Перебуваючи нещодавно у княжому граді Перемишль, я залишив в Українському
народному домі добірку “Незборимої нації” за 2006 рік. Думаю, що моїм землякам
буде цікаво дізнатись, як у 20-х роках минулого століття українці на сході
чинили опір московським окупантам, героїчно захищали свою землю, оселі,
святині, віддавали життя в боротьбі за волю України.
Вперше про цю боротьбу я довідався з роману Юрія Горліса-Горського
“Холодний Яр”, яким у 1930-ті роки зачитувалася молодь на західноукраїнських
землях. Ця книга завжди була в пошані, на ній виховувалось покоління борців.
Тепер про події тих днів надсянці зможуть прочитати зі сторінок “Незборимої
нації”.
Не минула трагедія й українців Галичини, Лемківщини, Надсяння, Холмщини
і Підляшшя. Ці споконвічні землі після Другої світової війни Сталін подарував
полякам. Над місцевим українським населенням вчинено нечувану наругу: майже
півмільйона українців у 1944 – 1946 рр. були насильно переселені в УССР,
а 1947 року Варшава і Москва кинули 150 тисяч українців на колишні німецькі
землі, які відійшли до Польщі. Депортації супроводжувалися страшним терором.
Винищувалися цілі села, пам’ятки історії та культури, святині.
28 квітня цього року група тернополян (40 осіб) побувала у селі Павлокома,
в якому торік президенти України відкрили меморіал на місці поховання 366
замордованих українців. Кров холоне, коли дізнаєшся, що тут коїлося 3 березня
1945 року. Озвірілі польські шовіністи не жаліли ні старих, ні малих, ні
немічних, ні жінок, ні немовлят...
Відвідали ми і цвинтар у селі Малковичі, що біля Перемишля. У братській
могилі тут поховано 160 жертв, яких замордували польські бандити в ніч
проти 18 квітня 1945 року. І тут, і в Павкомі панахиду провів отець Володимир
Шафран з Бучача. До могил було покладено вінки, запалено свічки. Помолившись
за упокій невинно убієних, ми заспівали “Вічная пам’ять”.
29 квітня в Перемишлі у греко-католицькому кафедральному соборі Святого
Івана Хрестителя глава УГКЦ кардинал Любомир Гузар, єпископи з Польщі Іван
Мартиняк та Володимир Ющак, єпископ з Німеччини Петро Крик разом з перемишлянськими
священиками відправили службу Божу, після чого велелюдна процесія направилась
на український військовий цвинтар у Пикуличах, де в братській могилі спочивають
воїни УНР і ЗУНР (дві тисячі осіб!) та понад 40 вояків УПА. І тут квіти
лягли на могили. Посол України в Польщі Олександр Моцик поклав вінок від
імені президента Віктора Ющенка.
Багато відомих людей зійшлося в цей день на могилах борців за волю
України. Тут можна було побачити і Аскольда Лозинського, і Дмитра Павличка,
Івана Вакарчука, Мирослава Сеника, Петра Олійника, П. Тиму (голова об’єднання
українців Польщі). Вклонилися загиблим українські козаки і пластуни. Над
землею, з якої у світ пішли сотні поколінь українців, полетіла пісня –
“Ще не вмерла Україна”.
Омелян ГРАБОВСЬКИЙ,
член Національної спілки журналістів України
м. Бережани Тернопільської обл. |
