| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Розступіться, козацтво йде! |
Відбулися перші доекранні перегляди фільму “Богдан-Зіновій Хмельницький”
відомого українського режисера Миколи Мащенка.
Сім років знімалася ця кіноепопея на кіностудії ім. Олександра Довженка
(сценарій Андрія Яремчука і Миколи Мащенка). І ось тепер, коли, попри численні
перешкоди, роботу завершено, постала проблема прокатної долі цього фільму,
який міг би викликати у світі великий інтерес до України.
Причина нелегкої долі кінокартини “Богдан-Зіновій Хмельницький” полягає,
на мій погляд, у тому, що українців у ній зображено людьми красивими, гордими,
безмірно хоробрими і войовничими, які радіють війні й сумують, коли справа
йде до миру. Полковники та гетьман – збіса гарні козарлюги, дотепні, небідні,
ходять у вишуканих кармазинах, зброя їхня – це витвір мистецтва.
Оце і не до шмиги, як на мене, володарям “українського телебачення” та
“українського кінопрокату”, які не поспішають випустити фільм на широкий
екран. Якби режисер зобразив козаків безголовими пияками, одягненими в
задрипані сіряки, з осоловілими очима, з кислою капустою на вусах, то прокат
був би широкий і гучний!
Микола Мащенко із симпатією показав і татарських воєначальників, зокрема
Іслам-Гірея (актор Білял Білялов), хоч, врешті, знову вигулькнула традиційна
“татарська зрада”. І все ж сучасне покоління кримських татар образ на режисера,
мені здається, не триматиме. А от полякам цей фільм дивитися буде боляче.
Бо більшість їхніх представників викликають негативні почуття. Зокрема,
польський король Ян Казимир входить у нашу свідомість підступним неврастеніком,
для якого брехня – постійний супутник життя. Навіть його героїчні зусилля
зупинити втечу свого війська – комічно-театральні. Симпатії у глядача він
не знайде, хоча чоловік він не дурний і не позбавлений шарму.
А ось польський воєначальник Ярема Вишневецький (актор Сергій Джигурда)
–повний елегантності істерик, епілептик, нарваний і до безтями хоробрий
воїн, криваво-вишуканий естет, нечувано жорстокий до братів своїх – православних
українців. Він, до речі, не мав жодної краплини польської крові. Походив
з роду легендарного Дмитра Вишневецького. А матір’ю його була визначна
українка – Раїна Вишневецька, двоюрідна сестра київського митрополита Петра
Могили, волоха за національністю.
До слова, не всіх українських діячів у фільмі зображено із симпатією.
Івана Виговського, наприклад, виведено як хабарника і таємного інформатора
Москви, а Тимоша Хмельницького – нишпоркою, що тільки й винюхує запахи
зради облесниці Олени, батькової коханки-дружини. Серце моє з такими версіями
примиритися не може. Все ж таки Виговський і Тиміш – великі вої і полководці.
У фільмі на це навіть натяку немає. Але більшість образів висвітлено переконливо.
Заімпонувала й змістовність діалогів. Розмови не менш цікаві, ніж батальні
сцени. Мова героїв часом афористична (“Смерть сама знайде винного”, “У
нас немає часу на поразку”, “Не знайшов собі сенсу у боротьбі, знайду у
смерті”, “Будемо ще лютіші в помсті, ніж у боротьбі за свободу”, “Ці межі
занадто малі для мого великого народу”).
Більшість сцен фільму природні, глядач вірить, що саме так воно і було
–хоча фільм художній. Зокрема, вигаданою є сцена в кобзарській майстерні,
куди заявляється Ярема Вишневецький, який був поклявся, що голос бандури,
яка для нього стала символом непокірної України, більше не лунатиме ніколи.
Люта помста бандурникам вражає. До слова, в цій сцені задіяні реальні кобзарі
– Степан Кабан (уже покійний), Віктор Лісовол, Ярослав Чорногуз, Василь
Онищук, Сашко Кіт і Тарас Силенко, який виконує історичну козацьку пісню
“Ой крикнула лебедонька”. А головну роль – Богдана Хмельницького –могутньо
зіграв Володимир Абазопуло, актор театру ім. Івана Франка. Режисерові
цього театру Богданові Ступці важко буде це пробачити йому...
Якщо внаслідок виборів буде сформовано новий уряд і віце-прем’єром
з гуманітарних питань нарешті стане людина козацького духу, герої Хмельниччини
зможуть вийти в широкий світ, завітати до Криму, Польщі, Московії, Туреччини,
перескочити океан і здобути для українського народу башловку у вигляді
Оскару, принаймні викликати захоплення у глядача та відіграти помітну роль
у вихованні українського громадянства на героїчних прикладах служіння нашій
Батьківщини.
Розступіться, чиновники, козацтво йде!
Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”
м. Київ |
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
