Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2021 рік:


    Передплата

    Untitled Document

    “Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
    “Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
    Газету можна передплатити у будь-якому відділені пошти: наш передплатний індекс (33545) ви знайдете в Каталозі українських видань 2010 р.
    Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

    Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



    Дружні сайти

       
       
       
       
       
       
       


    Вістовий українства


    Вістовий українства(20.09.1936, Київ – 28.09.2020, Київ)

     

    Нелегко згадувати однодумців та друзів у минулім часі, коли вже неможливо з ними зустрітись у реальному бутті, хіба що – уві сні… Але ж – залишаються їхні твори: книги, картини, пісні. І тоді пригадуються перші зустрічі, враження, розмови. Закарбувалися значущі слова й важливі справи та їхнє здійснення.
    З Олесем Васильовичем Доріченком я познайомився на весільній вечірці мого старшого брата – молодого тоді письменника Володимира Коломійця – 8 жовтня 1966 року. До цього я бачив Доріченка лише на світлинах, які брат привіз батькам на початку 1965 року. Ось одна з них – троє елегантно вбраних молодих та дужих побратимів-літераторів: Вадим Крищенко, Володимир Коломієць та Олесь Доріченко (тоді соліст народного танцю при Державному хоровому ансамблі ім. Григорія Верьовки й автор лірико-патріотичної збірки “Промені”).
    Коли після першого застілля розпочалися танці, Олесь Васильович та я залишилися сидіти за столом. На чиєсь запрошення взяти участь у танцях жартівливо відповів: “Я й так сьогодні натанцювався”. І от у нас зав’язалася розмова: “Чував від Володимира, що ти хоч і дев’ятикласник, а непогано орієнтуєшся в нашій літературі й історії. Тому хотів би бути з тобою щирим”. Згадували ми тоді про Михайла Грушевського, Олександра Кошиця, Івана Дзюбу…
    Пам’ятаю наші зустрічі і в наступні роки – вже в мої студентські – то в брата, то в помешканні Олеся. Він залюбки на програвач ставив платівки, привезені з Канади, де бував на гастролях. Особливе враження на мене справили пісні у виконанні Капели бандуристів ім. Тараса Шевченка під керуванням Григорія Китастого, а також співаків – Петра Гончаренка, Володимира Луціва та Андрія Добрянського. Зачаровували українські танго і вальси Богдана Веселовського та інших музикантів нашої діаспори.
    Олесь показував унікальні українські зарубіжні видання, наприклад “Золотий Київ” Олекси Повстенка, який у 1941 р. врятував Софіївський собор, дивовижні мистецькі альбоми Михайла Дмитренка, Юхима Михайліва, Якова Гніздовського та інших художників, які виходили тоді в Америці. Все це справляло надзвичайне враження на мене й на мого брата Володимира. Ми немовби відкривали для себе якийсь новий прекрасний світ – і то був світ наш, український, який від нас можновладці ретельно приховували й навіть залякували, застерігали від нього… Та все ж – ми доторкалися до нього й відчували оту Справжність, яку було жорстоко в нас віднято Москвою…
    Поезії Олеся Доріченка властиві романтична пристрасть, туга за героїзмом. Ось строфа з його вірша “Україна”, написаного 1968 року:

    Тебе народили у герцях,
    у вольних козацьких степах!
    Дали Тобі пісню у серце
    й чорнозем, що кров’ю пропах.

    І тепер, коли поета вже немає з нами, особливо проникливо звучать такі його рядки з вірша  “Тобі останній подих мій”:

    У полі маком Заповіту,
    В Дніпрі лиш крапелькою буду,
    Край шляху терном я зійду –
    І цим вже вічности здобуду.

    А ще Олесь Доріченко був талановитим художником. Головною його темою була козаччина. Сподіваюся, що ми повертатимемось до його доробку неодноразово. Бо, на мій погляд, його поезія та малярство ще належно не осмислені й не поціновані. А хочеться вірити, що раніше чи пізніше в нашій державі це буде неодмінно зроблено.
    Бо що може бути ближче нам по духовній глибині і звучанню, як те, що залишили нам славетні майстри слова й пензля?! І серед них велично сяятиме ім’я – Олесь Доріченко.

    Олег КОЛОМІЄЦЬ-КНЯЗЕНКО, член Національної спілки письменників України

    Переяслав

     

     
    Пам’яті Олеся Доріченка

     

    В літа дрімучі, коли страх ще не розвіявсь,
    Серед червоно-сірих хмаровищ, –
    З’явивсь юнак, який про барви мріяв,
    Героїв намагавсь вгадати між облич…
    І пропливаючи між вільними світами, –
    не забував про наш печальний світ.
    Господніми обласканий дарами, –
    став Вістовим всеукраїнських гордих літ!
    Та хто це знав? Хіба всього лиш жменька…
    (Або, як Стус писав: “малесенька шопта”)
    Бо майже всі зневірившись тихенько,
    що колись прийде знову Воля та…
    А він в глибинах дум та прагнень – вірив!
    Вона таки прийшла… в сиві літа…
    Долаючи “земляцьку” гниль зневіри, –
    з небес засяла Україна золота!
    Він дочекавсь її – і встиг чимало
    здійснити небуденних справ та мрій –
    Щоб в пам’яті лишитись чітко й дбало –
    Як непохитний Український Вістовий!
    Як лицар Танцю Вічної Свободи.
    Як мудрий громадянин і митець –
    Під сонячно-блакитним небозводом.
    яким нас наділив Творець!

    Олег КОЛОМІЄЦЬ-КНЯЗЕНКО
    Переяслав



    Історія Визвольних змагань

    Роман КОВАЛЬ
    Багряні жнива Української революції
    Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
    З воєнного нотатника
    Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
    Холодний Яр
    Роман КОВАЛЬ
    За волю і честь
    Роман КОВАЛЬ
    Коли кулі співали
    Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
    Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
    Роман КОВАЛЬ
    Отаман Зелений
    Роман КОВАЛЬ
    ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
    Відбитка з "Нової Зорі"
    ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
    Роман КОВАЛЬ
    Нариси з історії Кубані
    Роман КОВАЛЬ
    Ренесанс напередодні трагедії
    Роман КОВАЛЬ
    Філософія Українства
    Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
    Невольницькі плачі
    Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
    Рейд у вічність
    Роман КОВАЛЬ
    І нарекли його отаманом Орлом


    Радіопередача «Нація»

    Автор та ведучий Андрій Черняк

    Холодноярська республіка
    Роман Коваль&Віктор Рог
    Ким були невизнані нацією герої?
    Роман Коваль
    Про Кубанську Україну.
    Роман Коваль
    Про національну пам’ять.
    Роман Коваль
    Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
    Роман Коваль
    Україна в І-й світовій війні.
    Роман Коваль
    Українці у ІІ-й світовій війні.
    Роман Коваль
    Долі українських козачих родів.
    Роман Коваль
    Так творилось українське військо.
    Роман Коваль
    Кубанська Народна Республіка.
    Роман Коваль



    «За Україну, за її волю!»

    Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


    Подяка

    Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
    Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) 260 грн.
      Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (Калуш) – 300 грн.
      Олександр РОМАЩЕНКО (дід Карбала, с. Цвітна, Кропивниччина) – 600 грн.
      Український конгресовий комітет Америки (відділ на Лонг Айленд) – 500 ам.  дол.




    03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ