Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2018 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Не жертва, а агресор


22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни напала на СССР. Почався новий період 2-ї Світової війни, який відгукнувся трагедіями в мільйонах українських родин.
Керівництво СССР повною мірою використало факт нападу Німеччини для прикриття своїх зазіхань на світове панування під вивіскою “перемоги пролетарської революції в усьому світі”. Напад Німеччини дав підстави комуністичним пропагандистам створити сонячний ореол диким московським ордам – як визволителям Європи.
22 червня 1941 р. має свою передісторію.
1933 року за підтримки СССР (через систему Комінтерну, до складу якого входила Комуністична партія Німеччини) до влади в Німеччині прийшов Гітлер. Москві це було на руку, бо в Гітлерові вона побачила силу, яка дестабілізує Європу. Це, за її розрахунками, мало роздмухати там “пожежу світової революції”.
Того ж 1933 року, коли українське селянство гинуло з голоду, на Харківському паровозному заводі було випущено 1005 танків БТ. Вони відзначалися високою швидкістю. Їх легко було переобладнати з гусеничного на колісний хід для прискореного руху шосейними магістралями. В СССР автобанів не було, зате вони були в Європі: Москва почала підготовку до її “звільнення”.
У вересні 1939 р. СССР та Німеччина розділили між собою Польщу. В такий спосіб Москва домоглася спільного кордону з Німеччиною. На той час у німецькій армії на озброєнні було 3195 танків. У Москви – близько 16 тисяч. Мобілізаційні ресурси Німеччини з населенням у 80 млн. осіб також суттєво поступалися мобілізаційним можливостям СССР з населенням у 170 млн. осіб. Отже, у спільному кордоні більше був зацікавлений СССР.
Перше попередження німці отримали в листопаді 1939 р., коли СССР напав на Фінляндію. У сусідній з Фінляндією Швеції були залізорудні копальні – єдине джерело заліза для німецької військової промисловості. І хоча фіни відстояли свою незалежність, все ж загроза втрати Німеччиною сировинної бази не минула. Тим більше, що в Балтійському морі діяв потужній московський флот, який міг висадити десант безпосередньо у Швеції.
Другим попередженням для Берліна стало захоплення СССР Бесарабії у червні 1940 року. Московське військо зупинилося тоді на відстані якоїсь сотні кілометрів від нафтових родовищ Румунії, що були єдиним джерелом пального для німецького війська. Наміри Москви стали очевидними: позбавлена пального й заліза Німеччина довго би не протрималася. Вихід був один: несподівано напасти першими. Тільки це давало шанс здолати потужнішу державу. І все ж німецьке керівництво вагалося. Але коли в Берліні дізналися про переміщення Красної армії до кордону з Німеччиною, вибору вже не лишалося. Або пан, або пропав…
Отже, попри намагання московських істориків приховати, що Другу світову війну почав СССР, попри наполегливі спроби зобразили його жертвою німецького нападу 22 червня 1941 р., істини не викривити: Другу світову замислили у Кремлі, ця війна продовжила загарбницьку політику московського уряду, який прагнув панувати в усьому світі. Тому нам, українцям, святкувати його перемогу 9 травня, чи відзначати 22 червня ні до чого. У нас свої дати, і свої герої.
Вклонімося воякам УПА, дивізії “Галичина”, протипанцерної бригади “Вільна Україна”. Не забуваймо й козаків інших бойових формацій українського народу. Їхні перемоги піднімають нам дух, а поразки викликають тугу за реваншем.

Сергій КОВАЛЕНКО
Київ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Щиро дякую за допомогу
Сергієві ТЕЛЯТНИКУ (Первомайськ) - 500 грн.
Ігореві СМЕТАНСЬКОМУ (Калуш) - 400 грн.
Остапові ЯЦКЕВИЧУ (Львів) - 150 грн.
Юрієві ОСАДЧУКУ (Первомайськ) - 50 грн.

ЩИРО ДЯКУЮ ЗА ПОЖЕРТВИ НА ІСТОРИЧНИЙ КЛУБ "ХОЛОДНИЙ ЯР"
Юрієві МІРОШНИЧЕНКУ і добродію КОКОТІ - по 200 грн




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ