Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!» для Українського радіо Чикаго
23 передача Романа Коваля
для Українського радіо Чикаго
Запис 23 лютого 2010 р.
“В очах їхніх той же блиск”
Вітаю вас, шановні українці Чикаго!
“В очах їхніх той же блиск” – так називається новела з моєї книги “За волю і честь”, що вийшла в Києві 2005 року. Послухайте її.
Після Кримського походу під проводом Петра Болбочана полк імені Костя Гордієнка відпочивав у селі Антонівка біля Мелітополя. Село було переважно гагаузьке. Жило тут і кілька турецьких родин.
Десь на початку травня 1918 р. на одній із вуличок Антонівки зібрався чималий гурт людей різних національностей. Їх об’єднав навколо себе старий турок, який грав на невідомому козакам круглому інструменті зі смичком.
Командир гордієнківців Всеволод Петрів і собі підійшов до гурту.
Струни плакали жалібно-жалібно...
Але про що співав чоловік?
Турецької мови полковник Петрів не знав. Розрізняв лише деякі слова: Плевна, Осман Дігма-паша, урус, Аллах, Магомет.
Під кінець пісні заплакало єдине старече око. Витирали сльози і суворі гайдамаки. Плакали й гагаузи.
– Ох, як жалісно співа, батьку, – сказав, повернувшись до отамана, один із козаків, – цікаво, про що він співа?
Полковник Петрів, сам зацікавлений, підійшов до гагауза, в якого розмістився штаб полку, і запитав, про що співав старий.
Господар пояснив, що пісня ця про поразку турків під Плевною 1877 року.
Складена вона полоненими турками.
– Він, – сказав господар, вказуючи на музику, – і нам неохоче цю думу співає, каже, що ми біди його народу не розуміємо... А прилюдно це чи не вперше співає.
– А цікаво, чому? – запитав Петрів.
Господар підійшов до діда і звернувся турецькою, показуючи рукою на полковника.
Співець встав із каміння, на якому сидів, і, вправно закинувши інструмент за плече, підійшов до отамана гайдамаків. Поклавши руку йому на плече, щось заговорив.
Господар перекладав:
– Він співав тому, що певен, що ці люди з голеними головами його зрозуміють; вони не уруси – не пастухи та мужики, а такі, які біду Османа Дігми та його вірного вояцтва відчувають і розуміють, бо в очах їхніх той же блиск, як в очах тих, що боролись з урусами, один на сімох, під міцною рукою Осман Дігми-паші, слава його та сіяє повіки!
Старий музика міцно заприятелював із гайдамацтвом. До приязних стосунків заохотив всіх турків і гагаузів Антонівки, які перед тим товариської щирості не виявляли.
Шановні українці Чикаго, ви слухали передачу Романа Коваля з радіоциклу “За Україну, за її волю”.
|
