 (12.09.1923, с. Борочиче, Волинь – 7.10.2004, с. Борочиче) 12 вересня виповнилося 100 років від дня народження Мелетія Семенюка, борця за Україну нашої мрії. З цієї нагоди публікую моє давнє вітання – ще живому панові Мелетію. Вічному повстанцю Мелетію Семенюку виповнилося 80 років. Ця дата заскочила мене несподівано, хоч і знав, що йому вже за 70. Невже?!! Невже цьому молодцюватому козакові, енергійнішому та моторнішому за більшість членів українських молодіжних організацій, 80 років?!
“Там, де з’являється Мелетій, – слушно зазначає Марія Базелюк, – відразу нуртує життя, пульсують енергія і життєлюбство, відступають байдужість, фарисейство й олжа. Його легко уявити в Середньовіччі – княжим дружинником чи воєводою, що відчайдушно рубає ординців... у козацьку добу – звитяжцем-козаком під Пляшевою... в часи УНР – студентом, що пішов під Крути захищати честь нації”.
Про життєвий шлях Мелетія Семенюка можна написати багатотомну епопею. І це буде захопливе читання! На прикладі життєвого подвигу Мелетія Семенюка можна виховати нових героїв. Адже пан Мелетій – командир сотні групи “Турів” відтинку “Лиман” Української повстанської армії, а потім багатолітній політкаторжанин, а тепер голова Братства воїнів УПА Волинського краю.
Знаюсь із ним від весни – літа 1990 року, коли разом починали творити Українську республіканську партію... Пригадую вересень 1990 року, перше вшанування воїнів УПА, які прийняли бій із німцями в Новому Загорові на Волині. Це пан Мелетій подвиг нас усіх приїхати з Наддніпрянщини та вшанувати героїв, це він був першим організатором – тепер вже традиційних – вшанувань...
Дружбою з паном Мелетієм пишаюся. Після Зеновія Красівського це друга найдорожча мені серед бандерівців людина...
Коли бачиш пана Мелетія чи чуєш його трохи хрипкий голос командира, то перше почуття, яке виникає, – радість. Навіть коли він когось шпетить за неоковирність чи безініціативність, ти смієшся і втішаєшся, – адже пан Мелетій підштовхує інших до дії.
Мелетій Семенюк – живий герой, до якого можна доторкнутися, якого можна обійняти і відчути його товариські обійми чи міцну, завзяту правицю. Цей вічно жадібний до чину козак щедро дарує своїм друзям і приятелям радість буття, радість буття в боротьбі за Україну. І випромінює на всі боки завзяття та непокірливість. Поки молодь сучасна розмірковує про свій майбутній чин, пан Мелетій героїть...
Я захоплюсь ним і безмежно радію, що в нашій расі є такі пасіонарні особистості, як Мелетій Семенюк. І дякую долі, що й на мене впали сонячні промені цього великого українця. І схиляю голову за ті його неймовірно довгі та тяжкі 64 роки боротьби за Україну. За Україну нашої мрії.
Волинським козакам слава! Роман КОВАЛЬ
На світлині – Мелетій Семенюк (у центрі). Старий Загорів, Волинь, вересень 1990 р. 
|
