У листопаді 2013 року я впорядкував книжку про братів Павла і Михайла Кратів – “Крізь павутиння московщення”. А ось тепер пропоную фрагмент зі спогадів члена РУП Павла Крата, який демонструє разючу відмінність між українським і російськими народами.
“Уліті 1895 року в Нижнім Новгороді над Волгою відбулася Всеросийська виставка, – згадував Павло Крат. – Мені тоді був уже тринадцятий рік. Батько дістав вільний переїзд для учнів старшої кляси, як також і для себе й для вчителів. Батько теж і нас забрав з мамою. Подорож далека. Їхали ми на схід. Спочатку була наша країна з нашими людьми, з нашими біленькими хатинами, з нашими ключами (журавлями. – Ред.) над колодязями та селами, схованими в балках під горами. А потім вздріли ми тих кацапів, що до нас часом заходять. Хати небілені, нарід у «лаптях» та кумачевих «рубахах», шнурочками підперезаний. На головах «шляпи», а не наші брилі. Їхні жінки ходять инакше, нема того чудового вишиття, що у нас, нема прехороших плахт, біленьких як сніг сорочок, вінків на головах, стяжок у косах. Голови у московок «платочками» попід бороду підв’язані, а вбрання – з дешевої різнокольорової марфи. Десь за Калугою всадовилися в наш віз (вагон. – Ред.) учні та вчителі Московської хліборобської школи. Вчувши їхню говірку, зараз ми їх назвали «Ахвоньками» – чужі, не наші. Ну, а їхати мали з ними ще багато часу. Знічев’я наші хлопці співали то ту пісню, то другу. Москалі слухали. Нарешті і їх національний дух пробудився, і вони сказали: «Ану, покажімо хахлам, як наші співають”. І заспівали! Зарепіли як немащені колеса. Співали «Вніз да па рєчкє», «Тула, Тула, Тула, Тула, Тула – родіна моя», «Во палє бірьоза стояла» тощо. Нам від того співу по кишках пороло…”
Книжка буде цікава і для дітей, бо значна її частина присвячена дитячим і юнацьким рокам Павла Крата з його пригодами, бешкетами, першим коханням, бійками і дуелями.
Рекомендовано Історичним клубом “Холодний Яр” для вивчення у вищих і середніх навчальних закладах України.
Книга “Крізь павутиння московщення” тут: http://otamania.in.ua/ |
