• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Як агітатор Революційної української партії, Михайло Гаврилко 1902 року поширював прокламації, зокрема відкритий лист Миколи Міхновського міністру внутрішніх справ Російської імперії Дмитру Сіпяґіну, викликаний забороною міністра зробити напис українською мовою на пам’ятнику родоначальникові української літератури Іванові Котляревському.
“Пане Міністер! – звертався Микола Міхновський. – Ви заборонили зробити нашою мовою напис на пам’ятнику нашо­му першому національному поетові Котляревському!  Того обу­рення, що обхопило нас, Ви не зможете зрозуміти. Але те, чого Ви так бажали, те сталось: ми учули усю гіркість тієї наруги, тієї зне­ваги, що Ви завдали нашій нації. А знаєте, через що наші прабатьки розвалили Польщу? Через те, що вона наполягла на душу нації, на її моральне «Я».  Уряд супроти нашої нації став на ту саму стежку, що й колишній польський уряд, і тим самим вимагає, щоб ми пі­шли шляхом наших прабатьків часів Богдана Хмельницького. І ми підемо.
Кров пролилася вже 2 квітня 1902 року: слова Міхновського завершилися пострілами студента Київського політехнічного інституту Степана Балмашева прямо у груди міністра.
І де?!
В Маріїнському палаці!
Слово Революційної української партії таки мало силу.

Роман КОВАЛЬ
З книги “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”

На світлині – Михайло Гаврилко. 1916 р.