Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2021 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


Пам’яті лицаря українських лісів


Пам’яті лицаря українських лісів

24 січня минає три роки, як помер мій батько – Павло Гаврилович Вакулюк, заслужений лісовод України, професор, член Історичного клубу “Холодний Яр”.
Народився він 28 серпня 1928 р. в багатодітній родині с. Верхівні Житомирської області. Саме туди приїжджав Оноре де Бальзак до Евеліни Ганської.
Ще хлопчиком пас худобу й увесь довгий день опинявся наодинці з лісом. Коли закінчив школу, то знав, що доля його – ліс!
До семи років у холодну пору не виходив з хати, бо не мав ні взуття, ні одягу… А коли пішов до школи, на уроках бував через день: чоботи були одні на двох із сестрою.
Кожен день життя був затьмарений постійним відчуттям голоду і принизливими нестатками. З дитинства знав, що таке щоденна праця від зорі до пізнього вечора. Наука була втіхою в тих тужливих буднях.
Розповідав нам про 33-й рік. Он суне селом підвода. З хат виносять мертвих людей, і ще живих теж виносять – усе одно завтра помруть або післязавтра… Прийшов на фотовиставку, присвячену Голодомору. Ридає. З усіх сторін кинулися журналісти. Не може говорити – на одній зі світлин він побачив підводу з тілами загиблих від голоду. Так було і з його татом, і сестричкою Олею… Леонід Мужук зняв фільми “Материнський спомин”, “Материнський заповіт”. У них мій тато розповідає про всі ті жахіття.
У 1947 р. вступає до Київської сільськогосподарської академії, витримавши конкурс 17 осіб на місце. Після закінчення вишу опинився в с. Левкові, що під Житомиром. Навколо вирубані ліси, вітер носить пісок. За 3 роки засадив 400 гектарів лісу!
Далі була Полтавщина… Павло Вакулюк був сумлінним і працьовитим. У 1966 р. його запросили до Києва – на підвищення. Очолив управління лісорозведення. Закладалися тисячі гектарів лісів, полезахисних смуг. Лісистість України зросла до 14 %. Вів батько й активну наукову роботу. Вийшли його ґрунтовні праці “Зміна лісистості України з давніх часів і до наших днів”, “Ліси Київщини на скрижалях історії”, “З минулого лісів України”.
Інтерес до історії привів в архіви. З’являються книжки “Реабілітовані історією”, “Актуальні сторінки історії України”, “Лисенківщина”, у яких він дав глибоку характеристику сумнозвісним подіям 1948 року. Написав 20 книжок, близько 400 статей.
Багато років очолюючи кафедру в Інституті підвищення кваліфікації керівних працівників лісового господарства в Боярці, Павло Гаврилович зацікавився історією Павки Корчагіна. Його дослідження привели до розвінчання міфу про вузькоколійку та й самого “героя”. Не було вузькоколійки! Написав про це статтю, а згодом книжечку, у якій розвінчав комуністичний міф.
Якось тата запросили в Боярку виступити. Про це почула директорка школи, вихована на романі Миколи Островського “Как закалялась сталь”. Жінка була втіленням ностальгії за “славетним” радянським минулим.
– Якщо буде Вакулюк – мене там не буде! – кинула вона.
У мене від сміху аж сльоза покотилася: “Тату, це найкраще підтвердження, що ти недаремно прожив своє життя!”
Онук Максим Вакулюк (викладач історії, археолог, кілька років очолював розкопки на Поштовій площі) згадував, як дідусь Павло в 1990 р. повів його на Софійську площу в річницю Акта Злуки. “Січень, холодно, валить сніг, а я почував себе неймовірно крутим в оточенні такої кількості серйозних дядьків із синьо-жовтими стягами!”
Максим каже, що дідусь навчив його жити чесно. “Мабуть, це одна з причин того, чому доводилося чути, як його ім’я з повагою називали що в Криму, що на Чернігівщині, що в інших краях. Дякую тобі за те, ким ти був для всіх нас!”
Багато статей написано про мого тата. Але є історії, які знають тільки найближчі… У 1960-х батько познайомився з молодим журналістом Павлом Скочком (майбутнім учасником Гельсінської групи, політв’язнем брежнєвських часів). Павла виключили з університету. КДБ зробило все для того, щоб Павло залишився без помешкання. Батько, ризикуючи досить високою посадою, влаштував (а фактично переховав приятеля) у віддалене лісництво. Після виходу з ув’язнення зиму 1978 – 1979 рр. Павло Скочок жив у нас.
У міністерство Павлові Гавриловичу приходили листи від друга-лісівника з Канади. І за совєтськими правилами начальниця канцелярії мала продивлятися вміст конверта першою. А тут поклала на стіл перед Павлом Гавриловичем невідкритий, досить великий пакунок. Тато одразу все зрозумів. І відніс пакет до канцелярії, попросивши секретарку відкрити його. Тремтячими руками і червоніючи, працівниця відкрила конверт – а там антирадянські листівки! Поряд у кімнаті вже сиділи кадебістські служаки, які мали піймати Павла Вакулюка “на гарячому”…
Не раз просили провести екскурсії Києвом та околицями. Після поїздки у Трипілля, де він розповідав колегам про т. зв. трипільську трагедію не так, як вчили в школах, його викликав міністр і сказав:
– Якщо ти не дорожиш своєю посадою, то знай, я ціную своє місце…
Біографія Павла Гавриловича Вакулюка може бути ілюстрацією до новітньої історії українського народу. Пам’ять про цю людину залишиться не тільки в серцях рідних, а й лісівників України.

Ірина ВАКУЛЮК
Київ

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
  Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
  Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
  Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ