Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2025 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Ювілей... без ювіляра, але з надією


Борис Гуменюк шалено любить соняхи. Вони – у його картинах у різноманітних кольорових інтерпретаціях: від помаранчевих, натхнених Ван Гогом, до вугільно-чорних, що завжди нагадуватимуть українцям про гаряче донбаське літо 2014-го. Соняхи – так само один із важливих образів Борисових віршів з війни, де традиційна квітка українського пейзажу перетворилася на вояка, замученого, покритого кіптявою, та все одно вперто стійкого.А що буде з соняхами на третій на четвертий рік?” А що буде з соняхами на одинадцятий рік? А що з Борисом на третій рік невідомості?
Поет Борис Гуменюк востаннє виходив на зв’язок 27 грудня 2022 р. з-під Кліщіївки на Донеччині, де тривали люті бої з російсько-кадирівськими військами. Відтоді родина і друзі не мали жодних відомостей про нього, але й далі вірять, що він – Є, що повернеться та ще багато всього скаже й напише. Своєрідним підтвердженням спільних сподівань став “Вечір надії”, організований Національним музеєм літератури України та доньками письменника Оксаною та Христиною. Літературно-музичний захід відбувся в Києві 30 січня – у день 60-річчя митця.
Відзначати ювілей без ювіляра – неабиякий виклик, бо найліпше свої вірші читає сам автор, бо серйозність літературно-критичних сентенцій він би урівноважував жартами, а на щось реагував би несподівано сором’язливо для його суворої постаті й великої натури. А з іншого боку, Борис все одно був незримо поруч – на фотографіях, що миготіли упродовж усіх трьох годин, в експонованих картинах, у відчуттях й історіях побратимів, зрештою, у самих текстах, що лунали на вечорі. Коли Борис Гуменюк повернеться з імовірного полону, ми всі готові повторити цей вечір, який тоді називатиметься вже не “Надії”, а – “Перемоги”!
Донька письменника Оксана озвучила те, що відчувають упродовж кількох років усі, хто любить і знає Бориса, – велику нестачу спілкування з ним, брак його уваги і порад, якусь порожнечу від відсутності його гучного голосу в житті та й у культурному просторі. Оксана розповіла про той бік особистості Бориса Гуменюка, про який знають лише члени родини: яким він є батьком, як виховував своїх дівчат, як навчав їх вірити в людей і добро.
Голова ОУН Богдан Червак порівняв Бориса Гуменюка з тими українськими поетами, яких неможливо було вберегти від активної участі у війні, переконати в тому, що слово теж є важливою зброєю, з Олегом Ольжичем та Оленою Телігою. Для Бориса Гуменюка стати добровольцем у 2014, а потім у 2022 році було природним рішенням українського чоловіка, для якого чин є важливішим за поезію, а захист Батьківщини – нормальним і закономірним рішенням.
На ювілейний вечір до “Кармелюка” (позивний митця в ЗСУ) прийшли друзі, побратими з роти УВО і БПКР 23-го батальйону – “Тор”, “Пішохід”, “Хабіб”, мама загиблого побратима “Пархома”, колеги з ОУН, режисер театру української традиції “Дзеркало” В. Петранюк, журналісти і прості шанувальники потужного поетичного слова Бориса. Мабуть, найбільша відповідальність лягла на актора і барда Дмитра Лінартовича, який відкривав літературно-музичну частину віншування. Виконувати легендарний “Заповіт” Бориса Гуменюка – це непросто, особливо коли в мережі існує безліч відео з авторським читанням. Та якраз декламація Дмитра Лінартовича й визначила загальне емоційне тло ювілею – непафосного, щирого, світлого, в якому йшлося буденно про героїчне, весело про сумне, просто про величне.
Друг і побратим, письменник Сергій Пантюк нагадав про своєрідну вимогу Бориса – творити позитивні мислеформи, які неодмінно втіляться, і закликав вірити в те, що “Кармелюк” живий і обов’язково повернеться. Іван Андрусяк навіть вигадав слово на означення туги за другом, зазначивши, що в його житті тепер геть “безборисно”. Він також проанонсував видання найновішої книжки віршів Бориса Гуменюка, яка невдовзі має вийти друком у видавництві “НК Богдан”.
Василь Живосил Лютий, який до поранення служив разом із Борисом, розповів, чому ця війна покликала до зброї митців: письменників, музикантів, акторів, танцівників, співаків. Лідер легендарного гурту “Рутенія” Анатолій Сухий та бард Віктор Нестерук виконали улюблені пісні Гуменюка – “Скоростріл, куфайка”, “Хлопчики, хлопчики”.
Літературознавці, критики й журналісти Павло Вольвач, Ніна Головченко, Олександр Хоменко наголосили на внеску письменника в сучасну мілітарну літературу. Заслужений артист України, актор театру і кіно Олександр Ігнатуша прочитав текст “Як народжується солдат”, а бард Ігор Двигало став, мабуть, одним із небагатьох музикантів, які наважилися покласти вірші Бориса на музику, тож “Ромашкове поле” стало своєрідним подарунком ювіляру.
Модерувала вечір поетка і громадська діячка Тетяна Шептицька.
Щемним фіналом ювілею Бориса Гуменюка став відеозапис його виступу, де прозвучав той самий “Заповіт”, яким вечір і розпочинався:

А сьогодні ми ще копаємо землю
Цю дорогу українську землю
Цю солодку ласкаву землю
Пишемо гуртом саперними лопатками
На її тілі
Останній вірш української літератури.
Ще живі.

Тетяна ШЕПТИЦЬКА

На світлині – Борис Гуменюк і Дмитро Лінартович.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Станіслав БЛАЖЧУК – 50 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 400 грн
Світлана КУШНІР (Ірпінь) – 500 грн
Іван КАЧУРИК – 800 грн
Яна ГУРСЬКА (Путивль) – 950 грн
Віктор ПЯТКІН (Путивль)  – 950 грн
Тарас КОНЕЧНИЙ (Прикарпаття) – 1000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ