30 квітня 2026 р. озвалася несподівано Катерина Мотрич. Востаннє ми бачилися 21 вересня 1999 року. Тоді в Київському будинку вчителя відбулося зібрання визначних особистостей, чиї імена увійшли до біографічного довідника “Життя славетних”. Захід організовано Історичним клубом “Холодний Яр” та Американським біоґрафічним інститутом. Тема зібрання “Українська культура та зламі тисячоліть”.
Катерина Мотрич вела вечір, а я з Костянтином Трінусом допомагали їй. Участь у зустрічі взяли визначні діячі культури Олена Апанович, Іван Марчук, Галина Яблонська, Анатолій Мокренко, Емма Бабчук, Микола Сом, Надія Кир’ян, Микола Холодний, Євген Товстуха, Гурам Петріашвілі, Яр Славутич, Петро Засенко, Володимир Недяк, Павло Вольвач, Ольга Богомолець, Костянтин Чеченя та інші достойники. Були анонсовані Ніна Матвієнко і Неоніла Крюкова, але чи були, не згадаю. А ще виступали славні Ольга Михайличенко та її брат Володимир Косовський, учасники визвольного руху на Фастівщині в лавах ОУН у роки Другої світової. Москва дала їм по 25 років каторги. І батька їхнього, сотника Армії УНР Івана Косовського, репресувала в 1938 році. Ольга і Володимир Косовські з честю пройшли через усі випробування російських тюрем та концтаборів. Вороги не змогли зламати їх. Від того дня я товаришував з пані Ольгою аж до її смерті у 2009 році. Бував у Веприку у Володимира Косовського. А ще пані Ольга познайомила мене з дочкою мотовилівського отамана Бурлаки (Овсія Гончара) Галиною, а я козачку Ольгу – з Андрієм Жоваником, тепер Героєм України (посмертно).
Катерина Мотрич вислала мені фото, де ми в президії. І підписала на звороті: “Зафіксована мить нашого духовного єднання. Романові Ковалю зі щирістю і теплом. Катерина Мотрич, 28 квітня 2026 р. Фото Сергія Марченка, 21.09.99.” І вірш:
То був і наш, Романе, час,
Творили ми епоху, й нас
вона творила.
У кожного із нас був
свій Парнас і Пегас,
І плуг, і небо, й
златопері крила”.
А ще Катерина Мотрич вислала свою поетичну збірку “Почайна” з гарним підписом.
Щиро дякую пані Катерині за гарний фотоспогад і теплі автографи! Ви справді творили українську епоху в 90-ті! Сьогодні маю намір віддячити – вислати свою книгу. І підпис теплий.
Козачкам слава!
Роман КОВАЛЬ |
