Світлину козаків 1-ї Запорозької дивізії Армії УНР Олексія Здоровецького і Мефодія Мацкового зберегла Людмила Матієнко, Мефодієва племінниця, вчителька української мови, слухачка моїх радіопередач ще наприкінці 1990-х. У листі до мене вона написала: “Слухала радіопередачі Романа Коваля «Отамани Гайдамацького краю» і подумала: «А ці ж події торкнулися і моєї долі, мого родоводу»”.
Невдовзі подарувала мені цю унікальну світлину. На її звороті написано: “Дорогій любій сестрі Лимпіаді. 28.III.19. М. Мацковий (підпис)”. А вже іншим почерком, олівцем, зазначено: “Ананьїв, 10 березня 1919 р.”.
Олімпіада Дмитрівна Остапенко (Мацкова, Куд) – молодша сестра Мефодія. Ось що про неї написала Людмила Матієнко: “Заарештували і молодшу мамину сестру – Куд Олімпіаду Дмитрівну, 1902 року народження. Вона була зв’язковою в повстанців (разом з моєю матір’ю носили повстанцям їжу, одяг, коли ті переховувались). Її було кинуто в ту ж саму тюрму, звідки ми з мамою вже вийшли. Мати продала телицю, за ці гроші їй вдалося викупити свою сестру. З тюрми Олімпіада, молода гарна дівчина, вийшла зовсім сивою”. Її світлину я опублікував у “Незборимій нації” 1998 року та в книзі “Батькам скажеш, що був чесний”.
У моїй колекції світлина Олексія Здоровецького і Мефодія Мацкового – на виду, на почесному місці, у рамочці, яку зробила дочка Олексія Здоровецького Тамара, козачка нашого клубу. Стоїть фотографія біля погруддя Юрія Горліса-Горського, яке створив скульптор Дмитро Бур’ян, учасник українсько-російської війни, козак Історичного клубу “Холодний Яр”.
На моє прохання Людмила Матієнко 1998 року написала спогад “Повстанська родина Кудів”. Опублікував його в газеті “Незборима нація” та в книгах “Повернення отаманів Гайдамацького краю” (2001) та “Батькам скажеш, що був чесний”.
Завдяки цій світлині Тамара Здоровецька довідалася, що її батько “був у Петлюри”, боровся за Самостійну Україну. І серце її наповнилося радістю та гордістю за батька, за свій рід-родину. Я і пані Тамару спонукав написати спогади, які не раз публікував у газеті “Незборима нація”.
А найбільше мене вразило, що Мефодій Мацковий на кольбі своєї рушниці вирізав печально-пророчі слова: “Загину за Україну”.
Ось така історія цієї світлини.
Вічна слава козакам Армії УНР!
Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” |
