 Сотникові Чорних запорожців Романові Боровику виповнилося 50 років Роман Боровик, хоч є громадянином Польщі, але серце його належить лише Україні. Саме йому в грудні 2004 р. прийшла ідея відродити полк Чорних запорожців. Знайшов він й однодумців – Олександра Стеця, Мирослава Цимбалка, Сергія Павліченка, Ореста Стеця, Віктора Фастовця, Василя Ільчишина та інших.
Першими побачили послідовників Чорних запорожців жителі м. Корсуня-Шевченківського – в формі чорношличників, які реставрував знаний майстер одностроїв зі Львова Богуслав Любів.
З того часу Чорні взяли участь у багатьох патріотичних заходах, зокрема у святкуванні Дня Прапора, Дня Незалежності, Дня Конституції, Героїв Крут, Покрови, 350-ліття Конотопської битви, щорічних вшануваннях Пикулицьких могил, у Холодному Яру, в урочищі Чорний Ворон за селом Розумівкою.
Окрім того, вони виготовили і власноруч становили меморіальну дошку біля родинної садиби командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка в с. Березова Лука. Тепер їхнім коштом готується книга споминів Петра Дяченка “Чорні запорожці”.
За всім цим стоїть сотник Роман Боровик – отаман новітніх Чорних запорожців, член Історичного клубу “Холодний Яр”.  А ще в Романа Боровика – золоті руки. Про це скаже кожний, хто побуває у його оселі на Татарській горі в Перемишлі, в будинку, який він збудував за власним проектом власними руками. Про його талант народного майстра свідчать і два прекрасні тулумбаси, які скликають українців до гурту і в Холодному Яру, і в Пикуличах, і у Крутах, скрізь, де стеляться Чорним запорожцям шляхи. А стеляться вони через Львівщину на Волинь, а звідти на Київщину, Чернігівщину, Черкащину, Кіровоградщину, Полтавщину. Побували чорношличники й на Прикарпатті та славній Гуцульщині, зокрема в родинному селі вшанували сотенного УПА Мирослава Симчича-“Кривоноса”.
Роман Боровик народився 2 червня 1960 р. в родині борця за волю України Володимира Боровика-“Незабудька”, члена ОУН, вояка дивізії “Галичина”, стрільця боївки СБ 3 надрайону “Лиман” III округу ОУН (див. рубрику “Українці з минулого”). Привела його у світ Стефанія Боровик (у дівоцтві Заброварна).
Родина Боровиків зазнала багато лиха від “братнього” польського народу, але зі стежки служіння Батьківщині вона не зійшла, – хоч і Батьківщина, здавалось, уже на віки втрачена, – поляки разом з москалями розірвали навпіл Україну. Складне життя викувало міцні характери, дієві натури. Батькам пощастило виховати гарного козака. Їхній Роман – прекрасних прикмет людина: товариський, доброзичливий, спокійної вдачі, скромний і щедрий. Він справді любить Україну до глибини своєї кишені. Радіє серце, що є такі українці!
Звичайно, хотілося, щоб достойні люди були щасливі на своїй землі. Тож і зичимо Романові Боровику здоров’я, вірних товаришів, любові рідних та здійснення всіх добрих планів. З роси Вам і води, дорогий друже! Від імені
Історичного клубу “Холодний Яр” та редакції “Незборимої нації”
Роман КОВАЛЬ |
