22 червня 1941 р. Німеччина без оголошення війни напала на СССР. Почався новий період 2-ї Світової війни, який відгукнувся трагедіями в мільйонах українських родин.
Керівництво СССР повною мірою використало факт нападу Німеччини для прикриття своїх зазіхань на світове панування під вивіскою “перемоги пролетарської революції в усьому світі”. Напад Німеччини дав підстави комуністичним пропагандистам створити сонячний ореол диким московським ордам – як визволителям Європи.
22 червня 1941 р. має свою передісторію.
1933 року за підтримки СССР (через систему Комінтерну, до складу якого входила Комуністична партія Німеччини) до влади в Німеччині прийшов Гітлер. Москві це було на руку, бо в Гітлерові вона побачила силу, яка дестабілізує Європу. Це, за її розрахунками, мало роздмухати там “пожежу світової революції”.
Того ж 1933 року, коли українське селянство гинуло з голоду, на Харківському паровозному заводі було випущено 1005 танків БТ. Вони відзначалися високою швидкістю. Їх легко було переобладнати з гусеничного на колісний хід для прискореного руху шосейними магістралями. В СССР автобанів не було, зате вони були в Європі: Москва почала підготовку до її “звільнення”.
У вересні 1939 р. СССР та Німеччина розділили між собою Польщу. В такий спосіб Москва домоглася спільного кордону з Німеччиною. На той час у німецькій армії на озброєнні було 3195 танків. У Москви – близько 16 тисяч. Мобілізаційні ресурси Німеччини з населенням у 80 млн. осіб також суттєво поступалися мобілізаційним можливостям СССР з населенням у 170 млн. осіб. Отже, у спільному кордоні більше був зацікавлений СССР.
Перше попередження німці отримали в листопаді 1939 р., коли СССР напав на Фінляндію. У сусідній з Фінляндією Швеції були залізорудні копальні – єдине джерело заліза для німецької військової промисловості. І хоча фіни відстояли свою незалежність, все ж загроза втрати Німеччиною сировинної бази не минула. Тим більше, що в Балтійському морі діяв потужній московський флот, який міг висадити десант безпосередньо у Швеції.
Другим попередженням для Берліна стало захоплення СССР Бесарабії у червні 1940 року. Московське військо зупинилося тоді на відстані якоїсь сотні кілометрів від нафтових родовищ Румунії, що були єдиним джерелом пального для німецького війська. Наміри Москви стали очевидними: позбавлена пального й заліза Німеччина довго би не протрималася. Вихід був один: несподівано напасти першими. Тільки це давало шанс здолати потужнішу державу. І все ж німецьке керівництво вагалося. Але коли в Берліні дізналися про переміщення Красної армії до кордону з Німеччиною, вибору вже не лишалося. Або пан, або пропав…
Отже, попри намагання московських істориків приховати, що Другу світову війну почав СССР, попри наполегливі спроби зобразили його жертвою німецького нападу 22 червня 1941 р., істини не викривити: Другу світову замислили у Кремлі, ця війна продовжила загарбницьку політику московського уряду, який прагнув панувати в усьому світі. Тому нам, українцям, святкувати його перемогу 9 травня, чи відзначати 22 червня ні до чого. У нас свої дати, і свої герої.
Вклонімося воякам УПА, дивізії “Галичина”, протипанцерної бригади “Вільна Україна”. Не забуваймо й козаків інших бойових формацій українського народу. Їхні перемоги піднімають нам дух, а поразки викликають тугу за реваншем.
Сергій КОВАЛЕНКО
Київ |
