Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2019 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


На честь Агенора Артимовича


Одним з найяскравіших учених, педагогів та громадсько-політичних діячів України був Агенор Артимович (30.08.1879 – 21.10.1935). Народився він у с. Великий Кучурів Чернівецького повіту, тепер Сторожинецького району Чернівецької області.
Агенор Артимович досяг значних висот: був головою Української народної партії на Буковині (1912 – 1918), членом Української Національної Ради, головою Української крайової національної ради на Буковині, державним секретарем освіти та віросповідань ЗУНР-ЗОУНР. Але найбільше цікавила його освітня та наукова діяльність: він викладав у Чернівецькій та Кіцманській гімназіях, був доцентом Чернівецького університету, професором Українського вільного університету й Українського високого педагогічного інституту в Празі, дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка. І цього видатного чоловіка забуто – навіть у рідному селі про нього нічого не знали.
Під час роботи Романа Коваля над книгою “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” це ім’я з’явилося на світ Божий. Ось що писав Роман Коваль: “Ініціатива встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку в Кіцманській гімназії напевно належала її директорові, Агенору Артимовичу. Його батько, невисокого рангу залізничний урядовець, був українцем. Помер рано. Мати, німкеня, як видно, кохала свого чоловіка, бо виховувала дітей у переконанні, що вони українці… Коли помер перший директор Кіцманської гімназії, Сергій Шпойнаровський, перекладач поезії Тараса Шевченка на німецьку мову, Агенора Артимовича призначили на його місце з певними ваганнями, адже він, попри знання латинської, грецької, німецької, англійської, французької, чеської та, в меншій мірі, італійської мов, “дуже слабенько” володів українською, а “в українських колах у Чернівцях був мало знаний”. І все ж таки, орієнтовно у травні 1910 року, призначення отримав. За його попередника, Сергія Шпойнаровського, в гімназії, як і в інших навчальних закладах Буковини, панував німецький дух. Відтак під час вступу на посаду нового директора сеньйор учительського збору професор Гошовський вітав його за традицією німецькою мовою. Агенор Артимович відповів українською:
– Мої панове! Я дуже тішуся, що бачу таких молодих професорів. Ми будемо гарно працювати.
Після цих слів перейшов на німецьку, виправдовуючись, що він ще не зовсім гарно володіє українською.
– Мої панове! – сказав він. – Від щирого серця дякую за вітання, але мене вразило, що ви привітали мене німецькою. Ми ж українці, тож між собою мусимо послуговуватися на наших зібраннях українською мовою.


Враження було надзвичайне! Слова директора стали повною несподіванкою, вони були незвичні і майже революційні. “Представник уряду, ц. к. (цісарської королівської. – Ред.) Шкільної Ради, на офіційній конференції звертається до учительського збору на українській мові та заповідає уживання цієї мови під час майбутніх урядових чинностей”, – розповідав учасник тієї зустрічі Омелян Цісак.
Новий директор негайно взявся за українізацію закладу. Проводив її послідовно і планово… “Завдяки енергійному і розумному проводові та доброму доборові учительського збору гімназія в Кіцмані виросла на важливий і цінний осередок української культури. Численні учні напливали не тільки з недалекого Подністров’я, але і з інших галицьких гімназій, з яких польська влада викидала за “політику”… Українська мова в гімназії викладалась на високому рівні, бо її вчителі були учнями професора Степана Смаль-Стоцького!..
Ось такий чоловік покликав Гаврилка зробити погруддя Кобзаря! Напевно, полтавець і буковинець припали один одному до серця: обоє ж були правдомовними, прямими, не терпіли викрутасів, з погордою ставились до брехні й облуди…”
Роман Коваль попрохав мене, щоб я доніс інформацію мешканцям Великого Кучурова про їхнього видатного земляка. Я це зробив. Як наслідок – сесія Великокучурівської сільської ради постановила нову вулицю Великого Кучурова назвати на честь Агенора Артимовича.
Ця дія могла б послужити прикладом для депутатів Чернівецької та Кіцманської міських рад.

Дмитро ПРОДАНИК, Історичний клуб “Холодний Яр”



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ