“Перевернула свідомість”
Книга “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” перевернула мою свідомість й змусила по-новому глянути й оцінити на визвольні потуги нашого народу в 1914 – 1920-х роках. Цей твір повинен бути в кожній шкільній бібліотеці, саме на ньому має виховуватись наша молодь, а не на псевдодокументальній комуністичній макулатурі.
Під впливом Вашого твору я зв’язався з рунівщинським головою Володимиром Сухаренком та надіслав низку матеріалів для тамтешнього музею Гаврилка. На той рік маю намір з’їздити на батьківщину мистця – хочу вклонитися тій землі, що вилонила такого чудового сина. А ще я написав вірш, який пропоную Вашій увазі (вірш плануємо опублікувати в наступному числі “НН”. – Ред.).
З правдивою повагою і вдячністю за те, що піднімаєте невідомі пласти нашої історії та підносите наших звитяжців.
Іван ЗАХАРЧЕНКО, краєзнавець
Луганська обл.
Українці повинні знати своїх героїв
Безмежно вдячна авторові книжки “Іван Ремболович” за те, що підтримав ідею мого чоловіка Володимира Малкоша, якого, на жаль, уже немає між нами, про повернення імені легендарного старшини Визвольних змагань. Його бойовий шлях Роман Коваль відтворив у надзвичайно цікавій та повчальній праці.
Багато молодих людей, цвіт нашої України, пішли в лави дивізії “Галичина”, в УПА й загинули в боях. Жаль, що в незалежній Україні їхня звитяга не визнана на державному рівні.
Підполковник Іван Ремболович боровся за Україну і переміг. Так, переміг, бо його подвиг назавжди залишиться в пам’яті людей.
На прикладі Івана Ремболовича треба вчитися перемагати себе, отримувати радість від боротьби за кращу долю рідного народу.
Маю надію, що вдячні нащадки ще знімуть фільм про Івана Ремболовича.
Марта МАЛКОШ, колишній політв’язень
Івано-Франківськ
“Читаємо з великим хвилюванням”
Живемо по-старожитньому, на околиці великого міста, яке стає дедалі потворнішим у своєму катеринопоклонстві та “регіоно-бундючності”.
“Незбориму націю” ми з чоловіком передплачуємо, читаємо з великим хвилюванням. Пам’ятаю її ще від початку 1990-х. Спершу вона називалася “Нескореною нацією”, виходила від ДСУ. Вигукнути б: “Чудовий був час!” – та надто гірко пролунав би сьогодні той вигук…
Пригадую телепередачу 1990-х років, де Ви брали участь як співбесідник Миколи Вересня. Хоча Микола Вересень є нашою людиною, тобто справжнім українцем, Ви поруч з ним уже тоді поставали людиною з іншої площини буття: п. Микола – звідти, де цінуються “ефекти й технології”, а Ви – звідси, де точиться послідовна боротьба…
Разом з чоловіком Владиславом зичимо Вам здоров’я й незламності!
Наталка СТАРЮК
|
