 2 серпня виповнюється два роки як Андрій Жованик покинув білий світ Цей вірш любив Андрій Жованик. Його прочитала Андрієва дружина Оксана, коли 21 січня 2024 р. отримувала Золоту сваргу – за свого чоловіка.
Колись Роман Коваль запропонував Андрієві Жованику поїхати в Мотовилівку провідати Ольгу Михайличенко, дочку сотника Армії УНР Івана Косовського. Вона членкиня ОУН з 16 років, за що й потрапила в московську неволю... Пані Ольга родом з Фастівщини, як і автор цього вірша – Андрій Кравець-Кравченко. В юності вона захоплювалась ним і його віршами. Коли Ольга Михайличенко почала емоційно розповідати про Андрія Кравця-Кравченка, також члена ОУН, Андрій Жованик раптом зачитав його вірша, очевидно, саме цього. Пані Ольга була вражена... І відразу прийняла Андрія за свого. В степах України широке роздолля,
Високі могили в степах,
Лежить там козацькая воля,
І слава застигла у прах. Ніхто на могилах не плаче,
Ніхто не схиляє знамен,
Ніхто не пом’яне козачих
Давно позабутих імен. Лиш здавна легенда ходила,
Що скоро настануть ті дні,
Коли розверзнеться могила
І встане козак на коні! Заграє він в сурму сріблясту,
І звуки довкола проллє.
І кликати буде до бою
Козацькеє військо своє! Не вірю я й сам, що ховають
Могили ту силу страшну.
Та хай лише сурма заграє –
Я перший на поклик піду! “Я перший на поклик піду!” Так і сталося: вже 24 лютого 2022 р. разом з Олегом Куцином стали на оборону Києва... Запекло билися за Україну всю весну... А літо стало для них останнім: Олег загинув на Харківщині 14 червня, Андрій поліг 2 серпня у боях за Соледар, або як він казав, Солеград. Обом друзі поставили пам’ятники в Холодному Яру.
А 24 лютого ц. р. Президент України підписав Указ про присвоєння Андрієві звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
Вічна слава полеглим за Україну! Роман КОВАЛЬ, Люба КРИВОРОТ На світлині Романа Коваля – Андрій Жованик і кобзар Юрія Кочержинський, учасники вшанування повстанської родини Соколовських. Дівич-гора неподалік с. Горбулева, Житомирщина, 5 вересня 2010 р. 
| 
