З Віктором Моренцем я познайомився в березні 2010 року в читальному залі Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Я розшукував документи, пов’язані з діяльністю Михайла Гаврилка на чолі Луцького та Ковельського комісаріатів Українських січових стрільців, а він шукав сліди своїх земляків – вояків Армії Української Народної Республіки, вихідців з міста Прилуки та Прилуцького повіту. Я вже випустив у світ дослідження “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”, нове видання “Холодного Яру”, “Чорних запорожців”, “Отамана Орлика”, друге видання “Отамана Зеленого”, “Тиху війну Рената Польового”, “Івана Ремболовича”, а Віктор Моренець продовжував працювати в архівах – не тільки ЦДАВОВУ, але й в Галузевому архіві СБУ, Державному архіві Чернігівської області, в архіві Управління СБУ в Чернігівській області, Державному архіві Закарпатської області, Центральній державній архівній бібліотеці та бібліотеці ім. Олега Ольжича.
Його любов до архівної справи ставала небезпечною: в архівах же можна втонути, треба знати межу. Ось я й почав пана Віктора до цієї думки підводити, мовляв, ви ризикуєте завалити справу, виходьте на світ Божий, забудьте на якийсь час про архіви, опрацюйте, що вже “накопали”, а ті пласти, до яких тягнуться руки, стануть доповненням до 2-го видання чи іншої книжки.
Нарешті, вдалося витягнути його на світло.
Тепер виникла проблема опрацювання й систематизації матеріалу, а це справа непроста. Композиція книжки, її парадигма – справа надважлива і надважка. Це знає той, хто “накопав” сотні документів, а потім ламає голову над тим як їх розташувати, щоб вийшла легка для читання книжка, а не копа накиданих будь-як фактів нашої історії.
З такою проблемою зіткнувся і Віктор Моренець, бо в основу його дослідження лягло чимало документів. Документів, досі невідомих! У монографії використав 76 поіменних списків вояків Армії УНР, 45 заяв, 24 посвідчення, 20 життєписів, 20 реєстраційних карток, 14 характеристик, 12 рапортів, 8 нагородних листів, 8 персональних листів, 7 статутів, 6 іспитових свідоцтв, 5 дипломів, 5 анкетних карток, 4 членські картки, 4 листівки та оголошення, 3 прохання, 3 медичні свідоцтва, 2 анкети, 2 службові реєстри, 2 атестати зрілості, 2 свідоцтва моральності, а ще матеріали розслідування, кримінальні справи, подорожній документ, довідку, телефонограму, свідоцтво, наказ, атестат, анкетні відомості про забитих, текст присяги, лекційну книжку студента, синодик, залікову книжку, реєстр коней, еміграційну українську пресу, вояцькі мемуари і 162 раніше не опублікованих фотографій.
Хоч Віктор Моренець насамперед готував книжку для своїх земляків, я переконав його розширити коло зацікавлених, назвавши дослідження “Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність. 1917 – 1920-ті рр.”.
І тепер, коли бачиш розкішне гроно борців, яких вилонила Прилуччина, розумієш, що феномен ідеолога Української державності Миколи Міхновського виник не на порожньому місці, а його слово і чин формували самостійницьке середовище не тільки в Києві, Харкові, Полтаві, а і на його малій батьківщині.
Вшанував Віктор Моренець і вояків з інших українських земель, життя яких було пов’язане з Прилуками і Прилуччиною, відтак інтерес до його книжки буде не лише в земляків.
Віктор Моренець – сумлінний дослідник української історії. На полі його – і моєї! – любові стільки всього знищено, сфальсифіковано й спотворено! Тож його книжка як ковток свіжого повітря, опритомлюючий і цілющий ковток джерельної води, яку наші противники хотіли замутити, а джерело загатити. Фотографічні образи прекрасних людей та їхні лаконічні вояцькі біографії, які Моренець подарував нам, показують якою багатою була наша історія! Як важливо повернути те, що ще не втрачене!
Звертаюся до читачів цієї книжки із пропозицією продовжити справу Віктора Моренця і вшанувати земляків, вихідців з дорогих вашим серцям сіл і містечок.
Проводьте вечори пам’яті до ювілейних дат їхнього життя, перейменовуйте вулиці та площі на їхні славні імена, встановлюйте меморіальні дошки, ставте погруддя і пам’ятники на вдячну згадку про тих, хто захищав право українського народу на буття.
Поспішайте творити добрі справи.
Цю можливість подарував вам Віктор Моренець, повернувши понад чотири сотні імен борців за волю України.
Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб “Холодний Яр” |
