У м. Первомайську Миколаївської області на вулиці Тараса Шевченка або ж на Центральному ринку час від часу виконує українські пісні бандурист В’ячеслав Яковенко. Людям подобається його голос і гарне володіння інструментом, тому завжди є охочі його слухати. Хто ж він, цей бандурист?
Народився 21 вересня 1971 р. в селянській родині в с. Полтавка Первомайського району. Вперше заспівав у 4 роки й одразу на великій сцені – Будинку культури в с. Мар’янівка Каховського району на Херсонщині, де мама працювала прибиральницею. Це сталося після того, як приїжджий артист сказав мамі, що її дитина має музикальний слух.
– В переповненому залі співав українську народну пісню “Якби мені сивий кінь…”, – згадує В’ячеслав. – Коли проспівав “а я все дивлюся, де моя Маруся”, зал вибухнув сміхом.
Навчаючись у школі, щоб не розлучатись із піснею, був постійним учасником художньої самодіяльності. 1992 року хлопець склав іспити в Київському театральному інституті, але, довідавшись про набір бажаючих навчатися гри на бандурі при Капелі бандуристів, став учнем у класі Тамари Миколаївни Мисюк.
Від 1994 р. В’ячеслав працював у Капелі бандуристів. Та кохання завело його на манівці – в Росію, де прожив 10 років. Працював солістом у ресторані “Хутір водограй” (Санкт-Петербург). Випустив диск із 16 пісень.
Нещодавно повернувся з чужини. Мандрує Україною, виконуючи пісні українські народні та на слова українських поетів – як “Сонце низенько”, “Чорнобривці”, “Рідна мати моя” та інші, духовні твори, зокрема і “Аве, Марія”. Вважає, що бандуристам треба більше співати на вулицях і площах, ніж на сценах, нести людям українську пісню, українське слово. Не тільки вважає, але й співає на вулицях і майданах Південної України.
З роси і води Вам, бандуристе!
Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА
Первомайськ – Київ |
