з династії військових. Йому було лише 25 років. “Так хочеться запитати у Путіна: йому легше стало? Легше йому стало?!” – з почуттям запитав міський голова Сум Олександр Лисенко, який взяв участь у похороні.
Комбриг Олександр Радієвський два з половиною місяці перебував у зоні АТО. Під час операцій зі звільнення Миколаївки, Семенівки та Слов’янська особисто керував діями зі знищення ворожих блокпостів. 9 липня поблизу Лисичанська Луганської області полковник йшов у бойовому порядку підрозділів разом з 25-ю повітряно-десантною бригадою. Загинув під час танкової контратаки противника. 15 липня указом президента полковник Олександр Радієвський був нагороджений орденом “За мужність” III ступеня.
Андрій Миколайович Галай народився 10 грудня 1993 р. в селі Вікно Городенківського району Івано-Франківської області. 2013 року закінчив Чернівецький транспортний коледж. Не одружений. Служив на контрактній службі у 80-й аеромобільній бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України. Загинув 20 липня від ворожої російської кулі під Луганськом, прориваючи вороже кільце до аеропорту. Це дало можливість вивезти з оточення більше 50 поранених десантників, в яких не було вже ні води, ні медикаментів. Перед боєм, відчуваючи свою смерть, Андрій сказав товаришеві Івану: “Я сьогодні загину, а ти поїдеш в село і скажеш моїй дівчині, що я її дуже кохав та подаруєш їй великий букет ромашок”. Про це побратим розказав на похороні. На Городенківщині оголошено триденну жалобу.
Житомир попрощався з двадцятилітніми козаками 95-ї Окремої аеромобільної бригади Артемом Стриженком і Артуром Пушанком. Обидва загинули у зоні АТО: Артем – 21 липня, а Артур – 19 липня під Лисичанськом. Під час знищення блокпоста бойовиків Артур з товаришами потрапили в засідку. Артур під час обстрілу бойовиками прикривав свого підлеглого. Загинув від численних кульових поранень. Він був єдиним сином у батьків. 28 жовтня, день народження Артема, батьки відзначатимуть без сина. Вічна пам’ять!
15 липня неподалік Ізвариного, що на Луганщині, внаслідок мінометного обстрілу загинув підполковник Юрій Вікторович Коваленко, заступник командира загону спеціального призначення військової частини В2336 3-го Окремого полку спецпризначення (Кіровоград) ГУР Міноборони України. Юрій Коваленко походив із с. Флорине Бершадського району Вінницької області. Разом з ними загинули, кулеметники Дмитро Рябий та Максим Вербовий, старший сержант Микола Алексєєв, команди відділу групи спеціального призначення Богдан Каравайський, Іван Марков, розвідники Станіслав Моісеєв та Максим Бендеров, чемпіон України з панкратіону, володар чорного пояса. Спортивний комітет України ухвалив щороку проводити в Олександрії турнір з панкратіону ім. Максима Бендерова. Вічна пам’ять героям!
Киянин Олександр Сергійович Шишко виріс без батька, тому, мабуть, був таким відповідальним. Він завжди хотів бути першим. На фронт пішов добровольцем. Товариші казали, що це була “людина-свято”. Свого часу Олександр пройшов військову службу в прикордонних військах України. Він вважав, що сьогодні повинні захищати Батьківщину ті, хто вже пройшов військову підготовку. У складі 12-го батальйону територіальної оборони Києва він був кулеметником. 22 липня охороняв артилерійський підрозділ на сопці під селищем Металіст у Донецькій області. Загинув від російського “Граду”. Залишив у смутку дружину та восьмимісячну дочку.
Похований на Лісовому кладовищі у Києві. Вічна слава!
14 липня з’явилася інформація, що в зоні АТО зник 23-річний боєць Нацгвардії Сергій Дусь із с. Пекурівка Городнянського району. Бойові товариші кажуть, що під час обстрілу колони, яка йшла на допомогу до аеропорту в Луганську, Сергій згорів у танку. Все ж офіційної інформації про його загибель нема. Сергій числиться у списках тих, що пропали безвісти.
У Радивилові поховали 33-річного Ігоря Черняка. А в Рівному прощалися з Ігорем Волошиним. Йому було 28. Ігор Черняк загинув 18 липня у бою з терористами за місто Попасна, що на Луганщині. Він із м. Золочева, 1980 року народження. Навчався у Золочівській ЗОШ №2 ім. Маркіяна Шашкевича. Закінчив Національний університет “Львівська політехніка”. Учасник подій на Майдані у Києві. Вступив добровольцем у батальйон “Донбас”.
Ігоря Черняка та його побратима Костянтина Блозу вбили бойовики із бандоформування “Казачья национальная гвардия”. Вони похвалилися на своїй сторінці “Вконтакте”, де виклали фотографії паспортів, військових квитків та одягу хлопців. Вічна пам’ять!
| 
