У час, коли домінують неукраїнські інформаційні потоки, українець нерідко втрачає відчуття зв’язку поколінь, національної ідентичності, перестає замислюватися над одвічними питаннями буття, своєї місії у світі.
Відродити духовність, вселити впевненість у краще майбутнє, очистити від непотрібного покликана українська пісня, що доходить до найпотаємніших куточків людської душі, дарує наснагу, віру, любов, розуміння ближнього.
Незабутнє свято Пісні і Духовності відбулося нещодавно в Лозівському училищі культури та мистецтв за участі подружжя Литвинів – Василя Степановича та Антоніни Іванівни. Василь Литвин – заслужений артист України, лауреат премії ім. Івана Нечуя-Левицького, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва – єдиної у світі. Бандура в руках Василя Степановича живе, сміється, плаче, тужить, звеселяє. Роман Коваль сказав про Василя Степановича коротко, але вичерпно: “Наш метр. Наш класик”. Антоніна Литвин – поетеса, письменниця, художниця, філолог, прекрасний оповідач давніх легенд, переказів, чудових віршів.
Гості завітали спочатку до Лозівського краєзнавчого музею, де їх з історією Лозівщини ознайомив директор музею В. Харченко. Василь Литвин подякував краєзнавцям за дбайливе ставлення до історії рідного краю, відзначивши високий професійний рівень закладу.
Після цього відбувся творчий вечір. Спершу вихованці училища продемонстрували свою програму. Гості були розчулені: “Я почуваюся у вас як вдома, серед рідних!” – промовив Василь Степанович.
Струни срібно бриніли і час десь зникав. У декого на очах блищали сльози. Вірші й легенди Антоніни Литвин підтримували цю атмосферу, створюючи чудовий творчий дует. Радість слухачів і є доказом того, що подружжя Литвинів – наші класики, наша гордість, “сіль нашої землі”.
Кобзарі ніколи не були лише музиками – вони були Вчителями й Лікарями. Гоїли рани серця, вчили людей мудрості, правді, свободі. Часто за правду зазнавали гонінь.
“Саме українцям Бог дав найбільше диво – багату землю. Наш народ наділений великою мудрістю, яка збережена в піснях, легендах, казках, віршах, у яких записано, як стати господарем на своїй землі… Всі ми будемо звітувати перед Богом і Природою: чи ми були господарями, чи боронили її, чи зберегли Пісню, Душу, Мову… Головне – повірити у свої сили та віддано любити цю землю, Україну”, – ці слова Василя Литвина змушують замислитись. Вони як та насінина, лягають на серце і проростають дивними квітами щирості, добра й натхнення.
Наприкінці керівник училища культури Василь Чурилов щиро подякував гостям за мудрість та науку життя, за урок людяності, за часточку свого серця, яку вони подарували лозівчанам.
Відвідини нашого міста подружжям Литвинів організовано лозівським координатором проектів Українського культурномовного клубу м. Харкова Світланою Кушнір.
Василь Литвин висловив побажання в майбутньому відвідати Лозову знову у супроводі своїх талановитих учнів – випускників Стрітівської школи кобзарського мистецтва.
Світлана КУШНІР
Харківська обл. |
