Довелося познайомитися мені з інтернетівським сайтом “За Донбасс. Донєцкій
взґляд на собитія в Украінє”, що належить якійсь “Юґо-Восточной ліґє”.
Дуже втішився, знайшовши там згадку про мою книгу “Кубанська Україна”.
Тільки що це?! “Ліґа” ні сіло ні впало стверджує, що книга видана “в рамках
кучмовского агитпроэкта для пропаганды сепаратистских идей и русофобии”
(зрозуміло, в заселених етнічними українцями землях, що захопила Москва).
І стало мені смішно, адже книгу видав я власним коштом, а писав спонуканий
вродженим українсько-козацьким патріотизмом.
Що ж до Кучми і вигаданого “Юго-Восточной ліґой” його антимосковського
“агітпроекта”, то таке може вскочити в голову тільки злісному брехунові.
Вже б комусь іншому приписали. А то – Кучмі, який тільки те й робив, що
віддячував Москві за сприяння в боротьбі за президентське крісло (казав
же тоді Єльцин, що ще одних таких виборів президента України російська
скарбниця не витримає). Віддячував, віддаючи за безцінь Москві важливі
народногосподарські об’єкти, проводячи мовне обмосковлення.
А от інші вибрики сайту “За Донбас” викликають уже не сміх, а обурення.
Чого варта московська приставка “т. н.” (“так називаємий”) до трагічного
слова Голодомор (“Ліґа” пише його з малої літери!). Межують з ідіотизмом
закиди, що українці не висувають вимог до США і Канади віддати Україні
території цих країн з українськими поселеннями, ніби до Москви такі вимоги
виставляються. Українські громади в цих країнах “Ліґа” глумливо називає
“резерваціями”. Чи не за те, що ці громади мають національні школи, церкви,
культурні заклади, чим на території Московщини і не пахне?
А оте єхидне “якоби” – щодо існування в межах РФ етнічно-українських
територій! Хіба про наявність цих територій у прилеглих до України Брянській,
Курській, Білгородській, Воронізькій, Ростовській областях, у Краснодарському
та Ставропільському краях не свідчать лінгвістичні карти в академічних
виданнях совєтських часів?
Або така заява: “Современные украинские националисты должны знать,
что значительную часть населения Ростовской области и Краснодарского края
составляют потомки донских и кубанских казаков – воєнного сословия Российской
империи, на всем протяжении своей истории стоявшего на страже интересов
России и традиционной русской власти”.
Знаємо, “ґаспада московскіє националісти”! Знаємо й те, що ні кубанці,
ні донські козаки не вважали себе “русскімі”. Тому й проголосили 1917 року
незалежні від Москви козацькі держави. А щоб перетворити козаків на “добропорядочних
россійскіх ґраждан”, Москва скасувала козацький стан, фізично винищила
козацьку еліту, інших вигнала на еміграцію, депортувала до сибірів, виморила
Голодомором, який блюзніри пишуть з малої літери. Ви навіть не здатні замислитись,
чого козацтво масово переходило на бік німців у війні 1941 – 1945 років.
А ще знаємо, що нащадків запорожців, кубанських козаків-чорноморців,
українців з діда-прадіда, більшовицька Москва стероризувавши, нахабно переписала
з українців у “русскіє”.
“Ґаспада”, не смішіть людей – не приписуйте Кучмі “агітпроект для пропаганди
сєпаратіскіх ідєй і русофобії”. Ліпше подякуйте йому за сприяння відчути
себе панами на нашій землі. Але, повірте, це ненадовго.
Ренат ПОЛЬОВИЙ
м. Ірпінь Київської обл. |
