Новий фільм Романа Коваля та Олександра Домбровського
11 лютого його прем’єра відбулася на телеканалі “Культура”
“Отаман Ільницький” – це 8-й фільм документальної серії “Роман Коваль. Повернення правди”. У ньому розповідається про командира Марківської сотні та Окремого наддністрянського куреня Армії УНР полковника Семена Ільницького з с. Кетроси, тепер Довжок Ямпільського району Вінницької області.
“Найбільше вразило українське диво на Ямпільщині, диво пробудження українського народу від, здавалося, віковічного сну малоросійства, – розповідає автор фільму. – Мало хто вірив, що цю етнографічну масу можна пробудити до державного буття. Але загуркотіли в Петрограді громи Лютневої революції – і села, які ще в березні 1917 р. плакали-ридали за російським царем, села, в яких уже не співали українських пісень, раптом рішуче потягнулися до свого. З натовпу вчорашніх малоросів ніби за помахом палички якогось доброго чарівника виросли козацькі сотні й курені, що на краю української землі взялися боронити свою національну державу. Боронили та співали українських пісень, які їм із фронту принесли українізовані частини, що вертали на Батьківщину.
Диво з див: селяни, які лише кілька тижнів перед тим уперше почули слово “Україна”, сприйняли його, стали називати себе українцями, та ще й з гордістю, та й ще брязкаючи зброєю, та ще й стріляючи в тих, хто не хотів нас на нашій землі!
Під враженням можливості українського дива в найтяжчій ситуації перебуваю й досі. Коли хтось із песимістів скаржиться на несприятливий хід подій, демонструє, нехай і переконливі, факти занепаду українства, скиглить, що все пропало, згадую козаків Марківської сотні та їхнього отамана – Семена Ільницького”.
Показ фільму заплановано у Вінниці, Ямполі та на батьківщині отамана Ільницького – в с. Довжку.
“Красненько дякую!”
Фільм про отамана Ільницького та Марківську сотню справив сильне враження на мене, чоловіка й маму. Для мами це – справжнє відкриття, що й на Вінниччині був і є високий дух патріотизму, непоборна воля до звільнення рідного краю від загарбників.
Пане Романе, завдяки Вам і Вашим соратникам ми можемо гортати історії, а їх могло й не бути для майбутніх поколінь. А це вже страшно.
Газета “Незборима нація” – яскрава, змістовна та смілива. Я передплатила її з квітня для себе, рідних і друзів – зробила їм дарунки. А на наступному тижні розповім про неї на зборах осередку нашої спілки політв’язнів. Упевнена: знайдуться охочі передплатити. Шкодую, що раніше не передплачувала. А щодо придбання книг мені ще треба обдумати: які та скільки.
Не можу не висловити щирого захоплення Вашою фантастичною за обсягом працею, безцінною за корисністю для дітей і внуків наших. Зрештою, для українців, щоби вони почували себе гордою нацією.
Величезне і щире спасибі Вам за все і доземний уклін!
Бувайте здорові, тримайтеся міцно!
Надійка ШУПЕР,
дочка політв’язнів Марії Омелян та Степана Сярого
Львів |
