У лютому 1660 р. помер шведський король Карл-Ґустав Пфальц-Цвейбрюккенський, союзник Богдана Хмельницького і дід Карла XII, що в спілці з Іваном Мазепою боровся проти розширення Московщини. Зі смертю Карла-Ґустава урвалися зв’язки між Шведським королівством та Українською державою, яка по смерті Хмельницького так і не спромоглася надати йому допомоги у війні проти Речі Посполитої. Військовий союз, скріплений угодою, підписаною в жовтні 1657 р. в Корсуні, через внутрішні негаразди в Україні, спровоковані московською агентурою, так і не став політичною реалією. Швеція зазнала поразки, і тепер усі свої сили Річ Посполита могла знову обернути проти України.
Вже в середині лютого 1660 р. 18-тисячне військо на чолі з великим коронним гетьманом Станіславом Потоцьким виступило з Бара. 19 лютого воно облягло Могилів на Дністрі. Туди ж прибув полк Івана Виговського, на той час київського воєводи і сенатора Речі Посполитої. Могилів обороняла залога на чолі з полковниками Остапом Гоголем, Іваном Богуном та Кирилом Канівцем. Генеральний штурм Могилева 20 лютого оборонці відбили. Втративши три тисячі осіб, Потоцький відступив.
До полону потрапив один з найближчих соратників Богдана Хмельницького Антін Жданович. 1657 року як наказний гетьман він воював проти поляків. Допомагали йому війська шведського короля Карла-Ґустава та семигородського князя Юрія Ракочого.
За Переяславською угодою 1659 року українська сторона мала видати цареві найближчих співробітників Івана Виговського з часів його гетьманства, серед них і Жданович. Тож згадка про цей полон була останньою звісткою про нього. Москва, попри своє нехлюйство, завжди виявляла виняткову чіткість та оперативність в знищенні своїх недругів.
А перед цим, у січні 1660 р., помер від ран семигородський князь Юрій Ракочий. Отже, за короткий час не стало трьох головних учасників славного походу на Польщу 1657 р., організованого Богданом Хмельницьким: протягом січня-лютого 1660 р. пішли з життя Антін Жданович, Карл-Ґустав Пфальц-Цвейбрюккенський та Юрій Ракочий.
Небагато часу минуло, а як усе перемінилося! 1657 року Українська держава, керована Богданом Хмельницьким за малим не добила Речі Посполитої, а з Москвою й говорити не бажала. Не Україна, а Московське царство слало посла за послом, щоб домовлятися. А вже в лютому 1660 р. українське посольство на чолі з черкаським полковником Андрієм Одинцем, котре намагалося пом’якшити невигідні умови Переяславської угоди 1659 року, повернулося з Москви ні з чим.
Сергій КОВАЛЕНКО
|
