Пройшовши Галичину, німці визволили нас від совдепії і встановили свій жорстокий, але зрозумілий порядок.
Ми не любили німців, але не боялись їх – кожний знав ту межу, до якої він був у повній безпеці. Німці відразу дали зрозуміти кожному, що він має право поскаржитись на будь-якого німця, який порушує встановлені правила. Інша річ, що охочих скаржитись на німців було дуже мало, по-перше, тому що німці переважно не порушували власні закони, а по-друге, і це основне, ніхто не був упевнений, що скарга підтвердиться. Мені відомо всього два випадки, коли місцеві жителі поскаржились на німців. Скарги, на щастя, підтвердились, і з того часу винуватців більше ніхто ніколи не бачив. Не думаю, що з ними сталося щось особливе. Для винуватців це означало кінець життя в тилу, час відправки на Східний фронт. Так галичани “допомагали” німецькій адміністрації виконувати “план” з відбору кандидатів для відправки на Східний фронт. Можливо, це одна з причин, що німці охоче підтверджували скарги.
Траплялося, що під час окупації німці залучали місцеве населення до виконання якихось робіт (облаштування доріг, риття шанців і таке інше), у цьому разі всі роботи оплачували. Взагалі, німці не порушували встановленого ними порядку, але й суворо вимагали цього від місцевого населення.
Неможливо, наприклад, уявити собі п’яного німця, а вже про зґвалтування чи щось подібне не могло бути й мови, тому коли я бачу в совєтських фільмах, як німці ганяються за курками, ловлять їх і мало не відразу поїдають, то в мене це викликає роздратований сміх. Наскільки пам’ятаю, німці заходили до нас на подвір’я, ніколи не забуваючи спитати, чи можна зайти.
– Я, я, – відповідав батько (тобто дозволяв. – Ред.).
Усі проблеми з німцями батько вирішував до порога – далі він їх не пускав. Досі не можу збагнути, звідки в нього бралася сміливість так поводитися з німцями. Правда, задовго до приходу німців батько вже побував у Німеччині, Франції, Бельгії, так що німецькі порядки знав.
Якщо вже німці заходили на подвір’я чи до хати та ще й господар запрошував сісти, то такі візити обов’язково закінчувалися цукерками чи шоколадом для дітей – я донині пам’ятаю смак цих ласощів.
Згідно з порядком, встановленим окупаційною владою, жоден німець не мав права звертатися до господаря з якими б то не було вимогами без представника місцевої влади. Якщо ж таке траплялося, то це вже могло бути підставою для скарги. Пам’ятаю, що до нас неодноразово заходили німці без представника місцевої влади, але в цих випадках вони, як я вже зазначав, не забували спитати дозволу.
Мій родич А. Юрків так характеризував німців: я від німця сховаюся за дверима, а прийде москаль, то викопає мене з-під землі. І справді, пам’ятаю, бувало, заходить до нас у хату німець, щось незрозуміле для мене “шкваркне”, дістане відповідь від моїх батьків, повертається і йде геть.
Один раз німці прийшли до нас із представником місцевої влади. Це було вже серйозно. Було це взимку, пізно ввечері, ми вже спали. Хтось постукав у двері.
Батько одягнувся і вийшов, потім повернувся і сказав нам: прийшли німці. І знову вийшов. Через деякий час ми почули страшенну лайку. Якими тільки словами батько не обзивав німців і тих, хто їх привів. Потім все стихло, батько зайшов до хати і сказав: “Пішли”. Тобто з чим прийшли, з тим і пішли. А виявилося, що вони хотіли забрати корову. Уявімо собі, що було б, якби на місці німців виявилися москалі…
Порівняймо, кого нищили німці, а кого – росіяни. Німці нищили калік, злодіїв, жебраків, психічно неповноцінних і т. ін. До людей підприємливих, багатих, розумних німці ставилися з повагою. Кого нищили росіяни? Якщо коротко, то навпаки. Вони нищили еліту, інтелект нації…
Вважаю, якби у Другій світовій війні перемогли німці, то моя нація оздоровилась би. Не впевнений, що вижив би, може, ще багато хто не вижив би, але загалом нація вийшла б з війни оздоровленою.
(Публікуємо зі скороченнями)
Ярослав ГОШОВСЬКИЙ
Житомирська обл.
Дж.: Гошовський Я. “Німці заходили на подвір’я, не забуваючи запитати, чи можна” / Незборима нація (Київ). – 2001. – Ч. 10 (187). – Жовтень. – С. 2.
|
