Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2022 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Носити вечерю


Носити вечерю

Найперший мій, найдавніший спогад: скраю на скрині, застеленій клейонкою, стоять один на одному три білі калачі, а в їхній отвір вкладена велика вощана свічка – дідунь Ксень ізсукали й принесли, бо мають вулики. Це – Святий вечір. На інший край скрині мама ставить миску з гарячою кутею – хай вистигає. Зачудовано дивлюсь на те все згори, лежачи на теплій печі…
Пізніший спогад: мені нетерпеливиться, бо день уже перевалює за половину і скоро маю йти до найближчих родичів – “нести вечерю”. То щоб же ж не дуже звечоріло, як буду вертатись!
Мама вже зав’язала в білу хустинку калач – вибрала найменший, аби мені було легше носити, і перепитала, чи вмію до ладу казати “Добрий вечір! Будьте здорові з Різдвом. Просили мама й тато на вечерю – і я прошу”. Та уточнила, чи знаю, до кого маю підряд заходити: найперше до бабки Марти, потім до тітки Федори, тітки Марфи, тоді аж ген за церквою – до тітки Марії Осихи, а через дорогу від неї – до тітки Настасії Комарихи. Це в один бік нашої перії. Після цього маю вернутись додому, занести дари і піти в інший бік – аж до Гени та баби Ганни. І вже наостанок зайти до тітки Їрини Гедзиньки, татової двоюрідної сестри, що живе з нами в межу…
Тітка Їрина, розв’язавши мого вузлика, дивується: “Це ти в кого вже була, що так багато надавали?” – “В Гени і баби Ганни”, – кажу гордо. Гена, моя двоюрідна, вже одружена сестра, завжди дає багато всього: смачних домашніх пряників, яблук, цукерок та ще і якийсь подарунок. Цього разу вона збирається класти до вузлика літнє платтячко: “Ану підійди – не мале буде? Бо брала на око”. Гена прикладає плаття до моїх плечей, воно довгувате, але не страшно, до літа підросту. А дядько Вася ще й наготував мені гроші: “Це тобі на книжки. Не загуби ж дорогою!”
Летіла від них мов на крилах... 
Тітка Їрина статечно дякує, що я прийшла з вечерею, що мама не забула мене послати до них, і докладає до мого калача свої дари – пряники й цукерки, зав’язує вузлика і теж дає мені кілька мідяків. Уже й не ховаю їх, а так у кулаці й несу. Бо скільки там того несіння? Через перелаз, попід стіною шопи, мимо криниці – і я вже вдома…
Щаслива, викладаю гроші на стіл, роздягаюсь, мама розв’язує мого вузлика і, весело перепитуючи: “А це хто дав?”, розглядає принесені дари. Генині пряники чудують її найбільше: “Ну ж і вміє, нівроку їй, такі гарні спекти!”
Потім мама сортує все моє надбання: пряники – в одну купку, яблука – в іншу, горіхи й цукерки – ще в іншу: “Будеш мати, що брати до школи». Молодші брат і сестра, що аж мунькають від нетерплячки, нарешті отримують своє вгощення.
Треба сказати, що перші роки, поки я була зовсім мала, хтось із старших водив мене по родині. А як підросла і вже пам’ятала, де хто живе, то обходила всіх сама. І було великою образою – обминути в ці свята когось із рідних. Тож задовго до Різдва на ярмарку знов і знов, ніби мимохіть, вони нагадували мамі: “Присилайте Наталю з вечерею…”
На другий день Різдва, 7 січня, зранку я рушала до родичів, які живуть трохи далі: аж ген до Петрунів на шляху – баби Тодоски, тітки Тамари, а тоді – до завжди веселої й голосистої тітки Галі, яку відпитувала чи не під самою Крушинівкою. Не спочиваючи вдома (бо ж після обіду буде колядка!!!), швиденько навідувалась на інший край села – до Мамонів: баби Гані, її дочки Явдокії та миролюбного й доброго дядька Петра, зятя. Ох, яким же смачнющим варенням із дерену (кизилу) завжди вгощала мене баба Ганя! А мама варення не варила – не було з чого і не було цукру.
У ці два дні мене, малу, так обдаровували, що я, бувало, ледь волокла свою розповнілу хустку з калачем, раз за разом ставлячи її на сніг та обдивляючись, чи не висмикнувся якийсь кінець і не губляться-сіються дорогою різні дОбра. Вдома відхекувалась і трохи нарікала. Тож на наступний рік уже домовлялися, що хтось із старших – це випадало здебільшого дідуньові Ксеню – мене перестріне коло церкви і забере дари, а я з калачем у хустинці зайду наостанок до матки Явдокії та дядька Гантона…
Розводитись балачками не випадало. Мої відвідини родичів були короткими: привітати з Різдвом, чемно взяти дари, трохи розказати – коли, звісно, питатимуть – про наше непросте життя-буття. Мама завжди застерігала: “Ти там не дуже розбалакуйся, притримуй язика за зубами…” Бо ж, якщо чесно, у нашій сім’ї бувало всяке. А родичі не раз хотіли скористатися слушною нагодою та уточнити деякі новини й чутки, які доходили до них. Особливо це полюбляла баба Ганя Мамониха, татова сестра…

Наталка ПОКЛАД

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
  Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
  Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
  Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ