 24 лютого татові – відомому (геніальному! – Ред. НН) українському письменнику-мовознавцю, дисиденту, просвітянину, борцю за незалежність України Олексі Різникову – виповнилося 88 років!
Народився у страшному 1937-му в м. Єнакієвому на Донбасі. Батько його був родом із с. Різниківки Сіверського району Донецької області, мати – з Вільшанського району, що на Кіровоградщині.
Був двічі репресований Москвою: 1959 року (півтора року таборів) і 1971-го (п’ять із половиною років). Після звільнення Олексі Різникову було заборонено повертатися до Одеси, тож він поселився в Первомайську. З 1995 р. живе в Одесі, активно друкується в періодиці, бере активну участь у громадсько-політичному житті міста, є козаком Історичного клубу “Холодний Яр”, лауреатом Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського та багатьох інших літературних премій.
Олекса Різників має логічний розум, тонке відчуття і рідкісний талант – зачарувати слухачів і глядачів поетичним словом.
Не обмежуючись літературною творчістю, працює ще й у галузі мовознавства. Він пропонує “людину розумну” (Homo sapiens) називати “людиною РозуМовною”, акцентуючи цим роль не лише розуму, а й мови у творенні справжньої особистості.
Результатом його копіткої багаторічної праці стали такі роботи, як: “Спадщина тисячоліть. Чим українська мова багатша за інші”, “Одноримки: словник омонімів та схожослів”, “Складівниця української мови”, “Їдло 33-го. Словник Голодомору”, “Українська мова – спадщина тисячоліть. Чим наша мова багатша за інші”, шість випусків книги “Словогрона українські” та інші.
У них автору вдалося зібрати українські мовні перли минулого і сьогодення, вдало і ясно закріплені в окремих словоформах. Він розробив спеціальну схему, яку назвав “Таблиця україномовних елементів” (за аналогією з таблицею Менделєєва).
Мовознавець Ярослав Радевич-Винницький наголошує на лінгводидактичному (педагогічному) значенні роботи: “«Українські словогрона» О. Різниківа – це нове слово в лексикографії, новий погляд на лексику, отже, і на цілу мову, на її пов’язаність з історичним буттям та духом народу, який творив і творить цю мову і є твореним нею.
Унікальний словник-словогронник стане цінним джерелом як для науковців, аспірантів, викладачів у дослідженні ними давнини української мови, а також її праслов’янських коренів, процесу словотворення, суфіксального багатства, так і для кожного українця, що має пишатися багатством своєї мови, давнім її походженням”.
У статті “З рідною мовою довгі літа” одеський журналіст Роман Кракалія підкреслює: “Олекса Різників роботу виконує таку, що під силу цілому інституту чи принаймні інститутському відділу. Подібною працею не завше заангажовані навіть установи, які лише називаються українськими, а часом і національними”.
Але тато досить критично ставиться до себе і часто іронічно підписує свої листи як “БджОлекса” – бджола Олекса, відсилаючи до свого вірша, написаного 1 лютого 2019 р. в поїздці до Кропивницького, де він отримав премію Євгена Маланюка.
А звучить вірш так: На тлі Шевченка і Маланюка,
На тлі Франка, чи Вінграна, чи Лесі
Ти сам собі таким дрібним здаєшся,
Що годі вдень із ліхтарем шукать.
Але ти є. Існуєш. Ти живеш.
І комплекс меншості тебе пече і крає,
Аж поки ти не втямиш врешті-решт:
Бог Бджілку і Слона НЕ зіставляє.
Ти – не на тлі.
Ти сам собі.
БДЖОЛА є!! А ще тато пише: “Я із вічної книги життя, я одна із дрібних її літер…”
Але ж саме з таких дрібних “літер” виписуються життя і доля нашого роду! З праці таких творчих і працелюбних “бджілок” виростає історія нашого народу!
З роси і води нашому БджОлексі!
Хай Господь дарує роки життя у творчості, здоров’ї та силі!
Таточку! Продовжуй свою працю, йдучи за своїм покликанням і призначенням! Ярослава РІЗНИКОВА
Одеса 
|
