Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Козак Лі з Донбасу


Козак Лі з Донбасу

10 березня 2022 р. в Маріуполі під час виконання бойового завдання загинув 29-річний молодший сержант Олександр Лі-“Музикант”. Тоді разом з Олександром не стало ще двох побратимів.
Олександр народився в місті Добропіллі. Здобував освіту в Добропільському НВК № 4. Дуже любив музику, сам створював пісні, записав декілька композицій. Відвідував церкву “Слово Життя”, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Елеонорою. Після закінчення школи вступив до Біблійного інституту “Слово Життя” в Донецьку. За два роки закінчив його й пішов в армію. Служив у Львові.
Після демобілізації Олександр повернувся до рідного Добропілля, де почав працювати на шахті. Згодом переїхав у Донецьк і влаштувався в компанію менеджером. Мріяв стати журналістом, тому після російського вторгнення у 2014 році повернувся в Добропілля, де знімав репортажі про ситуацію в районі. Там познайомився з Олегом Куцином, який створив ОДЧ “Карпатська Січ”. Олександр вирішив стати до лав “Карпатської Січі”. Став снайпером. Разом з побратимами захищав Донецький аеропорт. У 2015 р. був поранений, втратив палець на лівій руці.
У 2016 р. Олександр пішов з армії – хотів спробувати пожити цивільним життям. Одружився зі своєю коханою Елеонорою. Подружжя переїхало жити до Об’єднаних арабських еміратів. Олександр працював баристою, згодом – менеджером у ресторані. Але його завжди тягнуло на війну. Щоб покращити свої навички, чоловік їздив на військові курси в міжнародну академію в Польщі. Після цього вирішив повернутися в Україну і став до лав полку “Азов”.
За кілька днів до повномасштабної війни в Олександра вже був казармовий режим. 22 лютого 2022 р. він попрощався зі своєю дружиною і відправив її додому в Добропілля. Тоді вони бачилися востаннє.
З перших днів вторгнення Олександр обороняв Маріуполь. Був стрільцем-помічником кулеметника відділення розвідки. Підтримував контакт зі своєю дружиною телефоном до 5 березня. Далі з ним не було зв’язку, але через друзів Елеонора знала, що її чоловік живий.
10 березня Олександр загинув, дружині повідомили про це за кілька днів. Та все ж вона вірила, що чоловік живий. Аж поки за 7 місяців у межах обміну тілами українських захисників їй повідомили про збіг ДНК. Тіло воїна повернули додому.
У березні 2023 р. з Олександром попрощалися на Байковому кладовищі в Києві.
“Саша був дуже відповідальним, чесним, сміливим, – згадувала дружина захисника Елеонора Лі. – За що не візьметься – усе в нього виходить. Був гарним чоловіком, ми кохали одне одного та підтримували в усьому. На жаль, у чоловіка були доволі складні стосунки з батьками. Коли у 2016 році ми побралися, Саша мені сказав, що хоче побудувати міцну сім’ю, протилежну тій, яка була в нього”.
За свою службу воїн був нагороджений низкою відзнак: за оборону Донецького аеропорту, відзнакою ВО “Свобода”, медаллю Михайла Коцюбинського, медаллю “Захиснику Вітчизни”. Посмертно Олександра нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У м. Добропіллі перейменували вулицю іменем Олександра Лі. У багатьох містах Донеччини, зокрема і в Добропіллі, були розміщені плакати та бігборди з біографією захисника України.

Вадим ФІЛАШКІН
Від Романа Коваля. Я знав “Музиканта” як довірену людину мого друга Олега Куцина, командира ОДЧ “Карпатська Січ”. “Музикант” був відданий Олегові. Олег був у нього попереду всіх. Спочатку Олегові, потім іншим... Я був радий за Олега, що він досягнув такого рівня довіри і поваги у свого козацтва. Лі – це прізвище Олександрової дружини-кореянки, яке він узяв собі під час одруження (через непорозуміння з батьками). Олег доброзичливо кепкував щодо його новопридбаного прізвища, а Олександр не ображався і лише приязно усміхався... А ще Олександр розповідав мені, як у 2014-му він із друзями нищили сепарів у Добропіллі й закопували їх у посадках...
За кілька наших коротких зустрічей у лютому 2015 р. під Києвом Олександр справив на мене якнайкраще враження. Такими земляками пишаюся.
Вічна слава козакові Лі!



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 150 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн
Леся КОЗЕНКО (Київ) – 3000 грн
М. КОВАЛЬ – 5000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ