Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2021 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   
   


День українськомовної у зрусифікованому місті


7:30. Час прокидатися. Розтуляю очі. Коло голови лежить “Кобзар”. Учила поему “І мертвим, і живим...”. Сніданок. Спілкуюся з родиною. Родина старається розмовляти українською, але трапляються русизми. Нічого, знищимо їх.
Іду до школи. Виходжу надвір. Кричу сусідці “Добрий ранок!”. У відповідь похмуро: “Добра утра”. Заходжу по дорозі в магазин. “Сільпо”. Прапор України висить. На касі: “Пакєтік нада?” – “Ні, не треба!” – відповідаю голосно. Переходить на українську: “Картку оформити не бажаєте?” О, це вже інша справа.
Школа. Заходжу до класу. Однокласники привітно: “Доброє утра!”, я відповідаю: “Доброго ранку”. Вони вже не дивуються моїй українській, звикли. Деякі з них навіть підтримують мене і мою позицію. А спочатку сторонилися.
Урок. Викладають державною, викладають ЧУДОВО, а от завдання дали російською. Таке рідко трапляється, але трапляється. Попросила українською, просто тому, що рідною мовою краще уловлюю думку. Відповідь: “Ви можете перекласти”. Я тут ще перекладати маю? Круто...
Уроки закінчилися. Чую услід від товаришів: “Пака!”, “Бувай!”, “Bye!” Кричу: “Бувайте!”
Заходжу пообідати в кафе. Меню принесли російською. “Дайте меню українською!” – “А вам нада?” Трохи посперечалися. Зла вилетіла з цього місця. Піду краще в “Сільпо”. “Пакєтік нада?”...
Їду громадським транспортом. “Передайте за проїзд”. На мене так дивляться, наче я з Марса прилетіла. “За праєзд, пажалуста”, – чую ззаду.
Крокую додому парком. З атракціонів лунають совєцко-московські пісні. Слава Богу, в мене є навушники. Вмикаю “Тінь сонця”. УКРАЇНСЬКА!!! Я в безпеці. Телефонує подруга: “Слава Україні!” – “Героям Слава!” – усміхаюся у відповідь. А нарід дивиться на мене прискіпливо, як на ворога. Стороняться. А мені байдуже.
Заходжу ще в книжкову крамницю. Багато книжок москальською. Виходжу звідси.
Я вдома. Свій простір. Свій світ. Книжки, комп’ютер із поезією, рушники і розпис петриківський. Заходжу в ютубчик розважитися. Звідкись виникає реклама: “Апазіционная платформа за жизнь”. Якісь московські пісні. Дістали, тварюки. О, “Ген українців”! Новий випуск. Послухаю!
Треба вчити уроки. У приватному класному чаті питаю: “Що з алгебри задали? Уточніть, будь ласка”. “По алгебре ничего не задавали”. Дякую... Вчу уроки.
Брат умикає телевізор. Якесь шоу москальською показують. Відбираю пульт. Даю правильну книгу. Проводжу лекцію. Вчися, брате, а москалів не дивись.
Працюю з віршами. Пишу. Пишу. Накипіло! Але жертву із себе не роблю. Я винна. М’яка, бо не дорослА. Розумію це. Працюю над собою. Тішить, що люди в розмові зі мною переходять на українську. Значить, “беру владу” над ними. Вже неабияка перемога. Але головні перемоги попереду.
Хочу розслабитися. Подивитися хороший гумор. Але гумор лише москальською. Зрідка трапляються випуски українською.
Дзіньк! Якийсь чувак в інстаграмі пише: “Такие, как ты, ущемляют меня в русском языке!” Сміюся. Хто ще “ущемльон”? Я? Українка, а мене обслуговують москальською, дають інформацію москальською, звідусіль лунає москальська. Чи ти? Тебе обслуговують москальською. Перед тобою – безмежний світ, великий контент мскальською. Шоу, тєлєк, пєсні! Будь ласочка! А мені ще треба старатися і витрачати час, аби знайти щось українською мовою.
Смішно, правда?..
Читаю Симоненка, лягаю спати.
Нічого... Боротимуся далі. Творитиму разом з однодумцями український простір, інформаційний і не тільки. Буде Україна! Буде Дніпро!

Вероніка ТОКАР



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
  Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
  Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
  Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ