Цю книгу я чекав давно – і ось нарешті вона побачила світ у видавництві Марка Мельника. Автори знайшли вдалу назву, тому що Тарас, за спогадами сучасників і друзів, любив малювати дерева, бувати в саду – про це писано-переписано...
А Тарасів сад з пагінця верби в місті Форт-Шевченко – один-єдиний у Мангишлацькій пустелі. Нині це не просто оаза, а одне з творінь нашого Тараса, образно кажучи, його природний Кобзар, у якому замість віршів – кількасот дерев. А скільки з того верболоззя посаджено та виросло дерев в Україні! Але в цьому виданні мова про родовий Шевченків сад, з датами, архівними матеріалами та світлинами – це треба читати і бачити.
В основі книги (як у передмові до видання зазначають автори Євген Матвієнко, Євген Букет і Олексій Дєдуш) – розкриття родоводу Тараса Шевченка, як по батькові, так і по матері. Автори дослідили архівні документи, які раніше не були повною мірою доступні для загалу, щоб детально описати переплетіння різних гілок роду Шевченків та з’ясувати, як пов’язаний з іншими родами сіл Кирилівки (Шевченкове) і Моринців. Особлива увага в книзі приділена не лише родичам Тараса Шевченка, а й особам з оточення поета...
У передмові вміщено заспів до книги кандидата філологічних наук Галини Карпінчук, де справедливо зазначено: “Генеалогічне дослідження суттєво збагачує біографію поета, значна частина книжки присвячена сучасникам Тараса Шевченка. На її сторінках розгортаються долі тих, з ким мешкав і співдіяв Шевченко, хто в різний час належав до його світу і залишився в пам’яті митця”.
Усім, хто цікавиться родоводом духовного пророка – Тараса Шевченка, пише та досліджує його долю, – ця книга як знахідка.
З невеликими скороченнями
Віктор ЖАДЬКО, доктор філософських наук, професор, біограф Тараса Шевченка |
