На одному подиху прочитала “Новели неволі” в’язня московських таборів Михайла Іванченка. Книжка написана майстерно. Кожна новела не просто епізод із зеківського життя – це художньо осмислені події з несподіваним оптимістичним завершенням. Велика любов до рідної Землі гріла автора в тій неймовірній жорстокості, в нелюдських гулагівських умовах давала йому сили вижити і не зламатися. В новелі “Забіліли сніги”, якою починається книжка, пан Михайло написав: “Залишаюсь із піснею, частинкою рідного краю, моєю підпорою і полегкістю”. Віру, що “ще зійде наше сонце”, він проніс через усе невольницьке життя.
Основна думка в кожній новелі підкріплена авторським малюнком. Вміло, в декількох словах, подано пейзаж.
Мені довелось побувати в заполярній тундрі, можливо, тому сприйняття написаного таке загострене – читаючи, бачила, як змучені, замерзлі на лютому морозі люди в оточенні конвою і собак важко долають по бездоріжжі білу безмежну пустелю, а то і сірі від вивітреної породи гори.
Вражає, як по-єзуїтському вибрано час арешту. Залишалось останні дні дослужити в совєтській армії сержанту Іванченку. Юнак налаштувався на зустріч з матусею і сестричкою після багаторічної розлуки і раптом… трибунал, безглузді запитання слідчого, чому не став партизаном, не організував партизанського загону…
Трибунал вимагав найвищої міри покарання за те, що в остарбайтерській неволі написав антисовєтського вірша. Та “змилувались” – засудили на 10 років мук у крижаному Заполяр’ї, не забувши дописати, що тікав з німецьких таборів. На “Дєлє” зазначили “Склонен к побегу”, тож, надзирателі, стережіть його найпильніше.
Замість очікуваної зустрічі з рідною домівкою пішов Михайло на етап, шепочучи щойно народжені рядки: І знову дорога
В снігах заметена печаль –
До нового мого острога
По дикій тундрі в сиву даль. Заповітом і засторогою всім живущим звучать такі слова Михайла Іванченка: “Будь проклята “501-я стройка коммунизма”. На шпалах із трупів дороги у прийдешнє нема. Не забувайте”. Тамара ЗДОРОВЕЦЬКА 
На світлині Олександра Рябокриса – Михайло Іванченко в рідному селі Гусакове. 2008 р. |
