 14 грудня черкаського козака Андрія поховано в Холодному Яру на Меморіалі козакам-добровольцям, які полягли за Україну, біля Юрія Руфа, який був для нього прикладом. Андрій Луговий народився в Черкасах 4 грудня 1988 року. Закінчив черкаську гімназію та Керченське вище морське професійне училище. Як матрос-моторист 2007-го вийшов у море на риболовецькому судні “Нордік”. За 8 місяців судно пройшло Чорне та Середземне моря і понад Африканським континентом доплило до берегів Мавританії... Ставши на сушу, Андрій зрозумів, що це його не тільки перше, а й останнє плавання... 2012-го Андрій уже закінчив факультет фізичної культури Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.
Саме в цей час товариш Геннадій переконав його створити тваринницьку мініферму. Й Андрій перебирається до холодноярського села Головківки, де в батька був невеличкий дачний будинок, який Андрій вирішив прилаштувати до свого задуму.
Навесні 2013 року, за угодою з товаришем, декількома рейсами батьковою “Газелькою” перевіз корів із сухих миколаївських степів на соковиті головківські пасовища. Самоосвіта в галузі ветеринарії і зоотехнії та наполеглива праця непомітно перетворювали міського жителя на сільського господаря.
У 2015 р. в Головківці Андрій познайомився з місцевою козачкою Світланою Ковач. І вже 2 листопада 2016 р. в новоствореній родині народжується первісток Богдан, а у 2021-му з’явилася на світ донечка Єва.
Андрій планував реалізувати себе і в зеленому туризмі. Родина Лугових купила будиночок за селом і переїхала туди. З подвір’я відкривалися чарівні краєвиди на Холодний Яр, ковалівські та п’ятирічанські ставки.
Закоханий у природу холодноярського краю, Андрій не менше цінував і любив його історію. У його бібліотеці чільне місце займали книги про історію Визвольної боротьби в Холодному Яру – Юрія Горліса-Горського, Романа Коваля, Василя Шкляра. Читав він і твори Степана Бандери.
Андрій – учасник вшанувань героїв Холодного Яру та Фестивалю нескореної нації “Холодний Яр”. З великою повагою ставився до Юрія Дадака-Руфа. Для Андрія він був не просто голосом фестивалю, а людиною, яка вела за собою.
Повномасштабне вторгнення змінило плани: Андрій узявся виготовляти “коктейлі Молотова”, зварював протитанкові “їжаки”, сушив овочі для госпіталю в Черкасах та на волонтерські кухні. Відвозив молоко для виготовлення згущеного молока, яке волонтери відправляли на передову. Допомагав усюди, намагаючись наблизити перемогу.
22 березня 2024 р. отримав мобілізаційну повістку. Терміново продавши частину худоби, Андрій уже 1 травня в Києві проходив базову військову підготовку. Після навчання – служба в 156-му окремому батальйоні 118-ї ОБрТрО.
Андрій сумлінно виконував поставлені перед ним завдання. Завжди і всюди пропагував здоровий спосіб життя, за що його товариші “нагородили” псевдонімом “Фізрук”, хоча, як він зізнався дружині, більше хотів мати псевдо “Фермер”.
У середині серпня 2024 р. підрозділ Лугового зайшов на Курщину. Андрій пізнав, що таке передній край, коли до ворога декілька сотень метрів. Крім того, він на квадроциклі вивозив поранених з поля бою, доставляв боєприпаси, воду, обладнання, будівельні матеріали. За день робив декілька рейсів. Під час одного з них, під час перевезення боєкомплекту на передову, Андрія помітив ворожий FPV-дрон...
Було це неподалік Суджі, сотенного містечка Сумського козацького полку, 6 грудня 2024 р., у День Збройних сил України, у день, коли Президент України надав його 118-й бригаді територіальної оборони почесне звання холодноярського отамана Івана Лютого-Лютенка...
За декілька днів до загибелі Андрій написав дружині: “Дуже радий, що ти в мене є і мої дітки. Зараз важкий час, всюди щось прилітає, тому мені буде легше, якщо я скажу, що лежить у мене на душі. Якщо, не дай Боже, щось трапиться зі мною, то я хотів би, щоб мене кремували... а прах поховали біля Мотронинського монастиря, де Руф й інші Герої”.
Далі розпорядився щодо майна, худоби, будинку, дітей, дружини. І в кожному слові – любов до неї, до дітей, долею яких він переймався більше, ніж своєю... 14 грудня 2024 р. в Черкасах, його рідному місті, у Свято-Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі відбулося прощальне богослужіння. Після цього скорботний кортеж вирушив до Холодного Яру. Андрія Володимировича Лугового поховали на Меморіалі козакам-добровольцям, біля пам’ятника Юрієві Руфу. З ним тепер надійно охоронятимуть Холодний Яр. Віта МАКАРЮК, завідувачка філіалу “Холодний Яр” НІКЗ “Чигирин”
Використано розповідь дружини Світлани. 
|
