Якщо ви хочете втекти зі столиці в село, та ще й у часи козаччини, не обов’язково шукати машину часу. Можна й Києва не покидати. Варто приїхати до Мамаєвої слободи, що за 7 км на захід від Хрещатика. Тут не їздять автомобілі, пахне сіном і травами, ставки, повні риби, а люди ходять у вишиванках. Тут живуть козаки. Є в них і отаман – Кость Олійник. 
Прагнення показати людям середовище та архітектуру, серед яких формувалася українська нація, викликало ідею створення Мамаєвої слободи.
Усі споруди зроблено за технологіями, які використовували трипільці – так званий каркасний спосіб будівництва. Тут можна побачити, чим відрізнялася садиба українського шляхтича від садиби коваля, якою була садиба титаря, української ворожки, як ці люди одягалися, яку слухали музику. Відвідувачам буде цікаво дізнатися, що простирадла і рушники в Україні з’явилися раніше, ніж у Франції, що в козацькі часи були лазні й туалети, а в козацької старшини – водогони і каналізація.
– Ми хочемо розвіяти стереотип, що українці – це селянська нація, – пояснив директор центру народознавства “Мамаєва слобода” Костянтин Олійник.
У слободі все справжнє, а головне – все можна використовувати для практичного життя. Тут майже щонеділі відбуваються фестивалі, свята, майстер-класи народних ремесел. А найкращий в Європі козацький кінний театр показує свою виняткову майстерність.
У Мамаєвій слободі відтворено те, що вже практично втрачено в селі. А ці деталі й особливості є стержнем життя народного, суть нескінченості генетичної пам’яті поколінь… Петро ОЛАР, кінорежисер
Світлина автора. |
