10 березня 2022 р. в Маріуполі під час виконання бойового завдання загинув 29-річний молодший сержант Олександр Лі-“Музикант”. Тоді разом з Олександром не стало ще двох побратимів. Олександр народився в місті Добропіллі. Здобував освіту в Добропільському НВК № 4. Дуже любив музику, сам створював пісні, записав декілька композицій. Відвідував церкву “Слово Життя”, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Елеонорою. Після закінчення школи вступив до Біблійного інституту “Слово Життя” в Донецьку. За два роки закінчив його й пішов в армію. Служив у Львові. Після демобілізації Олександр повернувся до рідного Добропілля, де почав працювати на шахті. Згодом переїхав у Донецьк і влаштувався в компанію менеджером. Мріяв стати журналістом, тому після російського вторгнення у 2014 році повернувся в Добропілля, де знімав репортажі про ситуацію в районі. Там познайомився з Олегом Куцином, який створив ОДЧ “Карпатська Січ”. Олександр вирішив стати до лав “Карпатської Січі”. Став снайпером. Разом з побратимами захищав Донецький аеропорт. У 2015 р. був поранений, втратив палець на лівій руці. У 2016 р. Олександр пішов з армії – хотів спробувати пожити цивільним життям. Одружився зі своєю коханою Елеонорою. Подружжя переїхало жити до Об’єднаних арабських еміратів. Олександр працював баристою, згодом – менеджером у ресторані. Але його завжди тягнуло на війну. Щоб покращити свої навички, чоловік їздив на військові курси в міжнародну академію в Польщі. Після цього вирішив повернутися в Україну і став до лав полку “Азов”. За кілька днів до повномасштабної війни в Олександра вже був казармовий режим. 22 лютого 2022 р. він попрощався зі своєю дружиною і відправив її додому в Добропілля. Тоді вони бачилися востаннє. З перших днів вторгнення Олександр обороняв Маріуполь. Був стрільцем-помічником кулеметника відділення розвідки. Підтримував контакт зі своєю дружиною телефоном до 5 березня. Далі з ним не було зв’язку, але через друзів Елеонора знала, що її чоловік живий. 10 березня Олександр загинув, дружині повідомили про це за кілька днів. Та все ж вона вірила, що чоловік живий. Аж поки за 7 місяців у межах обміну тілами українських захисників їй повідомили про збіг ДНК. Тіло воїна повернули додому. У березні 2023 р. з Олександром попрощалися на Байковому кладовищі в Києві. “Саша був дуже відповідальним, чесним, сміливим, – згадувала дружина захисника Елеонора Лі. – За що не візьметься – усе в нього виходить. Був гарним чоловіком, ми кохали одне одного та підтримували в усьому. На жаль, у чоловіка були доволі складні стосунки з батьками. Коли у 2016 році ми побралися, Саша мені сказав, що хоче побудувати міцну сім’ю, протилежну тій, яка була в нього”. За свою службу воїн був нагороджений низкою відзнак: за оборону Донецького аеропорту, відзнакою ВО “Свобода”, медаллю Михайла Коцюбинського, медаллю “Захиснику Вітчизни”. Посмертно Олександра нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня. У м. Добропіллі перейменували вулицю іменем Олександра Лі. У багатьох містах Донеччини, зокрема і в Добропіллі, були розміщені плакати та бігборди з біографією захисника України. Вадим ФІЛАШКІН Від Романа Коваля. Я знав “Музиканта” як довірену людину мого друга Олега Куцина, командира ОДЧ “Карпатська Січ”. “Музикант” був відданий Олегові. Олег був у нього попереду всіх. Спочатку Олегові, потім іншим... Я був радий за Олега, що він досягнув такого рівня довіри і поваги у свого козацтва. Лі – це прізвище Олександрової дружини-кореянки, яке він узяв собі під час одруження (через непорозуміння з батьками). Олег доброзичливо кепкував щодо його новопридбаного прізвища, а Олександр не ображався і лише приязно усміхався... А ще Олександр розповідав мені, як у 2014-му він із друзями нищили сепарів у Добропіллі й закопували їх у посадках... За кілька наших коротких зустрічей у лютому 2015 р. під Києвом Олександр справив на мене якнайкраще враження. Такими земляками пишаюся. Вічна слава козакові Лі! |