В селищі Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області мешкає Олександр Володимирович Рибалка – свідомий українець, член Історичного клубу “Холодний Яр”, передплатник українських видань, а ще батько трьох малолітніх дітей, яких виховує у дусі любові до України.
Олександр – приватний підприємець, вирощує вівці та іншу худобу. Його земельні ділянки розміщено так, що він щодня змушений переганяти їх через асфальтову дорогу, яка веде до птахофабрики “Оріль-Лідер”.
Розповідає дружина Олександра, Людмила Сергіївна Рибалка: “Іншої дороги до землі, де ми випасаємо вівці, немає. Охоронці птахофабрики почали забороняти переганяти отару через дорогу, погрожували пастухові, кидали каміння у нього та овець, неодноразово ображали. 13 червня ситуація повторилася. Вівчар Сергій Василенко зателефонував моєму чоловікові і сказав, що охоронник КПП “Оріль-Лідер” проганяє стадо овець і заважає випасати їх на полі. Мій чоловік пішов до охоронця розібратися, сказав йому, що він пасе вівці на своїй землі на паях і на землі сільської ради. На територію птахофабрики худоба не заходила. Але охоронник продовжував погрожувати. Виник конфлікт. Недоброзичливці звинувачують мого чоловіка, що він побив охоронця. Насправді це не так, свідки бачили, що мій чоловік, відстоюючи права нашої родини, нікого не бив. Охоронець зателефонував своєму начальнику, вже увечері той погрожував моєму чоловікові в телефонній розмові. Дзвонили і з птахофабрики, казали: “Ми тебе заспокоїмо”. Погрожували і нашій сім’ї. 15 червня мого чоловіка арештували на 15 діб”.
Ось пояснення Олександра Рибалки: “15 червня о 8.00 до мене зателефонував дільничний інспектор Кирпичов і сказав, що мені треба зайти в Петриківське РОВД в якійсь справі. О 9.00 я прийшов до РОВД. Кирпичов сказав, що на мене написали заяву і запропонував дати пояснення. Заява була від охорони ОАО “Оріль-Лідер”, з охоронцем якої у мене виник конфлікт, який спровокував охоронець. Дільничний інспектор, взявши показання, відвіз мене до районного суду. Суддя Іщенко розпочала засідання, не надавши мені права скористатись захистом адвоката, ще й весь час закривала мені рот, не даючи й слова сказати на свій захист. Швидко ухваливши постанову на арешт на 15 діб, із зали суду мене одразу відправили до райвідділу в камеру. Справа явно замовлена та несправедлива. Апеляційну скаргу не прийняли”.
З постанови судді Петриківського суду Дніпропетровської області І. М. Іщенко, яка, покликаючись на ст. 173 КпАП України, 15 червня засудила Олександра Рибалка на 15 діб, так і не видно, за що його покарано. У постанові зазначено, що охоронець А. І. Білоконь “звертався за медичною допомогою 14.06.2011 в 18.30 в лікарню”, але не наведено ні діагнозу, ні акту про завдані побої, тобто немає жодного підтвердження, що охоронця побито. І все ж Олександра Рибалку позбавили волі.
Справу шито білими нитками: вільного селянина, як називає себе Олександр Рибалка, місцева влада вирішила “поставати на місце”, або як сказали працівники птахофабрики, “заспокоїти”.
Ось звернення Олександра Рибалки із-за ґрат “До новітніх “феодалів”: “Ви, ставши власниками підприємств, заводів та фабрик, відчули себе і власниками всієї країни з її людьми. Ще Верховна Рада України не прийняла закон про землю, а ви вже поділили її, і кожна вільна людина, яка не є вашим кріпаком, для вас як болячка, яку треба знищити, щоб не передавала свій вільний дух іншим.
Ви не можете стерпіти, що селяни сіють жито собі, а не вам, вирощують корів, овець та свиней для себе, а не для вас. Звичайно, Ви боретесь із цим як можете, насамперед низькими закупівельними цінами на м’ясо, молоко і зерно…
На ваших підприємствах люди отримують зарплату по 1000 – 1500 грн., хоч працюють по 12 – 15 годин, часом без вихідних. Крім того, ваші “гайдуки” (охорона) принижують людську гідність, шукають приводів накласти штраф. Добре, що канчуками ще не б’ють. І працівники бояться висловити свою думку, сказати слово на свій захист і вам на ганьбу.
Та все ж вам не зламати вільний дух, є він сьогодні в одиницях та запалає в мільйонах сердець. Ви ще тікатимете! Не допоможуть і мільярди, вкрадені у людей. І суди та міліції, куплені вами, не допоможуть. Ви зникнете, і насіння ваше! Сліду од вас не лишиться на нашій землі.
Ви засудили мене, що я переходив з вівцями “панську” дорогу, прокладену на моїй землі, де я виріс, де я знаю кожну балочку, кожну могилу. Ви, пришельці, розорали цілину, яку й за колгоспної системи не орали, землю з рідкісними травами. І начальник охорони Дементьєв кричав на мене окупаційною мовою, що я “здєсь нікто і нє імєю нікакоґо права”, а начальник служби безпеки “Миронівського хлібопродукта”, погрожує, що всі мої вівці “сґорят, а с тобой разбєрьомся лічно”. А дільничний міліціонер Кірпічев, якого охорона не раз обслуговувала на машині, позбавив мене права на захист адвоката, як і суддя Іщенко. Справу проти мене замовлено, а вирок дали максимальний, навіть міліціонери дивувались. Знаю Кірпічова як людину корисливу, та й дурню видно, що у справі нічого не клеїться, та, видно, треба було мене “утихомирити”. Але боротьба не завершена.
Недолюдки ще тікатимуть!”
Але поки святкує правда тих, хто кинув вільного селянина за ґрати: прокурор Петриківського району Сергій Вікторович Качур переглянув справу Олександра Рибалка і дійшов висновку, що його засуджено справедливо…
29 червня Олександр має вийти на волю, сподіваємось, що саме так і станеться.
Роман КОВАЛЬ
“Спалахує надія”
Пане Романе! Радісно, що на Січеславщині живуть такі славні люди, як п. Рибалка зі своєю родиною. Щоразу, коли взнаю про таких українців, спалахує надія, що Україна таки матиме майбутнє (бо після останніх Президентських виборів якісь позитивні думки того напрямку геть щезли). Але є Ви, є інші, і серед них – Олександр Рибалка. Боляче, що з нашими людьми так поступають. Але ми звикли відбиватися, ми сильні, то ж і тут впораємося.
Лариса СІТКО
|
