 19 січня 2025 р. в Києві відбулася Друга творча зустріч Історичного клубу “Холодний Яр”. Розпочав її Василь Лютий енергетичною піснею “В Холоднім Яру”.
“Епоха УНР, – сказав Роман Коваль, – провідна для нашого клубу. Ніхто в Україні не зробив стільки для увічнення пам’яті вояків цієї доби, як ми. Радію, що творці Історичного клубу «Холодний Яр» відтворюють образи славних вояків нашого війська різних епох. Уклін за це скульпторам Дмитрові Бур’яну, Ігореві Семаку, Миколі Крижанівському, славної пам’яті Михайлові Горловому, художниці Марині Соченко, художникові й поетові славної пам’яті Михайлові Іванченку, дослідникам Визвольної боротьби Костянтинові Завальнюку, Юрієві Юзичу, Павлові Стегнію, Геннадієві Іванущенку, Андрієві Ковальову, Вікторові Моренцю, Дмитрові Проданику, Владиславу Карпенку, Юрієві Ляшку, Євгенові Букету, операторам та режисерам фільмів про Визвольну боротьбу Олександрові Рябокрису, Володимирові Бондаренку, Олександрові Домбровському!
Це все члени Історичного клубу «Холодний Яр».
Щира подяка поетам Олексі Різниківу, Мальві Кржанівській, Юлії Кашпуренко, Владленові Ковтуну, Василеві Ковтуну, Валерієві Мартишку, авторові вояцьких спогадів і видавцеві книг про Визвольну боротьбу Маркові Мельнику, Ларисі Ніцой, яка запліднює національною ідеєю серця малих українців.
І це все козаки і козачки нашого клубу.
Завдяки скульптору Михайлові Горловому наша соборність набула й іншого виміру. Якщо сказати метафорично, Михайло не тільки видатний український скульптор, а й великий трипільський і мізинський скульптор, визначний скіфський митець. Скільки він зробив для возвеличення нашої прадавньої історії!
Своєю творчістю Михайло об’єднав в одну культуру добу УНР, Хмельниччину, Русь, багатство скіфів, праглибини трипільської і мізинської культури, переконливо довівши, що все це культура його рідного українського народу”.
Серед борців за волю Україну – наші козаки і козачки, вони служать у ЗСУ, Національній гвардії України, ССО, СБУ та в Силах тероборони.
56 учасників Визвольної боротьби! А всього в нашому клубі 155 особи.
Ось таке наше творче товариство письменників, істориків, художників, музикантів, співаків... і воїнів!
Роман Коваль згадав кожного з них, назвавши звання, посаду і частину. Охоче порушуючи гендерну рівність, згадаємо в цьому звіті лише про наших славних козачок: Анна Конош, лікарка-анестезіологиня медичної роти 36-ї бригади морської піхоти, кавалерка ордена “За мужність” 3-го ст., зараз у Покровську; Люба Криворот, старша солдатка 67-ї бригади; Юлія Шевчук, молодша лейтенантка 138-го батальйону тероборони ЗСУ, зараз на Запорізькому напрямку; сержантка ЗСУ Мальва Кржанівська, лицарка ордена Данила Галицького, зараз виконує завдання на фронті; Юлія Кашпуренко, лейтенантка медичної служби, рятує наших поранених у Київському військовому шпиталі.
Роман Коваль згадав полеглих друзів:
Олег Куцин, командир 49-го батальйону “Карпатська Січ”;
Андрій Жованик, командир 5-го Легіону ССО, Герой України;
Юрій Мороз, молодший сержант Сил тероборони, реконструктор, сумівець;
Сергій Павліченко, молодший сержант, майстер музичних інструментів;
Євген Городничук-“Гриць”, айдарівець із літа 2014-го (помер від ран).
19 квітня 2023 р. безвісти зник під Бахмутом наш Володимир Барцьось...
Поліг у боротьбі Юрій Михальченко, батько нашої Іри Михальченко.
Загинув брат нашої Іляни Гайдук десантник Ілько Гайдук-“Чучупака”. Іляна Гайдук розповіла про нього: козак і сотник Інгульської паланки Війська Запорозького, командир Криворізької самооборони Майдану, вишколював добровольців, сповідував гасло Холодного Яру “Воля України або смерть”, навесні 2014 р. пішов до війська, загинув 14 червня в небі над Луганськом (у літаку Іл-76, який збили росіяни).
Роман Коваль запропонував прийняти Ілька Гайдука-“Чучупаку” до лав історичного клубу (посмертно). Іляна сказала, що Ілько зрадів би такому рішенню, бо він серцем давно був холодноярцем. Вдячність за шану до сина висловили батьки героя – Віталій і Надія. Роман Коваль підписав заяву, яку склала сестра героя, й урочисто долучив славної пам’яті Ілька Гайдука-“Чучупаку” до сонму героїв Історичного клубу “Холодний Яр”.
Після хвилини мовчання лірник Михайло Гречкин виконав пісню “Чорна рілля ізорана”. Чорна рілля ізорана, гей, гей, Чорна рілля ізорана І кулями засіяна, гей, гей, І кулями засіяна. Білим тілом зволочена, гей, гей, Білим тілом зволочена І кровію сполощена, гей, гей, І кровію сполощена... Роман Коваль з гордістю згадав і почесних президентів нашого клубу – генерала-хорунжого УПА Василя Кука-“Коваля” і сотенного УПА Мирослава Симчича-“Кривоноса”, Героя України. Окрасою клубу був і кулеметник дивізії “Галичина” Леонід Муха, син сотника 3-ї Залізної дивізії Армії УНР Юхима Мухи. Важкий МГ-42 Леоніда Мухи випускав за хвилину 3600 куль у бік ворожої Москви. Вічна слава українським воякам різних епох!
Того дня було урочисто прийнято до нашого клубу молодшого сержанта ЗСУ Ігоря Бабіченка (нащадка отамана Пилипа “Косаря”-Драника, який керував збройним підпіллям на Київщині до 1930 р.), вчительку з Криворіжжя Ольгу Остренко, доктора філософії Володимира Загривенка, вільну козачку із с. Козацького Ірину Голуб та Дарину Чубук, юну землячку Миколи Міхновського.
Відбулося також нагородження Літературною премією ім. Юрія Горліса-Горського історика, автора книг про Визвольну боротьбу, козака Історичного клубу “Холодний Яр” Юрія Юзича.
Роман Коваль зачитав: “Присуджено Юрію Петровичу Юзичу за книги, створені у співпраці з Історичним клубом «Холодний Яр», – «Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового», «“Подєбрадський полк” Армії УНР» (т. 2; т. 3), «Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади», «Полковник Болбочан. Спогади, свідчення, документи», «Жінки у Визвольній війні. Історії, біографії, спогади. 1917 – 1930», «Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи», а також видання «Пластовий характер Степана Бандери» і «Пластова вірність Богові», за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, фундаментальне дослідження Визвольного руху українського народу в 1917 – 1920-х роках, утвердження національних цінностей у житті українського народу”.
Юрій Юзич розповів про книгу “Діти у Визвольній війні”, яку готує разом з Романом Ковалем. На честь Юрія Юзича народний артист України Тарас Компаніченко заспівав пісню “Завжди Україна буде”. На сопілці підігравав йому Святослав Силенко.
Того вечора промовляли Юрій “Небокрай” (командир батареї 93-ї ОМБр “Холодний Яр”), вічні волонтери Леся Островська та Олег Голуб, письменниця Лариса Ніцой, художники Володимир Гарбуз, Марина Соченко та Ярослав Ткаченко, видавець Марко Мельник, акторка Леся Козенко, оператор і режисер Юрій Дереневський.
Василь Ковтун прочитав свій новий вірш: Ми переплавим плач на сміх
І вдарим переможний спів...
Як наш незламний славний рід
Гартує в пісня?х мечі. Пілот роти ударних безпілотників “Вирій” 241-ї бригади тероборони ЗСУ (і за сумісництвом лідер гурту “Тінь Сонця”) Сергій Василюк виконав пісню на слова Юрія Руфа “Новий світанок”, а Святослав Силенко – “Пісню про отамана Зеленого”. Народна артистка України Світлана Мирвода проспівала пісню на слова Владлена Ковтуна “Наші Василі”.
Всі учасники натхненно підтримали стрілецьку пісню “Ой у лузі червона калина” у виконанні Сергія Василюка, Василя Лютого, Тараса Компаніченка, Світлани Мирводи, Святослава Силенка та Михайла Гречкина.
А художниця Марина Соченко часу не гаяла – під час творчої зустрічі намалювала портрети козаків нашого клубу – лейтенанта Юрія “Небокрая”, майора Олега Заварзіна-“Доцента” та Сергія Василюка, на частину якого учасники зібрання пожертвували 10000 грн.
Роман Коваль висловив сердечну подяку за підтримку благодійнику Максимові Коляденку та колективу iHUB і його очільнику Вадимові Петруніну, які надають затишний зал у центрі Києва для проведення наших творчих зустрічей. А Вадим Петрунін високо оцінив просвітницьку діяльність нашого клубу, сказав, що знання історії Визвольної боротьби спонукає захищати її.
Щиро дякуємо фотографам, які зафіксували щасливі миті, – Ігореві Рубцову, Володимирові Захаруку, Володимирові Кривобоку та Олександрові Вакуленку.
Того дня відбувся допрем’єрний показ документального фільму “Краса правічна Михайла Горлового” (автор сценарію Роман Коваль, оператор і режисер Юрій Дереневський, музика Віктора Верби).
Останнім акордом свята стало сердечне частування, під час якого не змовкали українські пісні. Спасибі Оксані Герасимюк за щиру працю і витонченість!
Лунали й промови. Тож, коли треба було надати слово другові, лунав громоподібний бас речника генштабу Андрія Ковальова, й одразу ставало тихо. І люди слухали одне одного. От що значить наказ козака Історичного клубу “Холодний Яр”!
Після нашого свята Оксана Герасимюк ще встигла завітати на концерт Тараса Компаніченка і “Хореї козацької” в Музеї гетьманства. “Тарас Компаніченко дуже гарно відгукувався про наш захід, – написала Оксана, – сказав, що було спокійно, невимушено і гармонійно. «А фільм про Горлового просто геніальний!» Тараса підтримую повністю, настільки прекрасна була зустріч”.
На прем’єри фільму “Краса правічна Михайла Горлового”, друзі, ми вас обов’язково запросимо! Плануємо провести їх у Києві, Обухові, Трипіллі і в рідному селі Михайла Горлового – Щербанівці.
Підсумок підбила Леся Островська, віцепрезидентка Історичного клубу “Холодний Яр”: “Надзвичайно вдячна за цю зустріч – теплу, душевну і світлу! Дякую долі, що є учасницею цього славного товариства. У мене таке відчуття, що Господь Бог нас усіх коло пана Романа об’єднав. У кожного з нас своя місія. Я пишаюся кожним із вас. Радію, що маю можливість спілкуватися і бачити живих класиків. Кожен із нас – це титани слова, духу і боротьби. Це приклад для нації! Нас усього 150 на всю Україну, а на скільки важливих процесів ми вплинули! Друзі, продовжуємо боротьбу, тримаймо стрій, тримаймося пана Романа! І горімо! Багато хто з нас мав коротке життя, але яскраве. Горімо і надалі ідеєю нації. Як казав Олег Куцин, це й гасло “Карпатської Січі”: «Доробимо те, що наші діди не доробили!»”. Історичний клуб “Холодний Яр” На світлинах – Роман Коваль і Юрій Юзич, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського.
Роман Коваль, Сергій Василюк, Михайло Гречкин, Світлана Мирвода, Святослав Силенко, Василь Лютий і Тарас Компаніченко виконують “Ой у лузі червона калина”.
Учасники 2-ї Творчої зустрічі Історичного клубу “Холодний Яр”.
Київ, 19 січня 2025 р.
Світлини Олександра Вакуленка 
|
