Символічно, що село Гусакове засноване кошовим отаманом Запорозької
Січі Іваном Гусаком, адже саме тут у березні 1917 року було відновлено
козацтво. Про цю визначну подію в історії нашого народу й написав роман-хроніку
“Дума про Вільних козаків” Михайло Іванченко. Книга вийшла у видавництві
імені Олени Теліги, а передмову до неї написав Роман Коваль.
Десятиріччями більшовицько-московська пропаганда втовкмачувала у свідомість
нашого народу про нібито одностайне прагнення українців до єднання з “братньою”
Московщиною. Замовчувалися, або фальшувалися справжні історичні події масового
протимосковського повстанського руху 1917 – 1920-х років. І сьогодні об’єктивному
висвітленню тієї боротьби не сприяють можновладці-українофоби на кшталт
урядового “куратора” української культури Д. Табачніка, для яких патріоти-повстанці
досі лишилися “бандітамі-антісовєтчікамі”. Не надто доступними є й видані
на еміграції спогади учасників протимосковських повстань на Великій Україні.
Та вже понад десять літ ґрунтовно досліджує повстанський рух Історичний
клуб “Холодний Яр”. Видано десятки документально обґрунтованих книг-досліджень,
опубліковано сотні статей, пролунало сотні радіопередач.
І от уперше видана художня книга про самоорганізацію нащадків скасованого
царизмом українського козацтва у Вільне козацтво – з метою захисту Української
революції. На відміну від існуючих імперських козацьких формувань – це
було козацтво справді вільне. Написана книга сином сотника Гусаківської
сотні Григорія Іванченка, розстріляного чекістами 1938 року. В основу лягли
спогади батька та його товаришів.
Книга висвітлює могутній здвиг, здавалося б, навіки приспаного народу.
В ньому прокинувся козацький дух, і він піднявся на героїчну боротьбу з
одвічним ворогом – московським поневолювачем. Очолили вільнокозацький рух
провідники Никодим Смоктій, Грицько Іванченко, Семен Гризло, Іван Полтавець-Остряниця,
Юрко Тютюнник та багато інших достойників.
У книзі відтворено взаємини Вільного козацтва з політичними провідниками
часів Центральної Ради, гетьманату й Директорії Михайлом Грушевським, Володимиром
Винниченком, Павлом Скоропадським, Симоном Петлюрою. Описано походи і бої
вільних козаків.
Книга має велика пізнавально-виховне значення для сучасної української
молоді. В ній є фотододаток світлин тих часів. На жаль, вона видана дуже
малим накладом – 500 примірників.
Надзвичайно цікавою є й особистість автора, який народився в Гусаковому
на Звенигородщині 18 листопада 1923 року. Юнаком в часи німецької окупації
Михайло Іванченко допомагав Похідній групі ОУН відкривати “Просвіту”. Перебував
у арбайттаборі в Німеччині. Перші свої поезії опублікував у націоналістичних
часописах. Розповсюджував літературу серед військовополонених. По війні
під час служби в совєтській армії в 1947 році за антикомуністичні вірші
був засуджений військовим трибуналом на 10 років полярних зон, де у штрафних
таборах поневірявся разом з вояками УПА. Пізніше працював художником-оформлювачем.
Захопившись краєзнавством та міфологією, видав свої науково-популярні книги
“Дивосвіт прадавніх слов’ян”, “Таємниця нашої прадавнини”. Написав ще чотири
романи, три повісті, збірки новел, гуморесок, віршів, наукових досліджень,
але все ще духовне багатство продовжує лежати у його письмовому столі,
чекаючи на видавця.
Слід віддати належне синові автора – Григорію Іванченку. Саме завдяки
його зусиллям і вийшла “Дума про Вільних козаків”. Спасибі батькові і синові!
Низький уклін і дідові – сотникові Вільного козацтва Грицьку Іванченку!
Ренат ПОЛЬОВИЙ, Історичний клуб “Холодний Яр”
м. Ірпінь Київської обл. |
