Історичний клуб “Холодний Яр” та редакція газети “Незборима нація” щиро
вітають з 90-літтям Євгена Соколовського – старійшину знаменитого отаманського
роду.
Бажаємо Вам, шановний Євгене Васильовичу, довгих років, світлої пам’яті
й душевного спокою, а настане він тільки тоді, коли Вашого батька, діда
Тимофія, дядьків Олексу й Дмитра та тітку Олександру – легендарну Марусю
Соколовську – вшанують земляки і люди інших українських земель, коли держава
українська згадає їх незлим тихим словом.
Бажаємо дожити до тих, сподіваюсь, вже близьких часів, коли зможете
ступити на вулицю імені Соколовських, коли у Горбулеві виросте монумент
на пам’ять про дорогих нам всім людей, які віддали свої життя в обороні
буття українського народу. Не забуваймо й про Ваших односельців та козаків
навколишніх сіл, які запекло відстоювали своє право жити, і працювати на
рідній землі і все, що могли, зробили для її захисту.
Прийміть нашу щиру подяку і низький уклін за все, що зробили Соколовські
та їхні друзі-побратими.
Іванові Пелещуку – полудень віку!
Хоча клавдіївський козак Іван Пелещук і ходить на лекції Василя Яременка,
та не погоджується з тезою, яку наполегливо пропагує професор. “Не будьте
ніколи категоричними”, – каже авторитетно професор. І тут піднімається
Іван Пелещук та випалює: “Я не згідний з Вами, скільки б разів Ви не повторювали!
До ворога я завжди буду категоричний!”
І згадується епізод з часів Визвольної боротьби 1917 – 1920-х років.
Коли командир панцерного потягу “Помста” переконував підлеглих, що не по-козацьки
вбивати обеззброєного, підхорунжий Яків Чекірда запально відповів: “Зрадника
не шкодуватиму й тоді, коли він не тільки що буде обеззброєний, але й тоді,
коли він без ніг буде лежать і хоч трошки буде живий”.
І Пелещук, і Чекірда щирі у своїх почуттях. Це брати Шевченкового
Яреми. Вони хоробрі, запальні й запеклі. Їх вогонь не пече. Хоч і мали
рацію пан полковник і пан професор, але й ці хлопці не помилилися.
Пелещук і Чекірда – надійні товариші. Яків – один з моїх улюбленних
героїв Визвольної боротьби 1917 – 1920-х років, а Іван – учасник боротьби
в інший період – кінця ХХ – початку ХХI століть. Їх розділила ціла епоха,
але, якби поталанило зустрітися, то б потоваришували міцно.
Яків Чекірда вже ступив за межу вічності, а Іванові Пелещуку виповнилося
тільки піввіку. І я від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та редакції
газети “Незборима нація” щиро здоровлю надійного товариша, незборимого
українця Івана Пелещука з полуднем віку і бажаю далі працювати на горе
ворогам і на пожиток Батьківщини.
Нехай наша правда перемагає!
Роман КОВАЛЬ |
