14 січня свій 95-й рік народження відзначив Степан Петраш – почесний громадянин міста Калуша, лицар ордена “За заслуги” ІІІ ст., вояк ОУН (УПА) під псевдо “Данилко”, очільник Калуської міськрайонної станиці Братства вояків УПА, член Історичного клубу “Холодний Яр”.
Привітали Степана Миколайовича Петраша 1-й заступник міського голови Мирослав Тихий, заступниці голови Надія Гуш, Наталія Кінаш, очільник ВО “Свобода” Калуша Богдан Білецький, творчий колектив ПК “Мінерал” та гурт “Передзвін”. Панові Степану подякували за відвагу, самовідданість, міцний дух, глибоку віру та мудрість.
Народився Степан Петраш 14 січня 1927 р. в с. Залукві біля Галича в родині вояка УГА Миколи Петраша. Під час німецької окупації навчався в Станіславській гімназії. У 1943 р. 16-річний Степан вступає до Юнацтва ОУН, проходить вишкіл і дістає підпільне псевдо “Данилко”.
На початку 1944 р. Степана разом із двома товаришами направили на вишкіл до підстаршинської школи в Карпати, але за наказом районного провідника ОУН він три місяці виконував обов’язки станичного в с. Залукві. У складі місцевої боївки “Данилко” пройшов бойове хрещення в бою з угорськими військами.
Восени 1944 р. Степан брав участь у боях з відділами НКВС біля с. Тязева і між селами Майданом та Вікторовом. Разом з товаришем Іваном Лисаком-“Шугаєм” потрапив до спецбоївки районного референта СБ ОУН Михайла Нагнибіди-“Артима”. У спецбоївці Степан виконував особливі доручення, здебільшого пов’язані з розвідувальною і контррозвідувальною діяльністю, наприклад супровід легендарної розвідниці Ольги Чемерис-“Дніпрової”.
11 березня 1945 р., повертаючись до рідного села, через розкритий конспіративний зв’язок Степан Петраш потрапив у засідку. І вже 22 квітня 1945 р. військовий трибунал НКВС засудив його на 10 років позбавлення волі та на 5 років позбавлення прав.
Покарання відбував у таборах ГУЛАГу, працював на шахтах Воркути. Тут він став членом підпільної організації політв’язнів “Північне сяйво”, а в 1953 р. був серед організаторів Воркутинського повстання, яке було жорстоко придушене Москвою.
Звільнений у жовтні 1954 року. До України зміг повернутися лише в 1972 році. У Воркуті Степан одружився зі Стефанією Кульчицькою, підпільницею із Самбірщини, яка також 10 років каралася в таборах.
Попри поважний вік, Степан Петраш ініціював спорудження низки пам’ятників командирам УПА, перезахоронення загиблих повстанців. Виступає перед молоддю. Написав книгу спогадів “Була собі пригодонька”.
Дорогий батьку Степане! Прийміть щирі наші вітання! Спасибі Вам за життя, присвячене боротьбі за вільну Україну! Ви йшли в бій без вагань. За це Вам – довічна дяка і шана! Слава Україні! Козакам слава!
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр” та редакції газети “Незборима нація”
Роман КОВАЛЬ та Ігор СМЕТАНСЬКИЙ
На світлині Насті Сметанської – Ігор Сметанський вручає квиток члена Історичного клубу “Холодний Яр” Степанові Петрашу.
|
