 Цю фотографію я побачив в оселі Лариси Дармохвал, голови Болехівської міської організації Союзу українок 21 липня 2012 року. В той день ми знову приїхали в Болехів – на цей раз на презентацію книжки “Іван Ремболович”. І знову нами опікувалася пані Лариса. Зі мною був кобзар Тарас Силенко та “генеральний обозний” Історичного клубу “Холодний Яр” Петро Билина, двоюрідний онук Івана Ярмолайовича Безверхного, холодноярського отамана, який бився із грізним більшовицьким ватажком Лопатою.
Очікуючи пані Ларису, яка поралася на кухні, ми роздивлялися. І ось на стіні я побачив цих прекрасних українських козачок.
Отакими були наші матері та бабці!
Звичайно, я попросив пані Ларису засканувати та вислати мені цю світлину. І ось тепер із радістю ділюся цією красою з читачами “Незборимої нації”. І прошу надсилати подібні фотографії своїх рідних і близьких та інформацію про них.
А поки знайомлю вас з ученицями “учительського семинара” – майбутніми вчителями української школи. Зліва направо сидять Марія Бутковська та Ірина Шивала, стоять Євстахія Гупаловська, Анна Бураківна (Бурак), Олена Сенівна (Сенів).
Ірина Шивала – мати Лариси Дармохвал.
Євстахія Гупаловська вийшла заміж за Анатаса Мілянича, пластуна куреня “Лісові чорти”. Їхня родина емігрувала до США. Євстахія була секретарем комітету Стрийщини, що видав історично-мемуарний збірник у трьох томах.
2001 року Лариса Дармохвал познайомилася з колишньою товаришкою своєї мами. Але пані Євстахія була вже дуже старенькою, слабо пам’ятала… Її молодша дочка Мотря Мілянич – пластунка куреня “Ті, що греблю рвуть” – дуже активна у багатьох українських організаціях. Лариса Дармохвал не раз зустрічалася з нею на з’їздах Союзу українок Америки та конференціях Наукового товариства Тараса Шевченка в Нью-Йорку.
Анна Бураківна (Бурак) родом з Рожнятова, після закінчення “семинара” вчителювала у Болехові.
Олена Сенівна (Сенів) також із Рожнятова, працювала в рідному місті вчителькою. 
Світлину зроблено у Стрию 25 червня 1922 року.
Із щоденника Ірини Шивали дізнаємося, що дівчата разом ходили до Народного дому на вистави, концерти, курси танців, бували в гостях у родині о. Івана Каратницького в с. Добряни, що біля Стрия, куди запрошувала їх товаришка Меланія, дочка священика. До слова, Іван Каратницький брав участь “у перебиранні влади” в Стрию 1 листопада 1918 року. “Який ідейний дух і любов до рідного народу панував у священичих домах і серед молоді, – засвідчував о. Іван Лебедович, – доказує те, що в ряди УГА вступають 16-літні хлопці, гімназисти... сини священиків... і творять “Стрийську Юнацьку Пластову Сотню при 3-ому Корпусі УГА”.
Подруг єднали любов до України, українська пісня, музика (кожна грала на якомусь інструменті – гітарі, скрипці чи фортепіано).
Ірина Шивала вийшла заміж за Володимира Дармохвала, який відбув трирічне ув’язнення у Дрогобицькій тюрмі за приналежність до Української військової організації…
Страшенно хочеться, щоб ця краса не залишилася в минулому, щоб так само по-козацьки виглядали й нинішні дівчата – майбутні українські вчительки.
Тримайтеся свого!
Воно прекрасне!
Роман КОВАЛЬ
Болехів – Київ |
