• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

БАБЕНКО Кость (Костянтин) Олександрович (15/03/.07.1894, с. Турівка Прилуцького пов. Полтавської губ., нині Згурівської селищної громади Бориспілського р-ну Київської обл. – 1953, м. Геттінген, Нижня Саксонія, Німеччина). Військовий і громадський діяч; науковець; командир мінно-бомбардирської сотні 3-го Сердюцького полку імені гетьмана Петра Дорошенка (11.1917) та 2-ї сотні 1-го Дорошенківського полку Запорозької дивізії (1.03.1918), Прилуцький військовий начальник Української Держави (літо 1918), командир 2-го куреня Дорошенківського полку (1919), командир 3-ї сотні 7-ї запасової бригади (1.06 – 10.09.1920), курсовий старшина школи підстаршин 2-ї Волинської стрілецької дивізії (з 21.01.1921), член Української студентської громади у Варшаві (з 22.01.1922), голова її ревізійної комісії і третейський суддя; доктор філософії Варшавського університету, асистент Інституту психології (Польща); військове звання – сотник Армії УНР.
Закінчивши в 1914 р. Прилуцьку гімназію, вступив на фізико-математичний факультет Київського університету Св. Володимира. 27 квітня 1916 р. мобілізований до російської армії. Після закінчення 4-ї Київської школи прапорщиків направлений на службу до запасного полку. У липні 1917 р. підпоручник Бабенко очолив маршову роту українців, яку скеровано до 1-го Козацького запасного українського полку в Києві.
Брав участь у боях проти більшовиків за столицю УНР та у звільненні від російських окупантів Донбасу.
У 1918 р. здобув вищу освіту в Київському університеті. 15 листопада, під час протигетьманського повстання, повернувся в Дорошенківський полк, у грудні 1918 р. став командиром сотні, згодом куреня.
14 липня 1919 р. поранений у праве коліно в бою проти більшовиків під м. Ярмолинцями на Поділлі. Брав участь у боях проти білогвардійців. З грудня 1919 р. – на інтернуванні в м. Бресті, тут увійшов до складу 7-ї запасної бригади Армії УНР. Служив у 6-й Січовій стрілецькій дивізії (до 1.06.1920) та в 1-й Кулеметній дивізії (з 10.09.1920).
13 листопада 1921 р. прибув з Каліша до Варшави. Вступив на філософський факультет Варшавського університету. Автор публікацій у неперіодичному органі  студентів-емігрантів у Польщі “На чужині”.
У листопаді 1944-го виїхав до Німеччини. Мешкав у таборі для переміщених осіб у м. Геттінгені (1945 – 1947). Згодом навчався в Геттінгенському університеті.
Похований на міському цвинтарі м. Геттінгена (могила не збереглася).

Підготував Роман КОВАЛЬ
Дж.: Моренець В. Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність. – Київ – Вінниця: Історичний клуб “Холодний Яр”, ДП “Державна картографічна фабрика”, 2012.  – С. 24 – 26 та інші джерела.